розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2008 року, ухвалене за позовом

стягнення надлишково сплаченої орендної плати та пені за дострокове розірвання

договору оренди землі

В квітні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення надлишково сплаченої орендної плати та пені за дострокове розірвання договору оренди землі.

Позивачка зазначала, що 1 вересня 2003 року з відповідачем вона уклала договір

оренди земельного паю строком на п'ять років. Однак за ініціативою відповідача

вказаний договір достроково, а саме 13 жовтня 2007 року, було розірвано. За такого

згідно з положеннями договору відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% від грошової оцінки земельного паю за кожний місяць до строку закінчення договору, що становить 11, 5 %. Крім цього позивачкою надлишково було сплачено орендну плату відповідачу за період дії договору в сумі 749 грн. 79 коп.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача вказані суми.

Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2008 року позов задоволено частково. З ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 749 грн. 79 коп. надлишково сплаченої орендної плати та 7588 грн. 24 коп. пені за дострокове розірвання договору оренди. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить вказане рішення суду скасувати, а справу повернути на новий розгляд, посилаючись на те, що суд дійшов безпідставного висновку, що він одностороннє порушив умови договору.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги.

Суд, частково задовольняючі позовні вимоги, виходив з того, що ОСОБА_2 достроково в односторонньому порядку припинив дію договору оренди земельного паю, а тому зобов'язаний сплатити позивачці за такі дії пеню, передбачену умовами договору.

Між тим, з такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на доказах, які містяться в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 1 вересня 2003 року укладено договір оренди земельного паю строком на п'ять років (а.с. 5, 6).

ОСОБА_2 13 жовтня 2007 року звернувся з заявою до ОСОБА_1, в якій просив в останньої надати дозвіл на розірвання договору оренди (а.с. 9). Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1, оскільки вона вважала, що нею переплачено орендну плату відповідачу, то на розірвання договору вона не погодилась (а.с. 60).

З пояснень відповідача слідує, що ОСОБА_1 в жовтні 2007 року добровільно дозволила йому самостійно відміряти свій земельний пай та обробити його в цьому році.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердили доводи відповідача, та показали, що знаходились неподалік від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, коли ті розмовляли з цього питання і чули, як ОСОБА_1 сказала відповідачу, що вона віддає землі, так як в неї немає грошей, що відповідач може користуватись землею і нічого (тобто ніякі документи) підписувати не треба (а.с. 61).

З зазначеного вище слідує, що відповідач обробляв належний йому земельний пай за погодженням з ОСОБА_1

Сам же по собі факт оброблення відповідачем свого земельного паю, не може свідчити про самочинність дій відповідача, як вважав суд. На спростування наведених вище доказів позивачкою не надано будь-яких доказів, що дії відповідача перешкоджали їй в проведенні сільськогосподарських робіт саме на цій земельній ділянці, чи заперечень позивачки проти таких дій відповідача в будь-який спосіб.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що в період дії договору оренди, саме з дозволу позивачки, відповідач восени 2007 року та весною 2008 року обробляв свою земельну ділянку, тобто сторони за взаємною домовленістю

погодились на такі умови, що відповідає вимогам ст. 30 Закону України "Про оренду землі".

Оскільки припинення договору оренди землі шляхом його розірвання не відбулося, як то передбачено ст. 32 Закону України "Про оренду землі", то таке і виключає можливість застосування наслідків передбачених пунктом 4.3. договору та стягнення пені в сумі 7588 грн. 24 коп.

Однак, враховуючи, що за чотири роки оренди земельної ділянки позивачкою, орендна плата нею була сплачена більше ніж таке передбачено умовами договору, а саме 4200 грн. (1050 грн X 4 роки), то надлишково сплачених 749 грн. 79 коп. суд обґрунтовано стягнув з відповідача.

Враховуючи наведене, на підставі п.2 ч. 309 ЦПК України (1618-15) , судова колегія дійшла висновку про необхідність змінення оскаржуваного рішення суду та зменшення суми стягнутої з ОСОБА_2 на користь позивачки до 749 грн. 79 коп. Вказане рішення в частині позовних вимог про стягнення пені скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вказаних вимог. Відповідно зменшити розмір стягнутих з відповідача судових витрат до 81 грн. (51 +30). Всього стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 830 грн. 79 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 3 листопада 2008 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 749 грн. 79 коп. та 81 грн. судових витрат, а всього 830 грн. 79 коп. (Вісімсот тридцять грн. 79 коп.)

Вказане рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення пені за одностороннє розірвання договору оренди скасувати, та в задоволенні цих вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.