розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи перша Павлоградська державна нотаріальна контора, АКБ "УкрСиббанк", в особі ДФ АКБ "УкрСиббанк", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", Агентство по нерухомості ПП "Город" про розірвання договору купівлі-продажу, -

рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. про виселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та задоволено зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. до ОСОБА_1., ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу.

В своїй апеляційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1. просять скасувати рішення, при цьому посилаються на порушення судом матеріального права та на не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. про виселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. до ОСОБА_1., ОСОБА_5 про розірвання договору купівлі-продажу встановив, що 27.12.2005 р. між ОСОБА_1. та ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., інтереси яких за довіреністю представляла ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 (т.1 а.с.6). Між сторонами було досягнуто домовленість про вартість квартири 11500 доларів США, хоча в договорі купівлі-продажу зазначена вартість 14771 грн. Фактично ОСОБА_1. сплатив за квартиру 18190 грн. шляхом погашення кредиту в АКБ "УкрСиббанк" за ОСОБА_2 (т.1 а.с. 13-20) та 7469 грн. передав ОСОБА_2., що підтверджується розпискою (т.1, а.с.24). Після укладання договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. з реєстраційного обліку за даною адресою не знімалися, продовжують мешкати у квартирі.

Пославшись на ч.3 ст.2Э8 ЦК України (435-15) , відповідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у соїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1., яка за довіреністю представляла інтереси ОСОБА_2, діяла у своїх інтересах та в інтересах свого

чоловіка оскільки відповідно до ч. 1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільній сумісній власності. Враховуючи доведеними ті обставини, що між сторонами було досягнуто домовленість про продаж квартири за 11500 доларів США, які ОСОБА_1 не отримали, суд першої інстанції дійшов висновку, що згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. Також суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не знялись з реєстраційного обліку та не звільнили квартиру, що є порушенням істотних вимог договору та свідчить про невиконання договору. Крім цього, ОСОБА_1. та ОСОБА_5 укладали договір внаслідок зловмисної домовленості. На підставі зазначеного суд першої інстанції розірвав договір купівлі-продажу зазначеної квартири із застосування двосторонньої реституції.

Перевіривши матеріали справи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення, послався на те, що ОСОБА_5, виступаючи за дорученням ОСОБА_2, в супереч ч.3 ст. 238 ЦК України діяла в своїх інтересах, внаслідок зловмисної домовленості з ОСОБА_1. ОСОБА_1 не отримали очікуваної суми грошей, за яку бажали продати квартиру, не звільнили спірну квартиру та не знялись з реєстраційного обліку, що є невиконанням істотних вимог договору та підставою для розірвання договору.

З такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи, не підтверджуються жодними доказами та суд дійшов до них з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду апеляційним судом згідно ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим і законним є рішення, котрим суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, прийняте на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Так з матеріалів справи вбачається, що встановленими обставинами, на підставі яких може бути прийняте рішення є те, що ОСОБА_1 мади намір продати належну їм АДРЕСА_1 а ОСОБА_1. - зазначену квартиру придбати. Враховуючи, що квартира знаходилась під заставою, що підтверджується договором № 1410-В/1 від 16.10.2003 р. (т.1 а.с.22-23), здійснення її продажу було можливе лише після погашення кредиту. Між ОСОБА_1. та ОСОБА_3 була досягнута домовленість, що останні оформлюють довіреність на дружину ОСОБА_1. - ОСОБА_5 з метою погашення ОСОБА_1 кредиту та подальшого оформлення договору купівлі-продажу. На виконання досягнутої домовленості 08.08.2005 р. ОСОБА_2 ОСОБА_2., ОСОБА_3. видали ОСОБА_5 довіреності (т.1, а.с.124-126), якими уповноважили останню продати за ціну і на умовах, які будуть нею самостійно визначені, виходячи із розумної доцільності, належну кожному з них 1/3 частину АДРЕСА_1. 09.08.2005 р. ОСОБА_5 погасила за ОСОБА_2 кредит в АКБ "УкрСиббанк" на суму 18190 грн., що підтверджується відповідними квитанціями (т.1, а.с. 13-20), 26.12.2005 р. ОСОБА_2. отримав від ОСОБА_1. в рахунок погашення плати за квартиру 7469,10 грн. (т.1, л.д.24). 27.12.2005 р. ОСОБА_5 від імені ОСОБА_2 за довіреністю уклала договір купівлі-продажу спірної квартири з ОСОБА_1. (т.1, а.с.6). Відповідно до п. 6 договору купівлі-продажу, продаж квартири здійснено за 14771 грн., які отримані продавцем. Зазначений договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.12.2005 р. і в КП "Павлоградське МЕТІ" - 03.01.2006 р. (а.с.9).

Відповідно до ст. 334 ЦК України ОСОБА_1. набув право власності на спірну квартиру та має право, згідно із ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. про розірвання договору купівлі-продажу з приводу неотримання ними очікуваної суми грошей за продаж квартири, то враховуючи, що ОСОБА_5 діяла на підставі доручень, якими ОСОБА_4, ОСОБА_2., ОСОБА_3. уповноважили останню продати за ціну і на умовах, які будуть нею самостійно визначені, виходячи із розумної доцільності, належну кожному з них 1/3 частину АДРЕСА_1, між сторонами виникли

правовідносини, пов'язані із представництвом та його наслідками, що регулюється ст. 237, 239, 244 ЦК України. В зв'язку з чим, питання, пов'язані із будь-якими збитками, заподіяними внаслідок недобросовісного виконання або зловживання повноваженнями представника, слід вирішувати в порядку передбаченому ст. 11, 22 ЦК України.

Виходячи з наведеного колегія суддів приходить до висновку, щодо порушення з боку відповідачів ОСОБА_4., ОСОБА_2., ОСОБА_3. прав ОСОБА_1., як власника, що є підставою для задоволення його позовних вимог щодо виселення останніх та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою. Судова колегія вважає за необхідне, виходячи з вимог ст. 60 ЦПК України відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. про розірвання договору купівлі-продажу АДРЕСА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити в повному обсягу.

рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2008 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення та зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 - задовольнити. Висилити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з АДРЕСА_1

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4*до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи перша Павлоградська державна нотаріальна контора, АКБ "УкрСиббанк", в особі ДФ АКБ "УкрСиббанк", ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", Агентство по нерухомості ПП "Город" про розірвання договору купівлі-продажу - відмовити.