Головуючий у 1-й інстанції: Левченко Т.А.

Категорія: 26 Суддя-доповідач: Маслов В.О.

29 жовтня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області у складі:

Головуючого - Маслова В.О.

Суддів - Дубровної В.В.,

Сибільової Л.О.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.

та осіб, які приймають участь у справі - представника Фонду Похилько Л.В., представника позивача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до цього Фонду, відкритого акціонерного товариства "Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе" про відшкодування моральної шкоди,

Вказаним рішенням районного суду стягнуто з відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми на користь ОСОБА_1 6000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Оскаржуючи рішення місцевого суду, апелянт посилається на неповне з'ясування судом підстав для відшкодування моральної шкоди, недостатню оцінку характеру і обсягу моральних страждань, стану здоров'я позивача, недостатнє обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди. Крім того апелянт зазначає, що згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 лютого 2007 року (717-16) , який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано дію деяких статей, а саме в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. Ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди.

Розглянувши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, з'ясувавши правові позиції сторін, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працював з 16 травня 1980 року в ВАТ "СМНВО ім. М.В.Фрунзе" формовщиком, а з 10 серпня 2005 року сторожем управління фінансів і збуту. В зв'язку з важкими умовами праці він отримав професійне захворювання на виробництві: хронічний обструктивний бронхіт пилової етиології 2 ступеню, ЄЛ ст. ЛН 2 ступеню, нейросенсорна туговухість 3 ступеню профхарактеру, вібраційна хвороба від дії локальної вібрації 2 ступеню у формі вегетативно-сенсорної поліневропатії верхніх кінцівок.

При первинному огляді 28 вересня 2005 року фтизіатрична МСЕК встановила позивачу ІІІ групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності, а згідно висновку МСЕК від 27 вересня 2006 року встановлено 65% втрати працездатності.(а.с. 2)

Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання № 23 від 01 червня 2005 року причиною професійного захворювання є проведення робіт в умовах підвищених рівнів: шуму (81 дБа при ГДУ = 80 дБА, 82 дБА при ГДУ= 80 дБА), пилу (3,2 мг/м-3 при ГДК=2,0 мг/м-3, 3,5 мг/м-3 при ГДК = 2,0 мг/м-3,- 1,2 мг/м-3 при ГДК = 2,0 мг/м-3), вібрація - ліва рука 112 дБ при ГДУ = 112 дБ, права рука 110 дБ при ГДУ =112 дБ (а.с. 7).

Встановивши факт заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди внаслідок професійного захворювання і втрати 65% професійної працездатності, суд першої інстанції обґрунтовано у відповідності зі ст.ст. 1, 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", ст. 173 КЗпП України поклав обов'язок по відшкодуванню цієї шкоди на Сумське відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Розмір цього відшкодування не є завищеним, відповідає розміру заподіяної шкоди. Він визначений судом з урахуванням всіх обставин ушкодження здоров'я, з урахуванням принципів розумності і справедливості.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки місцевий суд встановив в цій справі факти і відповідні правовідносини, обрав правильний шлях захисту порушеного права.

Сам по собі факт виплати позивачу одноразової допомоги і щомісячних платежів на відшкодування втраченого заробітку не є підставою для відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

Не є підставою для відмови позивачу в позові і факт скасування дії абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту 1 ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яке відбулося у відповідності з Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) від 20 березня 2007 року, оскільки згідно з цим законом вказані норми першого закону втратили чинність наперед. Цей закон не має зворотної сили. А суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим законодавством, яке діяло на час встановлення стійкої втрати професійної працездатності, тобто на 27 вересня 2006 року, коли МСЕК було встановлено позивачу втрата 65% працездатності.

Доводи апелянта про ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди не ґрунтуються на матеріалах справи. Позивач надав суду докази, які свідчать про те, що професійне захворювання спричинило йому фізичні і моральні страждання, воно створює йому дискомфорт і вимагає від нього додаткових зусиль при реалізації своїх планів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 312- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Суми відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 вересня 2008 року в даній справі залишити без зміни.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.