Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: Гальонкіна С.А.

Суддів: Корнієнка В.І., Абрамова П.С.

при секретарі Колеснік Л.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, ОСОБА_3 в інтересах Міністерства праці та соціальної політики України

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2009 року

по справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства праці та соціальної політики України, Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про визнання нечинними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду,-

рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2009 року позов задоволено.

Скасовано наказ Міністерства праці та соціальної політики України № 303-к від 26 червня 2009 року та наказ Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства №124-к від 1 липня 2009 року про звільнення ОСОБА_5 з посади директора Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з 01 липня 2009 року.

Зобов’язано Полтавське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство нарахувати та виплатити ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 липня 2009 року по день поновлення на роботі.

Додатковим рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 грудня 2009 року стягнуто з Міністерства праці та соціальної політики України держмито в сумі 22 грн.50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. на користь ТУ ДСА в Полтавській області .

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило Полтавське казенне експериментальне протезно-ортопедичне підприємство, подавши апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального права а тому просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також апеляційну скаргу надав ОСОБА_3 в інтересах Міністерства праці та соціальної політики України, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову. При цьому посилається, на те що при ухваленні оскаржуваного рішення судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та мотиви скарг приходить до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухваленням нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права.

Судом вірно встановлено, що 05 листопада 2007 року між позивачем та Міністерством праці та соціальної політики України було укладено контракт № 11 щодо призначення ОСОБА_5 на посаду директора Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства на термін з 09 грудня 2007 року по 09 грудня 2008 року.

На підставі вищевказаного контракту Міністерством праці та соціальної політики України 07 листопада 2007 року видано наказ № 589-к про призначення позивача директором Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства з 09.12.2007 по 09.12.2009 року .

Міністерство праці та соціальної політики України листом від 07 жовтня 2008 року попередило ОСОБА_5 про закінчення терміну та припинення дії контракту 09 грудня 2008 року. Разом з тим по закінченню дії даного контракту 09 грудня 2008 року, наказ щодо звільнення позивача Міністерством не направлявся і відповідно ОСОБА_5 продовжував працювати на посаді директора.

За таких обставин суд дійшов вірного висновку, що відповідно до ст. 39-1 КЗпП України трудовий договір з ОСОБА_5 як директором Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства був продовжений на невизначений строк.

Не заслуговують на увагу посилання відповідачів, що Міністерством праці та соціальної політики України 09 грудня 2008 року видано наказ № 915-к про продовження ОСОБА_5 строку дії контракту у зв’язку з виробничою необхідністю по 30 червня 2009 року. Так, з даним наказом позивач у встановленому законом порядку ознайомлений не був, письмових змін та доповнень до контракту від 05.11.2007 року, як це передбачено його умовами п.п. 5.1 та 6.2, між сторонами здійснено не було.

Тому суд дійшов правильного висновку, що наказ № 303-к Міністерства праці та соціальної політики України від 26 червня 2009 року про звільнення ОСОБА_5 з посади директора у зв’язку з закінченням строку дії контракту від 05 листопада 2007 року є незаконним. Крім того цей наказ був винесений під час перебування позивача на лікарняному з 19 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, що суперечить ч. 4 ст. 40 КЗпП України.

Оскільки наказ № 303-к Міністерства праці та соціальної політики України від 26 червня 2009 року визнано незаконним та скасовано, то відповідно підлягає скасуванню і наказ № 124-к від 01.07.2009 року Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства про звільнення директора ОСОБА_5, який був виданий на його підставі.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що звільнення позивача ОСОБА_5 проведено з порушенням законодавства і відповідно правильно поновив його на посаді директора Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства.

Разом з тим рішення суду підлягає зміні оскільки судом не визначено суму середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу.

Так, з дати звільнення 30.06.2009 року по дату винесення рішення 16.10.2009 року термін вимушеного прогулу становить 77 робочих днів.

Згідно довідки Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства середньоденний заробіток складає - 233,04 грн., тому сума середнього заробітку, що підлягає стягненню за час вимушеного прогулу відповідно становить 17 944,08 грн. ( 77 х 233,04= 17944,08).

Керуючись ст.ст. 307, п.п. 1,4 ч.1 ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційні скарги Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства, ОСОБА_3 в інтересах Міністерства праці та соціальної політики України задовольнити частково .

рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2009 року змінити .

Абзац третій резолютивної частини рішення викласти в такій редакції: Стягнути з Полтавського казенного експериментального протезно-ортопедичного підприємства середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 17 944,08 грн. .

В іншій частині рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.