розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про захист права власності, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, стягнення квартплати, зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_9 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_1 (треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_8) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання права на постійне проживання, зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_1, приватного "нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_10 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, визнання права на житло, визнання права на постійне проживання за ними та їх неповнолітніми дітьми, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_1(третя особа орган опіки та піклування Житомирської міської ради) про визнання права на постійне проживання за нею та її неповнолітньою дитиною, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_1 про визнання права на постійне проживання, зустрічним позовом ОСОБА_8 до ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_1 про визнання права на постійне проживання за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ВАТ "Житомирголовпостач" на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2009 року,

В квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив захистити його право власності на кімнати № 706, 707, 708, кухню № 35, коридор № 34 та інші підсобні приміщення в будинку АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6С, ОСОБА_8, ОСОБА_9 Просив стягнути з відповідачів на його користь матеріальну, моральну шкоду та квартирну плату, визначивши остаточно їх розмір під час слухання справи: з ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_4 - 661 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 3500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2392 грн.25 коп. квартплати; з ОСОБА_6 С І. та ОСОБА_6 - 769 грн. 24 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 2295 грн.00 коп. квартплата; з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - 711 грн. 38 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 1614 грн.40 коп. квартплата.

В обгрунтування позову зазначив, що на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із ВАТ "Житомирголовпостач" 01 вересня 2004 року він є власником вказаних кімнат та підсобних приміщень, якими він не може користуватись, оскільки їх займають відповідачі. Відповідачі не бажають добровільно звільнити кімнати, квартирну плату не вносять. Суд притягнув до участі в справі в якості відповідача ОСОБА_6, який досяг повноліття.

ОСОБА_9 в своїх інтересах та в інтересах двох неповнолітніх дітей та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просили визнати недійсними договори купівлі продажу кімнат № 706 та 708, укладені 01 вересня 2004 року між ВАТ "Житомирголовпостач" та ОСОБА_1, та визнати право на постійне проживання в цих кімнатах. В обгрунтування своїх вимог зазначили що набули право користування кімнатами у встановленому законом порядку.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6С в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей звернулись до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просили визнати недійсним договір купівлі продажу кімнати № 707, укладений 01 вересня 2004 року між ВАТ "Житомирголовпостач" та ОСОБА_1, та визнати право на постійне проживання в цій кімнаті. В обгрунтування своїх вимог зазначили що набули право користування кімнатою у встановленому законом порядку.

ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати їх право на постійне проживання в кімнаті № 706. В обгрунтування своїх вимог зазначила що набула право користування кімнатою у встановленому законом порядку.

ОСОБА_12 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право на постійне проживання в кімнаті № 706. В обгрунтування своїх вимог зазначив що набув право користування кімнатою у встановленому законом порядку.

ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просив визнати за ним право на постійне проживання в кімнаті № 708. В обгрунтування своїх вимог зазначив що набув право користування кімнатою у встановленому законом порядку.

рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2009 року у первісному позові відмовлено, зустрічні позови задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову і відмову у зустрічних позовах. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вказує на те, що гуртожитки є тимчасовим житлом і призначені для проживання працівників під час їхньої роботи у власника гуртожитку. ОСОБА_2 не перебував в трудових відносинах з ВАТ "Житомирголовпостач", ОСОБА_5 пропрацював у ВАТ "Житомирголовпостач" менше 10 років, звільнився за власним бажанням, ОСОБА_9М, до нього як до нового власника кімнати № 708 з питання укладення договору найму не зверталась. Для виселення кожного з відповідачів існують різні підстави, на що суд першої інстанції уваги не звернув. Жодної з підстав недійсності правочинів, передбачених главою 16 розділу IV ЦК (435-15) , у даній справі немає.

ВАТ "Житомирголовпостач" приєднався до апеляційної скарги ОСОБА_1

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_5 05.10.1996 року на сім’ю з чотирьох осіб отримав ордер № 235 на житлову площу в гуртожитку ВАТ "Житомирголовпостач" по АДРЕСА_1 - кімнату № 707 (а.с. 99). ОСОБА_9 13.04.2001 року на сім’ю з трьох осіб отримала ордер № 4 на житлову площу в цьому гуртожитку - кімнату № 708 (а.с. 282). ОСОБА_2 30.04.1991 року на сім’ю з чотирьох осіб отримав ордер № 37 на житлову площу в цьому гуртожитку - кімнату № 706 (а.с. 312). З часу отримання ордерів зазначені особи із членами своїх сімей проживають в гуртожитку.

01 вересня 2004 року ВАТ "Житомирголовпостач" (який на підставі свідоцтва про право власності від 17 квітня 2001 року, виданого виконкомом Житомирської міської ради є власником гуртожитку по АДРЕСА_1) продав кімнати № 706 вартістю 20987 грн.40 коп., № 707 вартістю 20588 грн.40 коп., № 708 вартістю 15002 грн.40 коп. ОСОБА_1 (а.с. 8, 13, 18).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 разом із донькою ОСОБА_11, зятем ОСОБА_13, онукою ОСОБА_14 за станом на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу були зареєстровані в кімнаті № 706 гуртожитку (а.с. 307). Згідно паспортних даних ОСОБА_9 ту ОСОБА_8 на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу були зареєстровані в кімнаті № 708 гуртожитку (а.с. 279, 280). Згідно паспортних даних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу були зареєстровані в кімнаті № 707 гуртожитку (ах. 97, 99).

Правовідносини, які виникають між власником гуртожитку та особами, які на підставі ордеру проживають в гуртожитку, за своїм характером містять ознаки договору найму жилого приміщення.

Після зміни 17 квітня 2001 року форми власності ВАТ "Житомирголовпостач" на гуртожиток, останнє залишилося по відношенню до відповідачів наймодавцем. У порядку, визначеному ст. 825 ЦК України, договори найму між ВАТ "Житомирголовпостач" та мешканцями гуртожитку розірвані не були. Відповідно до рішення Житомирської міської ради № 687 від 13.09.2007 року будинок по АДРЕСА_1 набув статусу житлового.

Як зазначено у главі 28 ЦК України (435-15) об’єктами права власності на житло можуть бути житловий будинок, садиба, квартира. Квартира - це ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. 1 ст. 382 ЦК України). Предметом купівлі-продажу за договорами від 01 вересня 2004 року були тільки житлові кімнати № 706 площею 26, 3 кв. м., № 707 площею 25, 8 кв. м., № 708 площею 18, 8 кв. м. Проте, згідно технічних паспортів приміщення № 706 складається з двох ізольованих кімнат, санвузла, коридору і душової, приміщення № 707 - з двох ізольованих кімнат, санвузла, коридору та душової, приміщення № 708 - з кімнати, коридору, туалету, душової, а до складу секції входять ще кухня і спільний коридор. Оскільки підсобні приміщення у власність ОСОБА_1 не передавались, в контексті ст. 328 ЦК України придбані ним кімнати не є квартирою, тобто об’єктом права власності на житло.

За таких обставин суд першої інстанції при вирішенні спору правильно керувався ст. 47 Конституції України та ст. ст. 203, 215 ЦК України, обгрунтовано визнав недійсними договори купівлі-продажу кімнат в гуртожитку і відмовив в позові про виселення відповідачів.

Разом з тим, визнаючи за відповідачами право постійного проживання та право користування спірними жилими приміщеннями, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що право користування кімнатами виникло у них на підставі ордерів, передбачено нормами ЖК України (5464-10) і не потребує підтвердження в судовому рішенні. рішення в цій частині належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Крім того, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 216 ЦК України не застосував правові наслідки визнання правочинів недійсними. Така помилка може бути виправлена судом апеляційної інстанції.

В решті рішення постановлено із дотриманням норм матеріального та процесуального права і залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ВАТ "Житомирголовпостач" задовольнити частково.

Скасувати рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19 березня 2009 року в частині визнання за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_14 права на постійне проживання в кімнаті № 706 в будинку АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_6, ОСОБА_15 права на постійне проживання в кімнаті № 707 в будинку АДРЕСА_1, визнання за ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_17 права на постійне проживання в кімнаті № 708 в будинку АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_5 та ОСОБА_7 права користування кімнатою № 707 в будинку АДРЕСА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення. Відмовити в задоволенні зустрічних позовів в цій частині за безпідставністю.