розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_4, Ковпаківський ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та за зустрічним позовом ОСОБА_1, яка діє від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5,ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом вчинення певних дій,

28 травня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою АДРЕСА_1, яка перебуває в її власності. В даній квартирі, крім неї та сина ОСОБА_4 зареєстровані також відповідачка ОСОБА_1., яка є колишньою дружиною її сина ОСОБА_4 та їх неповнолітні діти: ОСОБА_5, 1998 року народження та ОСОБА_6, 2000 року народження.

Після розірвання шлюбу у 2007 році ОСОБА_1. забрала дітей і пішла проживати до матері по АДРЕСА_2 зареєстрованою в квартирі АДРЕСА_1, відповідачка комунальні платежі не сплачує та іншої допомоги по утриманню квартири не надає, чим перешкоджає їй користуватись власністю, так як вона пенсіонер і не в змозі платити комунальні послуги і за колишню невістку.

Оскільки відповідачка добровільно знятись з реєстрації не бажає, тому вона просила суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні житлом, знявши її з реєстрації разом з дітьми.

Відповідач ОСОБА_1. з вказаним позовом не погодилась і подала зустрічний позов, в якому, посилаючись на перешкоди в користуванні спірною квартирою, створені ОСОБА_3., яка змінила замки на вхідних дверях, а ключів їй не надала, просила зобов'язати відповідачку за зустрічним позовом усунути створені перешкоди шляхом надання їй вільного доступу до квартири.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2009 року позов ОСОБА_3. задоволено та зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1, знявшись з реєстрації разом з неповнолітніми дітьми. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2., яка діє від імені ОСОБА_1, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, а позов ОСОБА_3. залишити без задоволення.

При цьому посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що суд всупереч вимогам ст.ст. 156, 157 ЖК України, ст.ст. 29, 403 ЦК України, ч.1 ст.7 Закону України ?ро свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" своїм рішенням фактично зробив малолітніх дітей безпритульними, оскільки їх мати не має власного житла, а ОСОБА_3, зловживаючи своїм правом власності, порушує право ОСОБА_1 та її дітей на користування спірною квартирою. Крім цього, відповідно до ст.12 Закону України ?ро основи соціального захисту бездомних і безпритульних дітей (2623-15) " та ст.17 Закону України ?ро охорону дитинства (2402-14) " ОСОБА_4, колишній чоловік ОСОБА_1 та батько їх дітей, не мав права без дозволу органів опіки і піклування укладати договір відчуження частини своєї квартири, тим самим відмовлятися від можливої належності дітям майнових прав.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_2 та представника служби у справах дітей Сумської міської рада Прилипко З.В., які просили задовольнити апеляційну скаргу, пояснення позивача за первісним позовом ОСОБА_3., третьої особи ОСОБА_4 про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення, як законного і обгрунтованого, без зміни, перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3. на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 2000 року в порядку приватизації, за яким указане жиле приміщення на праві спільної сумісної власності належало ОСОБА_3. та ОСОБА_4., договору про поділ квартири від 2 листопада 2007 року, за яким частки ОСОБА_3. та ОСОБА_4 були визначені у розмірі по ? кожному та договору дарування ? частини квартири від 16 листопада 2007 року, згідно якого ОСОБА_4 подарував матері ОСОБА_3. ? частину спірної квартири ( а.с. 5-9)

Відповідно до довідки об'єднання співвласників багатоповерхового будинку ?ідродження" від 23 травня 2008 року в спірній квартирі зареєстровані : власник ОСОБА_3, її син ОСОБА_4, колишня невістка ОСОБА_1., онуки ОСОБА_5, 1998 р.н. та ОСОБА_6, 2000 р.н. (а.с.18). Довідкою від 9 грудня 2008 року уточнено, що ОСОБА_1. зареєстрована у квартирі з 10 березня 2000 року. (а.с.53)

З 26 листопада 1996 року ОСОБА_1. та ОСОБА_4 перебували у шлюбі, що підтверджується копією рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20 серпня 2007 року (а.с. 17), від якого мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_5, 1998 року народження та сина ОСОБА_6, 2000 року народження (а.с.35). Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 12 вересня 2007 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1розірвано (а.с.12), після чого остання разом з дітьми у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.

Свій висновок про задоволення позову ОСОБА_3. та про відмову у задоволенні зустрічного позову суд першої інстанції обгрунтував тим, що з припиненням права власності ОСОБА_4 на спірну квартиру, після відчуження його частки власності матері, припинилось і право на користування житлом у його колишньої дружини ОСОБА_1, яка не відноситься до членів сім'ї власника квартири і яка, до того ж, після розірвання шлюбу разом з дітьми добровільно виселилась з квартири.

Захищаючи порушене право ОСОБА_3. щодо права власності на квартиру, суд зобов'язав ОСОБА_1 разом з дітьми знятись з реєстрації у спірній квартирі.

Проте, з таким висновком погодитись не можна, оскільки він не відповідає обставинам справи та зробленицй на підставі неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Правове положення членів сім'ї власника квартири (будинку) визначене ст. 156 ЖК України.

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають займати, визначається його власником.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. проживала у квартирі АДРЕСА_1 задовго до офіційної реєстрації 10 березня 2000 року за згодою як її колишнього чоловіка ОСОБА_4, так і його матері ОСОБА_3., про що останні не заперечували і в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, де у неї народилося двоє дітей.

Таким чином, будучи членом сім'ї власника квартири ОСОБА_3., хоча і колишньою дружиною сина останньої, відповідачка за первісним позовом ОСОБА_1., а відповідно і її діти, які до того ж, згідно з ч.2 ст.3 СК України належать до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживають, не втратили права користування спірним приміщенням, а відтак, прийняте рішення про зняття їх з реєстрації за місцем проживання є помилковим.

Крім того, встановленими по справі обставинами спростовується і висновок суду про те, що ОСОБА_1. добровільно виселилась із того жилого приміщення, де зареєстрована, про що свідчить факт наявності у неї ряду захворювань, у тому числі і пов'язаних з нервовими розладами (а.с.37), викликаних, як та пояснила в судовому засіданні суду апеляційної інстанції тим, що у неї погіршились відносини з колишніми членами сім'ї після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, у зв'язку з чим вона змушена була піти тимчасово жити до матері.

Що стосується зустрічного позову, то висновок суду про його необгрунтованість є помилковим, так як з матеріалів справи, в тому числі і пояснень самої ОСОБА_3., вбачається, що вона не бажає, щоб її колишня невістка мала вільний доступ до її квартири.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на порушення прав дітей з боку їх батька ОСОБА_4, який подарував свою частку власності у квартирі своїй матері без згоди органу опіки і піклування, то колегія суддів не приймає їх до уваги, оскільки обставини щодо цього не є предметом самостійних позовних вимог.

Ураховуючи, що суд першої інстанції обставини справи встановив повно, у додатковій перевірці потреби не має, однак допущено помилки в застосуванні матеріального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи, тому ухвалене судом рішення щодо задоволення позову ОСОБА_3. і відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3. і задоволення позову ОСОБА_1, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Керуючись ст.3 СК України, ст. 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України, ст. 7 Закону України ?ро свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (1382-15) ", ст.ст.307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 лютого 2009 року скасувати.

В задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_4, Ковпаківський ВМ СМВ УМВС України в Сумській області, служба у справах дітей Сумської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1, яка діє від себе та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5,ОСОБА_6 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування квартирою шляхом вчинення певних дій задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_1, яка також діє і в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 шляхом надання вільного доступу до вказаної квартири.