розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського вищого училища фізичної культури Дніпропетровського вищого училища фізичної культури, Профспілкового комітету Дніпропетровського вищого училища фізичної культури про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпропетровського вищого училища фізичної культури, Профспілкового комітету Дніпропетровського вищого училища фізичної культури про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення у порядку п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд, відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, в своєму рішенні послався на те, що стягнення, накладені на позивачку наказами № 126-к від 13 червня 2007 року, № 128-к від 14 червня 2007 року, незаконні, а оскільки позивачкою вони не оскаржені, тому складають систему, яка є підставою для звільнення позивачки за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

З таким висновком погодитися неможна, оскільки він зроблений всупереч вимогам п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що тільки правомірно накладені стягнення можуть враховуватися та бути підставою для звільнення працівника.

Між тим, висновок суду про те, що зазначені накази є незаконними, відповідає дійсності і суд правильно вказав, що наказом № 126-к від 13 червня 2007 року ОСОБА_2 було оголошено попередження за порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку роботи училища (самовільний, без наказу по училищу, вихід у відпустку без утримання заробітної плати 17 травня 2007 року), хоча 16 травня 2007 року позивачка зверталась із заявою про надання відпустки на один день для поховання хрещеного батька і дана заява була підписана заступником директора Куліш Л.Ф.

Крім того, у відповідності до ст. 84 КЗпП України, у випадках, передбачених ст. 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати у разі смерті рідних по крові або шлюбу тривалістю 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад.

Тобто, позивачка звернулась до керівництва із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати строком на один день для поховання хрещеного батька і адміністрація відповідача повинна була надати цю відпустку тривалістю до 3 календарних днів. Факт смерті підтверджений долученими документами (а.с.94, 95, 96 том 1).

Таким чином, до позивачки було безпідставно застосовано дисциплінарне стягнення.

Наказом № 128-к від 14 червня 2007 року ОСОБА_2 було оголошено догану за порушення трудової дисципліни, правил внутрішнього розпорядку роботи училища (самовільний вихід у відпустку без утримання заробітної плати 21 травня 2007 року без оформлення наказу по училищу та пред'явлення необхідних документів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка 14 травня 2007 року звернулась до адміністрації училища із заявою про надання відпустки без збереження заробітної плати на один день 21 травня 2007 року для здачі вступних іспитів до Мелітопольського державного педагогічного університету. Дана заява була зареєстрована та підписана керівництвом (а.с.108, 109 том 1). Факт знаходження позивачки у м. Мелітополь підтверджується копіями проїзних документів (а.с.112 том 1). Крім того, на а.с. 111 том 1 знаходиться лист ректора Мелітопольського державного педагогічного університету з повідомленням про те, що вступні іспити у формі співбесіди на заочну форму навчання відбудуться 22 травня, 7 червня 2007 року.

У відповідності до ст. 84 та ст. 214 КЗпП України працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі заклади освіти, надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати тривалістю 15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця навчального закладу та назад.

Таким чином, до позивачки безпідставно було застосоване дисциплінарне стягнення.

Наказом №160-к від 16 липня 2007 року ОСОБА_2 було оголошено догану за порушення функціональних обов'язків, статуту Дніпропетровського вищого училища фізичної культури, порушення педагогічної етики та ст. 56 Закону України "Про освіту".

Однак, цей наказ також неможна вважати законним, оскільки відповідач не вказав в цьому наказі конкретні факти порушень, коли саме ці порушення мали місце. Наказ носить узагальнюючий характер і не підтверджений фактами порушень.

Наказом № 161-к від 16 липня 2007 року позивачка була звільнена за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України (а.с.78). В цьому наказі зазначено: "За систематичне порушення без поважних причин функціональних обов'язків та правил внутрішнього розпорядку роботи училища, а також здійснення прогулу 15 липня 2007 року та 16 липня 2007 року, наказую: ОСОБА_2, вихователя училища, звільнити з займаної посади згідно до ч.3 ст. 40 КЗпП України".

Посилаючись в цьому наказі про звільнення на систематичне порушення без поважних причин функціональних обов'язків та правил внутрішнього розпорядку роботи училища, відповідач, всупереч вимог п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, не навів конкретних фактів порушень, які склали систему, не вказав, коли вони скоєні працівником, а обмежився загальним посиланням на систематичні порушення, що також свідчить про незаконність даного наказу.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для звільнення позивачки за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки всі накази, які начебто складали систему, є незаконними, а тому і саме звільнення позивачки є незаконним і вона підлягає поновленню на роботі на посаді вихователя.

Оскільки звільнення позивачки є незаконним, то і згода профспілкового комітету Дніпропетровського вищого училища фізичної культури на її звільнення від 17 липня 2007 року повинна бути визнана незаконною.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити також позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 16 липня 2007 року по 10 грудня 2009 року, тобто за 28 місяців та 19 днів у відповідності до вимог ст. 235 КЗпП України.

Середньомісячна заробітна плата позивачки (довідка а.с. 132 том 1) складає 996 грн. 78 коп. (заробітна плата за травень 2007 року - 1076 грн. 11 коп. + заробітна плата за травень 2007 року -917 грн. 46 коп. = 1993 грн. 57 коп. : 2 = 996 грн. 78 коп.).

Середньоденна заробітна плата позивачки складає 39 грн. 07 коп. (а.с. 132 том 1).

Таким чином, заробітна плата за час вимушеного прогулу складає: складає 996 грн. 78 коп. х 28 місяців = 27 909 грн. 84 коп.; 39 грн. 07 коп. х 19 днів = 742 грн. 33 коп.; 27 909 грн. 84 коп. + 742 грн. 33 коп. = 28 652 грн. 17 коп.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення їй суміщення посад з викладанням 11-ти годин географії та 2-х годин психології, то в цій частині позовні вимоги повинні бути задоволенні, оскільки відповідачем порушено вимоги ч.3 ст. 32 КЗпП України відносно того, що про зміну істотних умов праці, у даному випадку зменшення розміру оплати праці, скасування додаткової оплачуваної роботи, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Але як встановлено такого попередження не було, а тому колегія суддів вважає за необхідне поновити позивачці педагогічне навантаження, скасоване наказом № 49-к від 20 березня 2007 року (а.с.42 том 1), поновивши їй суміщення посад з викладанням 11-ти годин географії та 2-х годин психології.

Оскільки відповідачем були порушені трудові права позивачки незаконним звільненням, вона зазнала моральних страждань, були порушені її нормальні життєві зв'язки, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_2 щодо стягнення моральної шкоди та вважає за можливе стягнути з відповідача на її користь 1 000 грн. моральної шкоди, задовольнивши ці позовні вимоги частково, відповідно до ст. 237 КЗпП України.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки сплачені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. та держмито в розмірі 8 грн. 50 коп.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 286 грн. 52 коп.

В решті вимог позивачки про стягнення на її користь витрат на правову допомогу слід відмовити, оскільки ці витрати не підтверджені документально.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2009 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на роботі у Дніпропетровському вищому училищі фізичної культури на посаді вихователя.

Визнати недійсним рішення профспілкового комітету Дніпропетровського вищого училища фізичної культури від 17 липня 2007 року про згоду на звільнення ОСОБА_2 з посади вихователя.

Стягнути з Дніпропетровського вищого училища фізичної культури на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16 липня 2007 року по 10 грудня 2009 року в розмірі 28 652 грн. 17 коп.

Зобов'язати адміністрацію Дніпропетровського вищого училища фізичної культури поновити ОСОБА_2 суміщення посад з викладанням 11-ти годин географії та 2-х годин психології.

Стягнути з Дніпропетровського вищого училища фізичної культури на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 1 000 грн.

Стягнути з Дніпропетровського вищого училища фізичної культури на користь ОСОБА_2 сплачені нею витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 60 грн. та держмито в розмірі 8 грн. 50 коп.

Стягнути з Дніпропетровського вищого училища фізичної культури на користь держави судовий збір у розмірі 286 грн. 52 коп.

В решті позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_2 на посаді вихователя та в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі щомісячного заробітку 996 грн. 78 коп.