Головуючий у 1-й інстанції Плотникова Н.Б.

Категорія 45 Суддя-доповідач Ільченко О.Ю.

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Сумської області у складі:

головуючого - Смирнової Т.В.,

суддів - Ільченко О.Ю., Ведмедь Н.І.

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

та осіб, які беруть участь у справі - позивачки, її представника, відповідача та представника третьої особи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 липня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Охтирської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, управління земельних ресурсів в м. Охтирка Сумської області, Третя особа : державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в особі Сумської регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Державному управлінні України по земельних ресурсах"

про відновлення порушеного права та зміну меж приватизованої земельної ділянки, -

Рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення .

Вирішено питання про стягнення судових витрат на користь відповідачів.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, посилається на його незаконність, неповне з'ясування та недоведеність судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.

Зокрема, посилається на те, що при видачі державного акта не були враховані : ні межі фактичного користування земельною ділянкою, ні генеральні плани технічних паспортів житлових будинків на домоволодіння, ні положення нормативних документів про норми земельної ділянки необхідної для догляду та обслуговування будинку та господарських будівель.

Крім того, вказує, що не були враховані норми законодавства про те, що відстань між бічною границею та стіною житлового будинку або господарською будівлею повинна бути не менше 1,0 м.

З цих та інших підстав просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд 1 інстанції вважав, що встановленою межею між земельними ділянками будинковолодінь за № 12 та № 14 при видачі державних актів не порушуються права позивачки як власника.

Колегія суддів дослідивши доводи скарги, перевіривши рішення в межах цих доводів, заслухавши пояснення позивачки та її представника, які підтримали доводи скарги, заперечення відповідача та третьої особи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з таких підстав.

Судом 1 інстанції вірно встановлені фактичні обставини справи щодо виниклого між сторонами спору з приводу суміжного землекористування земельними ділянками, розташованими за адресою : АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи позивачці належала земельна ділянка площею 1000 кв.м. згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.05.2002 р. ( а.с. 176) і в такому ж розмірі їй передана у приватну власність земельна ділянка згідно державного акту ( а.с. 7).

Відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішення Охтирської міської ради від 30.12.1993 р. № 61 та від 14.10.2003 р. була передана у власність земельна ділянка площею 0,05 га, що підтверджується державним актом від 23.12.2003 р. ( а.с. 22)

ОСОБА_3 згідно договору дарування від 26.12.2003 р. належить на праві власності земельна ділянка площею 0,05 га, що підтверджується державним актом від 15.03.2005 р. ( а.с. 124,129).

І, оскільки межа між земельними ділянками будинковолодінь АДРЕСА_1 проходила по лінії, що ділила сарай навпіл, то за заявою позивачки рішенням виконкому Охтирської міської ради від 14.10.2002 р. були внесені зміни до державного акту на право власності на її земельну ділянку та була змінена конфігурація земельної ділянки по АДРЕСА_1 і спірна межа між земельними ділянками стала проходити по стіні господарської будівлі позивачки - сараю літ. " Б" ( а.с.51-53).

Доводи апелянта про те, що при видачі державного акту на плані зовнішніх меж земельної ділянки не вірно визначено межу між сусідніми земельними ділянками не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи 14.05.2003 р. з участю власників домоволодінь АДРЕСА_1, в тому числі і позивачки, був складений акт погодження і закріплення меж в натурі і між власниками зазначених домоволодінь були погоджені межі земельної ділянки № 12 ( а.с. 49-50), а 11.06.2003 р. з участю власників домоволодінь №№ 12, 14, 16 були погоджені межі земельної ділянки № 14 ( а.с. 92, 93).

Позивачка на протязі 2002 - 2007 р.р. погоджувалась з встановленими за її участю межами, а до суду звернулась коли виник спір з приводу обслуговування належного їй сараю. В той же час вона не надала доказів, що встановленою межею порушено її право на користування земельною ділянкою площею 0,10 га.

Доводи позивачки про те, що вона не може належно обслуговувати сарай, не є підставою для визнання недійсними державних актів на землю, оскільки з вимогами про усунення перешкод в користуванні власністю вона до суду не зверталась.

Не можна взяти до уваги і посилання апелянта на порушення норми п. 3.2 5 ДБН 360-92 "Житлові будинки" щодо відстані в 1 м від межі до стіни сараю, оскільки зазначені норми не можуть застосовуватись до даних земельних правовідношень.

Безпідставними є і посилання апелянта на те, що судом не взято до уваги схеми проходження межі на генеральному плані технічного паспорту житлового будинку, оскільки дана технічна документація на домоволодіння не є технічною документацією землеустрою.

Позивачка ні в суді 1 інстанції, ні в апеляційному суду всупереч вимогам ч. 1 ст. 60 ЦПК України не надала доказів, що встановлена межа між земельними ділянками сторін порушує права позивачки як власника земельної ділянки.

За таких умов, суд інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки.

Враховуючи зазначене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення і не дають підстав для висновку про неправильне застосування чи порушення норм матеріального і процесуального права судом 1 інстанції, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313- 315 ' /span'ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Охтирського міськрайонного суду від 14 липня 2008 року в даній справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду