розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника СКВ "Міжгір'я" на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 2 грудня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської районної державної адміністрації, третя особа Спілка колективних власників "Міжгір'я", про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, вивчивши матеріали справи,-

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чорнобаївської районної державної адміністрації, третя особа Спілка колективних власників "Міжгір'я", про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. В позовній заяві вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 і після її смерті позивачка в 1998 р. отримала свідоцтво про право на спадкове майно.

За життя спадкодавець була ч.1еном колгоспу "Радянська Україна", який в спочатку був реорганізований в Колективне сільськогосподарське товариство "Міжгір'я", а в 1995 р. товариство перетворилося у спілку колективних власників "Міжгір'я".

Згідно з рішенням Чорнобаївської районної ради від 1 квітня 1994 р. КСП "Міжгір'я" 21 липня 1994 р. був виданий Державний акт на право колективної власності на землю з додатком № 1 із списком громадян до нього. До цього списку була включена і мати позивачки ОСОБА_2

За життя спадкодавець не отримала сертифікат на земельну частку (пай) і до цього часу розпаювання землі у СКВ "Міжгір'я" не проведено.

Після смерті спадкодавця позивачка прийняла спадщину в установленому законом порядку, тому набула право і на земельний пай.

В даний час вирішується питання про розпаювання землі, частка в якій належала спадкодавцю, тому у позивачки виникла необхідність в отриманні правовстановлюючих документів на спадкове майно, в зв'язку з чим вона просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) її матері ОСОБА_2 в порядку спадкування за рахунок не розпайованих земель, отриманих СКВ "Міжгір'я" в колективну власність згідно з Державним актом від 21 липня 1994

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував.

Представник третьої особи - СКВ "Міжгір'я" заперечував проти задоволення позову, посилаючись на порушення позивачкою строків позовної давності та вважаючи, що оскільки спадкодавець за життя не отримала правовстановлюючих документів про право на земельну частку (пай), то і спадкоємці не набувають такого права в порядку спадкування.

Рішенням Чорнобаївського районного суду від 2 грудня 2008 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, за нею визнано право на земельну частку (пай) померлої ОСОБА_2 в порядку спадкування за рахунок не розпайованих земель спілки колективних власників "Міжгір'я", отриманих у колективну власність згідно Державного акту від 21 липня 1994 р.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник СКВ "Міжгір'я" подав апеляційну скаргу, в якій просить про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд невірно застосував норми матеріального права, порушив вимоги процесуального законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано і справа направлена на новий судовий розгляд виходячи з наступного. Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 30 травня 2008 р. "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) роз'яснив, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового

призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Між тим, суд, визнаючи за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті в 1997 р. ОСОБА_2, в порушення вимог ст. ст. 527, 534, 535, 548, 549 ЦК України (в редакції 1963 p., який діяв на час відкриття спадщини) не встановив і не зазначив у рішенні суду коло спадкоємців, які мали право на спадкове майно на момент відкриття спадщини та спадкову масу належного спадкодавцю майна, не перевірив доводи позивачки про успадкування після смерті матері всієї спадщини.

Відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вимоги закону судом при розгляді справи в повному об'ємі не виконані. Посилаючись в рішенні на наявність Державного акту на право колективної власності на землю від 21 липня 1994 р. та список громадян, що мають право на земельну частку (пай) до цього акту, суд зазначений список осіб в судовому засіданні не дослідив, належно оформлені копії цих доказів до матеріалів справи не приєднав, в зв'язку з чим не з'ясовано коли і ким було затверджено вказані списки та чи вносились до цих списків якісь зміни.

Згідно з п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) судам потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. 25 ЗК при приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості).

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Проте суд, розглядаючи справу, Спілку колективних власників "Міжгір'я" до участі у справі в якості відповідача не притягнув. Залучивши СКВ до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог, суд суттєво обмежив їх процесуальні права, позбавив спілку можливості належним чином відстоювати свої інтереси як колективного власника земельної ділянки, на частину якої претендує позивачка.

Відповідно до вимог ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

За наведених обставин рішення суду не може залишатися без змін, підлягає до скасування, а справа повинна бути направлена на новий судових розгляд до суду першої інстанції.

А тому керуючись ст.ст. 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу СКВ "Міжгір'я" задовольнити частково, рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 2 грудня 2008 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнобаївської районної державної адміністрації, третя особа Спілка колективних власників "Міжгір'я", про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Ухвала судової колегії набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.