розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську про стягнення страхової виплати за моральну шкоду до розгляду за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року, -

Позивач звернувся у жовтні 2008 року до суду з позовом до ВВД Фонду ССНВВПЗУ в м. Першотравенську, посилаючись на отримання в 2004 році травми на виробництві під час роботи на шахті "імені М. І.Сташкова" за трудовим договором з ДХК ВАТ "Павлоградвугілля", через що йому у березні 2005 року встановлено втрату професійної працездатності на 40 %, а він пережив душевних страждань через втрачене здоров'я, у зв'язку з чим просив виплатити йому страхову виплату за моральну шкоду в сумі 80 000 гривень.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року позов задоволений частково, і на користь ОСОБА_1 стягнуто з ВВД Фонду ССНВВПЗУ України в м. Першотравенську 20 000 гривень; вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ВВД Фонду ССНВВПЗУ в м. Першотравенську вказує на те, що наявність протипоказань щодо певних видів робіт не позбавляють особу здатності вести звичайний спосіб життя, і довідка МСЕК про ступень втрати працездатності підтверджують пов'язаність стійкої втрати працездатності з отриманою на виробництві травмою, але не підтверджує факт завдання моральної шкоди, на підтвердження якого позивач доказів не надав, а також на неправильне застосування норм матеріального права, оскільки з 21.03.2007 втратили чинність положення абзацу четвертого ст. 1, пп. "є" ст. 28, ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", дію яких з 01.01.2006 було призупинено, у зв'язку з чим порушує питання про скасування рішення місцевого суду з ухваленням нового рішення у справі про відмову в позові.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що така скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з тих правових позицій, що позивач зазнав трудового каліцтва, через що 14.03.2005 настав страховий випадок, і відповідно до ст. ст. 22, 58 Конституції України та рішення Європейського Суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Кечко проти України" до спірних правовідносин застосовуються відповідні положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) в редакції Закону від 16.06.2005, і норми законів України про затвердження державного бюджету на 2006, 2007 pp., як і норми розділу І Закону України від 23.02.2007 № 717-V (717-16) , застосуванню не підлягають, а тому з урахуванням встановлених душевних страждань на засадах цивільного законодавства розмір страхової виплати за моральну шкоду має скласти в сумі 20 000 гривень.

Судом першої інстанції з наведенням відповідних мотивів щодо оцінки доказів встановлено, що позивач працював на підземних роботах на умовах трудового договору з ДХК ВАТ "Павлоградвугілля", в тому числі на шахті "імені М. І.Сташкова", де 15.07.2004 позивач отримав виробничу травму, про що 31.07.2004 складений акт за формою Н-1 за № 32, внаслідок чого рішенням МСЕК 14.03.2005 позивачу

вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності на 40 % та третю групу інвалідності, відповідності, що апелянт не оскаржує.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач з огляду на характер трудового каліцтва відчуває наслідки такого постійно, пережив хвилювання через фізичний біль, що зазнав у зв'язку з каліцтвом, та через наступну за цим втрату професійної працездатності, відчуває великі незручності в побуті, неповноцінність. Ці обставини місцевим судом встановлені за наслідками дослідження в судовому засіданні та оцінки пояснень позивача у зв'язку з об'єктивними фактичними даними стану здоров'я з огляду на законодавчу презумпцію за ст. ст., 12, 23 ЦК України (435-15) , мотиви з приводу чого судом першої інстанції в рішенні наведені. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що відповідач на спростування цих фактів у встановлений нормами ЦПК України (1618-15) строк жодних доказів суду не надав.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував встановлені події як страховий випадок за ст. 13 зазначеного Закону, що тягне виникнення у позивача права, а у відповідача обов'язку за п. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21 цього Закону в редакції Закону від 16.06.2005 з виплати грошової суми за моральну шкоду в світлі тлумачення наданого рішенням Конституційного Суду України від 27.01.2004 за № 1-рп/2004 (v001p710-04) у справі про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування.

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ч.3 ст. 28 і ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції Закону від 16.06.2005.

З наведених міркувань, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а їх неспроможність повністю підтверджена матеріалами справи, з яких вбачається, що передбачені ст. 311 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене з суворим додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Першотравенську відхилити, а рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року залишити без змін.