Головуючий у першій інстанції

Білокур В.І.

Категорія

- цивільна

Доповідач - Демченко Л.М.

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Хромець Н.С.,

суддів: Демченко Л.М. Острянського В.І. при

секретарі: Вареник О.М.,

з участю:

Представника позивачів ОСОБА_3 представника позивача-відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним ордера на житлове приміщення та визнання права на користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом виконавчого комітету Прилуцької міської ради Чернігівської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення,

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2008 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на АДРЕСА_1 та визнання за ними права на користування цим житловим приміщенням та задоволено зустрічний позов виконавчого комітету Прилуцької міської ради до ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення і виселено останніх з АДРЕСА_1

Не погоджуючись з даним судовим рішення, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону. Зміст поданих апеляційних скарг є тотожним. Апелянти наполягають на тому, що вони мають право на проживання в спірній квартирі як члени сім'ї наймача житла померлогоОСОБА_6. Виконавчий комітет не мав законних прав на видачу ОСОБА_7 ордеру на квартиру, оскільки це суперечить вимогам ст. 58 ЖК України, яка передбачає, що ордер може бути видано тільки на вільне жиле приміщення. На думку апелянтів, виконавчий комітет не мав права звертатися до суду з позовом про їх виселення, оскільки з померлим ОСОБА_6. договір найму не заключався, а з ними в судовому порядку договір найму спірної квартири, виконком міської ради не розірвав. Також, позивачі вказують, що суд, з власної ініціативи, направляючи запити в комунальні підприємства, діяв в інтересах відповідачів за їхнім позовом., що є порушенням ст.ст. 60, 131, 137, ЦПК України (1618-15) . Покази свідків про факт їх постійного проживання в спірному житловому приміщенні протягом тривалого часу, який не був спростований, взагалі не взяті судом до уваги, що свідчить про порушення судом при винесення рішення вимог ст. 213 ЦПК України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.

В засіданні апеляційного суду представник позивачів просив задовольнити апеляційну скаргу рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивачів.

Представник виконавчого комітету Прилуцької міської ради просив скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. та ОСОБА_2 та задовольняючи позовні вимоги виконавчого комітету Прилуцької міської ради, суд виходив з того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не набули права на користування жилим приміщення, оскільки не довели факт постійного проживання у спірній квартирі, та ведення спільного господарства, а всі права та обов'язки по договору найму житлового приміщення припинилися зі смертю квартиронаймачаОСОБА_6., так як спірна квартира в установленому законом порядку приватизована не була. Приймаючи рішення про видачу ордеру ОСОБА_7 виконкомом Прилуцької міськради не допущено жодних порушень закону.

Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні належних і допустимих доказах.

Судом встановлено, що АДРЕСА_1 належала до державного житлового фонду та перебувала на балансі ВАТ "Прилуцький м'ясокомбінат", а рішенням виконавчого комітету Прилуцької міської ради від 25.06.2007 року вищезазначений житловий будинок переданий на баланс та обслуговування КП "Прилукижитлобуд".

Наймачем спірної квартири з 19.03.1987 року був ОСОБА_6., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,39). Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовами вказували на те, що вони постійно проживали разом із ОСОБА_6. в квартирі, будучи зареєстрованими в квартирі батьків ОСОБА_1.. і яку вони приватизували відразу після прийняття відповідного закону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 26.02.1997 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 5 зворот). Позивач ОСОБА_1 також не заперечує, що місцем його реєстрації є інша адреса.

Оскільки позивачі не були зареєстровані в спірній квартирі, постійно не проживали і на час прийняття рішення виконкомом Прилуцької міської ради про видачу ордеру ОСОБА_7 були відсутні будь які відомості про мешканців квартири, крім померлого ОСОБА_6 то виконком приймаючи рішення діяв в межах своїх повноважень та не допустив жодних порушень закону.

Позивач за зустрічним позовом, виконавчий комітет Прилуцької міської ради посилається як на підставу для виселення відсутність у відповідачів законного права користуватися АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_6. за своє життя не скористався своїм право на приватизацію займаного ним житла, а тому за спірним житлом зберігається порядок одержання та користування житлом на умовах найму в порядку, встановленому Житловим кодексом України (5464-10) та іншими нормативним актами.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно не проживали в спірному житловому приміщенні разом з померлим ОСОБА_6., не вели з ним спільного господарства, постійним місцем проживання позивачки та її сина є інше житло, що ними не укладалось будь-якого договору з приводу користування спірною квартирою.

За таких обставин суд обґрунтовано прийшов до висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог про виселення ОСОБА_1. та ОСОБА_2 із спірної квартири.

Посилання апелянтів на те, що вони мають законне право на користування житловим приміщенням, оскільки на протязі тривалого часу як члени сім'ї ОСОБА_2 проживали та проживають на даний час в квартирі, сплачують комунальні послуги, не можуть бути правовою підставою для задоволення апеляційної скарги.

Не ґрунтуються на вимогах закону і посилання апелянтів на те, що показами свідків підтверджений факт їх тривалого проживання, оскільки не узгоджуються з іншими матеріалами справи і не можуть бути належним доказом.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи та невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшло свого підтвердження в апеляційному суді і не спростовують правильності прийнятого рішення суду першої інстанції, а тому рішення є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч 3 ст. 209, ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, ЦПК України (1618-15) , апеляційний суд, -

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2- відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 травня 2008 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття нею законної сили.