розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц-1869 за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Чемеровецького районного суду від 26 серпня 2008 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ОСОБА_2 Чемеровецької селищної ради, третіх осіб на стороні відповідачів - Чемеровецького районного відділу Хмельницької регіональної філії Центру державного земельного кадастру Державного комітету по земельних ресурсах України, управління земельних ресурсів у Чемеровецькому районі про визнання будинковолодіння спільною сумісною власністю, визнання недійсними договору купівлі-продажу будинку, рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12.07.2005 року про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки, визнання недійсним виданого Державного акта на землю і скасування його державної реєстрації, заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судова колегія,

ОСОБА_3. через свого представника ОСОБА_4 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в 1972 році вступила у фактичні шлюбні стосунки із ОСОБА_1., вселилась на постійне місце проживання в господарство його батька, будинок АДРЕСА_1

Із ОСОБА_1. спільно проживала у фактичних шлюбних стосунках до 2000 року, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_5

_________________________________________________________________________Головуючий у першій інстанції - Назарчук Р.В. Справа № 22-ц-1869 Доповідач - Харчук В.М. Категорія № 5

За період проживання у фактичних шлюбних стосунках вони в господарстві ОСОБА_5 спільно побудували літню кухню, гараж, підвели газ, воду та встановили водяну колонку, обладнали водяне опалення, провели внутрішнє перепланування будинку, де встановили простінки та поштукатурили стіни, замінили вікна та двері, перекрили будинок і літню кухню шифером, встановили дерев'яний паркан, браму та хвіртку, окантували їх залізом.

Спільними роботами та за спільні кошти істотно збільшили вартість домоволодіння.

Після смерті батька відповідач ОСОБА_5. оформив будинок та надвірні будівлі на своє ім'я, як на спадкове майно.

В 2000 році вона виїхала на роботу за кордон в Італію і їхні подружні стосунки фактично припинились, а в 2007 році по приїзді в смт. Чемерівці вона дізналась, що ОСОБА_5. без її відома та згоди продав домоволодіння гр. ОСОБА_2

Тому позивачка просила відповідно до ст.ст. 62 та 74 Сімейного кодексу України визнати спільною сумісною власністю її з ОСОБА_1. будинковолодіння АДРЕСА_1, визнати недійсним договір купівлі-продажу зазначеного будинковолодіння, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 30 грудня 2004 року; провести розподіл зазначеного будинковолодіння, з якого виділити їй 1\2 його частину.

Під час розгляду справи представник позивачки доповнив позовні вимоги, просив визнати недійсним рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12.07.2005 року про виділення ОСОБА_2 у власність 0,1313 га землі біля будинку АДРЕСА_1 і скасувати його, визнати недійсним виданий на цю земельну ділянку на ім'я останнього державний акт, скасувати його державну реєстрацію.

Крім того, представник позивачки відмовився від позовних вимог в частині поділу будинковолодіння.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 26 серпня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_3. від позову в частині поділу будинковолодіння між нею та ОСОБА_1., провадження у справі в цій частині закрите.

Відповідач ОСОБА_5. позову не визнав, посилаючись на те, що спірний будинок з надвірними будівлями належав його батьковіОСОБА_6 який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Дійсно він прожив у фактичних шлюбних стосунках із позивачкою в господарстві батька з 1972 по 2000 рік.

Однак, ОСОБА_3. ніяких будівельних робіт в будинку не проводила, всі роботи проводились батьком і за його кошти.

В 1985 році він оформив будинковолодіння в спадщину на своє ім'я. ОСОБА_3 з 2000 року на протязі 7 років не підтримує з ним будь-яких стосунків і ніяких майнових претензій не мала. Просив у позові відмовити, в тому числі і за пропуском строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2проти позову заперечив, посилаючись на те, що купив будинок з надвірними будівлями у ОСОБА_1 з додержанням вимог закону і позивачка своїх вимог в частині будівництва надвірних будівель та проведення ремонтних робіт в будинку не довела.

Представник Чемеровецької селищної ради в судові засідання не явився, свого відношення до позову не висловив.

Представники третіх осіб проти позову ОСОБА_3 не заперечували.

Рішенням Чемеровецького районного суду від 26 серпня 2008 року позовні вимоги позивачки задоволені, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 будинковолодіння АДРЕСА_1 зареєстроване на ім"я ОСОБА_1 і визнано за позивачкою право власності на 1\2 частину цього домоволодіння.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цього будинковолодіння, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 та зхареєстрований 30 грудня 2004 року.

Визнано недійсним рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12.07.2005 року про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки для обслуговування спірного будинку за зазначеною адресою і скасовано його.

Визнано недійсним Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ЯГ № 134428 від 09.10.2007 року на ім"я ОСОБА_2. та скасовано його державну реєстрацію.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. по 290,5 гривень понесених судових витрат з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2. державне мито в дохід держави по 119,50 гривень з кожного.

В апеляційній скарзі на рішення суду ОСОБА_2посилається на невірне застосування судом норм матеріального права - ст.ст. 74 та 65 Сімейного кодексу України та ст. 5, 203, 215, 393 Цивільного кодексу України, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, судом поширено норми Сімейного кодексу України (2947-14) на правовідносини, які виникли та закінчились ще до набрання чинності цим кодексом.

Судом не враховано, що позивачка припинила шлюбні стосунки із ОСОБА_1. ще в 2000 році і тоді ж виїхала в Італію.

З виданого свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_1 вбачається, що жилий будинок з частиною надвірних будівель перейшов в особисту власність останнього на правах спадкування. Участь позивачки в ремонті чи будівництві надвірних будівель не породжує права власності позивачки на сам жилий будинок.

Позивачкою не надано жодного належного письмового доказу щодо своєї участі у ремонті та будівництві споруд коштами, матеріалами чи працею.

Більшість поліпшень будинковолодіння відбулось за життя батька ОСОБА_1 і за батькові кошти. Цих обставин позивачка не спростувала.На момент укладання договору купівлі-продажу будинку між ОСОБА_1. та ОСОБА_2будинковолодіння належало ОСОБА_5 на праві особистої власності і будь-чиєї згоди на його відчуження отримувати не було потреби.

При наявності у позивачки доказів про внесення особистих коштів на поліпшення будинковолодіння вона має право лише вимагати від ОСОБА_1 відшкодування понесених витрат на будівництво господарських споруд.

Судом не встановлено, які саме надвірні споруди, за чиї кошти та чиєю працею будувались, не встановлено дійсну вартість будинку та надвірних будівель на момент отримання їх у спадок ОСОБА_1., не встановлено вартість поліпшень, без чого неможливо зробити висновок про істотне збільшення їх вартості.

Суд безпідставно відхилив заперечення ОСОБА_5щодо строків позовної давності, так як лише ОСОБА_2проживає в спірному будинку вже біля 4 років, а ОСОБА_5. оформив спадщину ще в 1985 році.

Жодних правових підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України щодо визнання договору купівлі-продажу будинковолодіння недійсним суд не зазначив.

Відсутні висновки суду щодо незаконності рішення Чемеровецької селищної ради про передачу ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, щодо видачі державного акта на неї та реєстрацію права власності на земельну ділянку.

Тому апелянт просить скасувати рішення Чемеровецького районного суду від 26 серпня 2008 року, ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3. відмовити.

Судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга апелянта підлягає задоволенню, а рішення Чемеровецького районного суду від 26 серпня 2008 року скасуванню з мотивів невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення та неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права - ст.ст. 62, 65, 74 Сімейного кодексу України, ст.ст. 215, 655 ЦК України, ст.ст. 58- 59, 60, 66, 213- 214 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3. в 1972 році вступила у фактичні шлюбні стосунки з ОСОБА_1 і вселилась в будинок його батька ОСОБА_5 АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_5і сім'я в складі чотирьох чоловік проживала в спірному будинку. За час проживання в господарстві дійсно проводились ремонти будинку та надвірних будівель всіма членами сім'ї.

30 липня 1978 року помер власник будинку ОСОБА_6 і після його смерті спадщину фактично прийняв спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_1 який 19 вересня 1985 року оформив свої спадкові права, отримав в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину на саманний жилий будинок за зазначеною адресою жилою площею 28,3 кв. метрів, саманний сарай "Б", кам'яний погріб "В" та дерев'яну огорожу "№2". Зазначене свідоцтво в судовому порядку позивачкою не оспорювалось і підтверджує право особистої власності відповідача ОСОБА_1 на зазначене майно.

В 1978 році спільною працею та коштами з участю батька добудували до будинку тамбур, збудували гараж та літню кухню, замінили один простінок в будинку, вікна та двері, перекрили будинок, замінили огорожу, браму та хвіртку.

Без батька відповідача підвели воду, газ, встановили водяну колонку.

В 2000 році ОСОБА_3 та ОСОБА_5. припинили спільне проживання в фактичних шлюбних стосунках в спірному будинку, ОСОБА_3 виїхала на роботу за межі України в Італію і з тих пір сімейні та фактичні шлюбні стосунки сторонами не підтримуються.

30 грудня 2004 року ОСОБА_5. продав спірний жилий будинок з надвірними будівлями ОСОБА_2 за 29000 гривень, договір оформлено з додержанням чинного цивільного законодавства і нотаріально посвідчено.

На підставі рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12 липня 2005 року ОСОБА_2 передано у власність для обслуговування будинку та надвірних будівель земельну ділянку площею 0,1313 га за адресою АДРЕСА_1видано державний акт на право власності, який зареєстровано у Чемеровецькому районному відділі Центру державного земельного кадастру Державного комітету по земельних ресурсах України та управління земельних ресурсів у Чемеровецькому районі.

Наведені обставини частково визнавались відповідачем ОСОБА_1. в судових засіданнях, ці ж обставини повністю підтверджуються дослідженими судом доказами: копіями свідоцтва про право на спадщину за законом ()а.с.16), договору купівлі-продажу (а.с.17), державного акту на право власності на земельну ділянку (а.с.22), рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12 липня 2005 року (а.с.103).

Зокрема, із досліджених копій свідоцтва про право на спадщину від 19 вересня 1985 року та договору купівлі-продажу будинку від 30 грудня 2004 року вбачається, що в спадщину ОСОБА_5. перейшов саманний жилий будинок жилою площею 28,3 кв. метрів, саманний сарай "Б", кам'яний погріб "В" та дерев'яна огорожа "№2".

В 2004 році ОСОБА_1. також продано ОСОБА_2 той же глином'ятий жилий будинок жилою площею 30,4 кв. метрів, глиновальковий хлів "Б", цегляний погріб "В", а крім того, цегляний хлів "Е", блочний гараж "Д", цегляна вбиральня "Є", металеві ворота "1-2". Збільшення жилої площі будинку на 2 кв. метри не свідчить про істотну його перебудову.

Відповідно до ст.ст. 10, 58- 59, 60, 66, 213- 214 ЦПК України рішення суду повинне бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд вирішує спір на засадах диспозитивності та змагальності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Для доведення обставин щодо істотного збільшення вартості перебудованого жилого будинку та визначення вартості будівель до перебудови та їх вартості після проведеної перебудови необхідні спеціальні знання в галузі будівництва, архітектури та оціночної діяльності.

Такі обставини можуть бути підтверджені лише експертним висновком, рішення суду в цій частині не може ґрунтуватись на припущеннях, власних здогадах та міркуваннях.

Відповідно до ст. 100- 101, 112- 113, 430, 432 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на момент вселення ОСОБА_3. в спірний будинок ОСОБА_5 право спільної часткової власності позивачки на будинок та надвірні будівлі могло виникнути лише при наявності договору із його власником на створення спільної часткової власності.

При цьому участь ОСОБА_3. своїми коштами та працею у створенні надвірних будівель не породжувала права власності на сам будинок. У разі виникнення спору позивачці слід було довести належними та допустимими доказами наявність договору на створення спільної часткової власності та розмір такого вкладу у створення спільного майна. Від цього залежав розмір її частки власності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою не надано доказів цьому.

Відповідно до ст. 17, ч.1 Закону Україні "Про власність" (697-12) , що набрав чинності з 15 квітня 1991 року і діяв до часу вибуття позивачки за межі України, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Однак, не може перейти в спільну власність членів сім'ї майно, яке належало одному із членів сім'ї на праві особистої власності, лише з мотивів користування цим майном іншими членами сім'ї.

Для доведення виникнення права власності на спільне майно членів сім'ї також необхідно надати належні та допустимі докази, яких позивачка не надала.

Крім того, із позовної заяви ОСОБА_3. вбачається, що вона зверталась до суду з інших правових підстав.

Із позовної заяви позивачки та рішення суду першої інстанції вбачається, що суд невірно застосував норми матеріального права - ст.ст. 65 та 74 Сімейного кодексу Україні, які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Сімейний кодекс України (2947-14) набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України (435-15) 2003 року з 1 січня 2004 року і його норми не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли та діяли до набрання ним чинності.

У позовній заяві позивачка сама зазначає, що її фактичні шлюбні стосунки з ОСОБА_1. припинені в 2000 році.

Висновки суду про продовження цих відносин по-телефону та шляхом направлення ОСОБА_5. поштових грошових переказів заперечуються відповідачем, не підтверджуються належними доказами і не відповідають вимогам закону.

Фактичні подружні стосунки передбачають спільне проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, постійне підтримування фактичних подружніх стосунків, що неможливо при спілкуванні по телефону.

Із зазначених мотивів позивачкою не доведено виникнення права спільної власності на спірний жилий будинок, а участь її у спорудженні надвірних будівель та ремонті будинку за наведених обставин не породжує у неї права спільної власності на сам будинок. ОСОБА_3 при наявності належних доказів вправі ставити питання лише про стягнення грошової компенсації за збудовані з її участю надвірні будівлі та здійснені покращання в будинку.

Тому висновки суду про порушення права власності позивачки на жилий будинок під час його відчуження ОСОБА_2, порушення ОСОБА_1. та ОСОБА_2положень ст.ст. 203, 215, 655 ЦК України 2003 року, ст. 65 та 74 Сімейного кодексу України помилкові та безпідставні.

З цих же підстав невмотивовані та неправильні висновки суду першої інстанції в частині визнання недійсним рішення Чемеровецької селищної ради № 3 від 12.07.2005 року про передачу ОСОБА_2 в приватну власність земельної ділянки для обслуговування спірного будинку та виданого державного акта на його ім'я на цю ділянку.

Рішення виконкому та виданий державний акт не порушують прав та законних інтересів ОСОБА_3., прийняті та видані з додержанням вимог ст.ст. 81, 116, 118, 120, 121, 125, 126 Земельного кодексу України 2001 року.