Справа № 22 – 353 / 2010р. 

Головуючий у 1 інстанції: Дзярук М.П.

Суддя - доповідач: Осоцький І.І.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Осоцького І.І.,

Мануйлова Ю.С.,

Суддів: Давискиби Н.Ф.

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "10" листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 Худакарам-кизи до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, звільнення житлового будинку та вселення, та за позовом ОСОБА_3 ОСОБА_5 – огли до ОСОБА_2, треті особи – ОСОБА_2 ОСОБА_5 – огли, ОСОБА_6 ОСОБА_5 – огли, ОСОБА_7 ОСОБА_5 – кизи, ОСОБА_8 ОСОБА_5 – кизи, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області, про визнання довіреності та договору дарування недійсним, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

У жовтні 2008 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_10 про виселення, звільнення з житлового будинку та вселення.

В позові зазначала, що 23.11.2001 року вона за договором дарування придбала у ОСОБА_11–кизи Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1. Продавцем цієї частини будинку був на підставі доручення, виданого ОСОБА_11 і посвідченого Василівькою державною нотаріальною конторою, син останньої і її чоловік,ОСОБА_2. Договір дарування нерухомого майна було посвідчено приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 та на його підставі ОП ЗМБТІ внесені зміни до технічного паспорту на житловий будинок. Після чого вона та її старший син ОСОБА_7 прописалися за цією адресою.

05.09.2006 року померла ОСОБА_11, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік ОСОБА_12. Після смерті останнього проживати в будинку не можливо через перешкоди з боку відповідачів, які проживають у спірній частині будинку, добровільно виселитися не бажають.

Просила суд зобов’язати відповідачів звільнити житловий будинок АДРЕСА_1 виселити їх зі спірного житлового будинку, вселити її в житловий будинок АДРЕСА_1 зобов’язати відповідачів не чинити їй перешкоди у здійснені нею права володіння, користування та розпорядження спірним житловим будинком.

Не погоджуючись з вказаним позовом, ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, Василівська державна нотаріальна контора Запорізької області про визнання довіреності та договору дарування недійсним, визнання права власності у порядку спадкування за законом.

В позові зазначав, що його мати – ОСОБА_11А – кизи дозволила з 1997 року проживати йому з його родиною у належній їй Ѕ частині будинку АДРЕСА_1, де він зі своєю родиною проживає у цей час.

У жовтні 2008 року він отримав з Комунарського районного суду м. Запоріжжя позов про виселення, з якого він дізнався про те, що нібито його мати у 2001 році подарувала належну їй 1/2 частину жилого будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2. Він впевнений у тому, що мати не приїздила до України після 1997 року і не могла оформити у Василівській державній нотаріальній конторі довіреність на ім'я його брата, ОСОБА_12 щодо відчуження цього житла.

05 вересня 2006 року його мати ОСОБА_11 померла, після її смерті відкрилася спадщина на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, яку він прийняв шляхом подання, у встановлений законом термін, заяви про прийняття спадщини до Шостої Запорізької державної нотаріальної контори. Таким чином, виконав дії, що свідчать про прийняття спадщини, крім того, фактично вступив у користування спадковим майном.

Вважаючи, що його мати не мала волевиявлення на безоплатне відчуження частини будинку, просив суд в изнати недійсною довіреність, посвідчену Василівської державною нотаріальною конторою Запорізької області від 12.11.2001 року за реєстром № 2-622, визнати недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 23.11.2001 року між ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_2, визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 – кизи.

рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2009 року у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Позов ОСОБА_3 – огли задоволено.

Визнано недійсною довіреність, посвідчену Василівської державною нотаріальною конторою Запорізької області від 12.11.2001 року за реєстром № 2-622. Визнано недійсним договір дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 23.11.2001 року між ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_2.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_11 – кизи.

ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні його позовних вимог.

Вислухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені первинного позову та задовольняючи зустрічний позов про визнання недійсними довіреності, договору дарування і визнаючи за ОСОБА_3-оги право власності в порядку спадкування, суд першої інстанції вважав, що матеріалами справи доведено, що ОСОБА_14 не знаходилася у 2001 року на Україні у м. Запоріжжі і тому вона не мала волевиявлення на оформлення довіреності на безоплатне відчуження частки житлового будинку і при цьому суд вважав правильним застосування до виниклих у 2001 році правовідносин норм Цивільного Кодексу України (435-15) у редакції 2004 року.

З таким висновком суду погодитися неможливо.

Визнаючи, що ОСОБА_11 не мала волевиявлення на безоплатне відчуження належній їй на праві приватної власності частки житлового будинку суд послався на докази, як одержані з порушенням порядку, встановленому законом.

За нормами ст. 132, ч.3 ст. 415 ЦПК України суд, який розглядає справу, в разі необхідності збирання доказів за межами його територіальної підсудності доручає відповідному суду провести певні процесуальні дії і може звернутися через установи юстиції до іноземніх судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій.

Тому копії довідок / т.2 а.с.47, 100, 101,113, 122, 157, 158 / про постійне місце проживання ОСОБА_11 на території Азербайджана, про її неписьменність, у яких зазначається про різний запис призвища останьої, копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ОСОБА_15 неможливо визнати допустимими доказами у справі.

Проте в матеріалах справи мається довідка ВГІРФ ГУ МВС України / т.1 а.с.19 / про реєстрацію ОСОБА_11 з 30.11.1998 року за адресою м. Запоріжжя, вул. Ленінградська, буд.13; про відсутність даних про зняття її з реєстрації та про відсутність повного контролю за перебуванням іноземних громадян на території України. А паспортні дані ОСОБА_2 / т.2 а.с.9-12 / про реєстрацію її 27.11.2001 року за адресою вул. Ленінградська, буд 13, свідчать про надання згоди на таку реєстрацію з боку власника цього житла, ОСОБА_11.

За таких обставин неможливо вважати, що матеріалами справи доведено факт не перебування ОСОБА_11 у листопаді 2001 року у м. Запоріжжі, який би свідчив про відсутність у останньої волевиявлення на безоплатне відчуження частки житла.

Крім того з позовних вимог ОСОБА_3 випливає, що ним заявлені вимоги про визнання недійсними довіреності та договору дарування на підставі недодержання загальних вимог необхідних для чинності правочину, а саме щодо відсутності волевиявлення його матері на це, що передбачено ст. 203 ЦК України у редакції 2004 року.

Проте доручення від імені ОСОБА_11 на уповноваження ОСОБА_12 на користування і розпорядження належною першій частиною житлового будинку, у тому числі з правом дарувати на розсуд останнього і правом вести справи та розписуватися в усіх установах від імені ОСОБА_11 та договір дарування цієї частини житлового будинку було складено та посвідчено у нотаріальному порядку відповідно 12.11.2001 року та 23.11.2003 року. Тобто у час коли діяли норми Цивільного Кодексу (435-15) у редакції 1963 року, тому норми ЦК України (435-15) у редакції 2004 року застосуванню до виниклих правовідносин не підлягають.

Враховуючи наведене, рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними довіреності та договору дарування підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволені цих вимог.

Відповідно до ст., ст. 316- 319, 387 ЦК України власник володіє, користується своїм майном на власний розсуд і має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Так як матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування стала власником Ѕ частки житлового будинку по АДРЕСА_1, то у ОСОБА_3 не виникло права на спадкування цієї частини житлового будинку і він з ОСОБА_16, яка також без правомірних підстав користується цим житлом, підлягає виселенню з цього житла, а ОСОБА_2 – вселенню.

Тому судова колегія рішення у частині відмови у задоволені позову ОСОБА_2 скасовує і ухвалює нове про задоволення її позову та про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності у порядку спадкування на вищезазначену частину житлового будинку.

Керуючись ст., ст. 307, 309, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від "10" листопада 2009 року в цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту:

" Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 в житловий будинок АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_16 з житлового будинку № АДРЕСА_1.

Зобов"язати ОСОБА_3, ОСОБА_16 не чинити перепониОСОБА_2 у здійснені нею права володіння, користування та розпорядження Ѕ частиною житлового будинку АДРЕСА_1.

Відмовити у задоволені зустрічного позову ОСОБА_3: - про визнання недійсною довіреністі від 12 листопада 2001 року, яка видана ОСОБА_11 на ім"я ОСОБА_12, посвідченою Василівською державною нотаріальною конторою Запорізької області за реєстром № 2-622;

- про визнання недійсним договору дарування Ѕ частини житлового будинку АДРЕСА_1, укладеного 23 листопада 2001 року між ОСОБА_12, який діяв від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_2 Хударкарам-кизи, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 за реєстровим № 3528;

- про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1і у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11.

рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.