з участю заявникаОСОБА_1, його представникаОСОБА_2 представника Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції Штихно Ю.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 лютого 2008 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції,

В грудні 2007 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції по виконанню рішення суду щодо повернення його автомобіля з таких підстав.

В 1997 році він придбав автомобіль НОМЕР_1.

В 2001 році право власності на вказаний автомобіль заявила ОСОБА_3, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним договору-купівлі продажу цього автомобіля. В порядку забезпечення позову ухвалою Новозаводського суду м. Чернігова від 8 серпня 2002 року на нього був накладений арешт, він перебував на штрафмайданчику ДАІ м. Чернігова. 12 січня 2005 року цей автомобіль під відповідальне зберігання Новозаводського відділу державної виконавчої служби був отриманий суб"єктом оскарження і цього ж 12 січня 2005 року відповідно до акту опису та арешту майна переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 січня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 17 травня 2005 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 лютого 2006 року скасовано арешт на автомобіль, однак до цього часу він не повернутий заявнику. Неодноразові звернення його до ДВС з приводу повернення автомобіля залишались без виконання і без відповіді.

Тому ОСОБА_1 просив поновити йому строк на звернення зі скаргою до суду, визнати неправомірною бездіяльність працівників Новозаводського відділу державної виконавчої служби та зобов"язати їх повернути автомобіль НОМЕР_1та свідоцтво про його реєстрацію.

Ухвалою суду першої інстанції від 29 лютого 2008 року поновлено строк на звернення зі скаргою до суду. Визнано неправомірною бездіяльність працівників Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції по неповерненню автомобіля ЗІЛ-130 ОСОБА_1, зобов"язано Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції повернути ОСОБА_1 автомобіль ЗІЛ-130, 1992 року випуску, шассі № 32612, державний номерний знак 157-17 ММ та свідоцтво про його реєстрацію.

Ухвала обгрунтована тим, що, що виконуючи ухвалу суду від 8 серпня 2002 року, вказаний автомобіль був арештований та переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 державним виконавцем Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції.

Ухвалою суду від 1 лютого 2006 року скасовано арешт автомобіля як захід забезпечення позову ОСОБА_3, вона є в матеріалах виконавчого провадження. На час звернення до судуОСОБА_1 відсутні підстави для утримання автомобіля, він має бути повернутий власнику, тому скарга підлягає задоволенню.

Суд визнав причини пропуску строку на звернення до суду поважними, тому поновив цей строк.

В апеляційній скарзі суб"єкт оскарження Новозаводський відділ державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції просить скасувати вказану ухвалу і справу передати на новий судовий розгляд з таких підстав.

Про розгляд даної скарги 29 лютого 2008 року відділу стало відомо 29 липня 2008 року. Задоволення скаргиОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки, виконуючи ухвалу суду від 8 серпня 2002 року про забезпечення позову ОСОБА_3, 30 січня 2003 року було відкрито виконавче провадження, 4 січня 2005 року постановою державного виконавця накладено арешт на вказаний автомобіль і він переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, яка попереджена про відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна. Тому суд повинен був залучити її до участі у справі.

Крім того, суд не взяв до уваги ухвалу суду від 1 лютого 2006 року, якою скасовано арешт на автомобіль і нічого не вказано про повернення його ОСОБА_1, а також не послався на поважність причин пропуску строку на звернення до суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 2-10/ 05 р., ухвалою суду від 8 серпня 2002 року за заявою ОСОБА_3 для забезпечення позову накладено арешт на спірний автомобіль НОМЕР_1 / л.с. 66/.

На виконання цієї ухвали постановою державного виконавця від 30 січня 2003 року відкрито виконавче провадження, постановою від 4 січня 2005 року накладено арешт на автомобіль та оголошена заборона на його відчуження, 5 січня 2005 року проведено опис та арешт автомобіля, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3, постановою від 6 квітня 2005 року закінчене виконавче провадження / виконавче провадження № 81/3 від 2003 року/.

В вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування арешту на вказаний автомобіль, оскільки рішенням суду від 17 січня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 17 травня 2005 року, в позові ОСОБА_3 відмовлено, але заходи забезпечення позову не скасовані. Ухвалою суду від 1 лютого 2006 року скасовано арешт на автомобіль НОМЕР_1 / справа 2-414/ 06 року/.

Неодноразові зверненняОСОБА_1 до суб"єкта оскарження про повернення спірного автомобіля не забезпечили виконання цієї ухвали /л.с. 6, 10, 17 справи 2-а-267/ 06 р/.

Листом від 1 березня 2006 року начальник ДВС Новозаводського відділу державної виконавчої служби ОСОБА_4. повідомив про направлення постанови суду від 1 лютого 2006 року про зняття арешту. Однак з листа не вбачається, кому, яким чином направлена ця ухвала для виконання / справа 4с-1/08, л.с. 54/.

Вказані обставини свідчать про те, суб"єкт оскарження тривалий час неправомірно не виконував ухвалу суду від 1 лютого 2006 року щодо скасування арешту, проявив неправомірну бездіяльність, тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив скаргу ОСОБА_1

Доводи про незалучення ОСОБА_3 до участі у справі, необґрунтованість поважності причин не впливають на цей висновок суду. Неодноразові зверненняОСОБА_1 як до суб"єкта оскарження, так і до суду з приводу неповернення автомобіля, свідчать про поважність причини.

Незалучення до справи ОСОБА_3, яка була залучена державним виконавцем після відкриття виконавчого провадження № 81/3, не порушує вимог ст. 386 ЦПК України, яка передбачає розгляд скарги за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржується.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для її задоволення, тому вона підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, п.1 ст. 312, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу Новозаводського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції від 29 лютого 2008 року відхилити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.