розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з допомоги з тимчасової втрати працездатності,

В травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 в якому просила стягнути з відповідача на її користь 29817 грн. 51 коп. допомоги з тимчасової втрати працездатності за страховим випадком згідно листка непрацездатності АББ № 646224 від 15 листопада 2007 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 01 листопада 2007 року між нею та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір, який було зареєстровано в Чернігівському міському центрі зайнятості. До укладеного договору позивачкою та роботодавцем було внесено зміни, які відобразилися в Додатку № 1 до трудового договору. Відповідно до вказаного додатку розмір заробітної плати позивачки становив 8000 грн.

15 листопада 2007 року позивачкою було отримано листок непрацездатності, який було надано роботодавцю для нарахування відповідної допомоги.

При виплаті допомоги по листку непрацездатності роботодавець повідомив позивачці, що розрахунок та виплату допомоги проведено виходячи з мінімальної заробітної плати, а не з заробітної плати, яка фактично була встановлена та виплачувалась позивачці. При цьому відповідач послався на Акт перевірки Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яким встановлено, що Додаток № 1 до укладеного між сторонами трудового договору, яким змінено розмір заробітної плати в бік її збільшення є недійсним, відтак Фондом проведено відшкодування на виплату допомоги з розрахунку мінімальної заробітної плати.

Позивачка вважає, що відповідні доводи роботодавця є неправомірними та незаконними і просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з допомоги з тимчасової втрати працездатності за страховим випадком згідно листка непрацездатності від 15 листопада 2007 року в розмірі 29817 грн. 51 коп. та судові витрати

Оскаржуваним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені і стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість з допомоги з тимчасової втрати працездатності в сумі 29817 грн. 51 коп. та судові витрати.

В апеляційній скарзі виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2008 року, посилаючись на те, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права.

Апелянт вважає, що збільшення розміру заробітної плати найманому працівнику ОСОБА_1 було викликано бажанням отримати якомога більше безпідставного відшкодування коштів з державного Фонду. На підтвердження цього посилається на перевірку Територіальної державної інспекції праці, якої встановлено, що реєстрація Додатку № 1 до трудового договору від 01 листопада 2007 року здійснена з порушенням п. 4,5 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою і, що зазначений додаток є таким, який не оформлений та не зареєстрований згідно чинного законодавства України.

Апелянт зазначає, що у звязку з встановленими порушеннями законодавства про працю Чернігівська міська виконавча дирекція прийняла рішення про те, що розрахунок допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 необхідно проводити виходячи із заробітної плати, яка вказана в договорі, а не в додатку до нього, тобто із роміру мінімальної заробітної плати.

Також у своїй скарзі апелянт вказує на те, що суд першої інстанції фактично визнав наявність двох аналогічних трудових договорів від однієї і тієї ж дати, зареєстрованих під одним і тим же номером в центрі зайнятості, але з різницею у розмірі заробітної плати, проте помилково прийняв рішення про задоволення вимог позивачки на підставі незаконно зареєстрованного документа.

В письмових запереченнях ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2008 року залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що визначення умов трудового договору, в тому числі розміру, порядку і форми оплати праці є правом сторін трудового договору, з обов'язковим дотриманням прав працівників і гарантій для них, передбачених чинним трудових законодавством, а недійсними є лише ті умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки оплата праці позивачки в розмірі 8000 грн. була встановлена Додатком № 1 до трудового договору від 01 листопада 2007 року, який був належним чином зареєстрований в Чернігівському міському центрі зайнятості, то позовні вимоги про стягнення заборгованості з тимчасової втрати працездатності підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах законодавства про працю.

По справі встановлено, що 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено трудовий договір відповідно до якого ОСОБА_1 була прийната на посаду продавця і якій встановлена заробітна плата у розмірі мінімальної заробітної плати. Зазначений трудовий договір в той же день був зареєстрований в державній службі зайнятості за № 2007110100012 (а.с. 5 зворот).

Також 01 листопада 2007 року сторонами до вказаного трудового договору були внесені зміни у вигляді Додатку № 1, який був зареєстрований в державній службі зайнятості за № 2007110100012 (а.с. 6 зворот).

Відповідно до вказаного Додатку до трудового договору розмір заробітної плати ОСОБА_1 встановлювався у розмірі 8000 грн. на місяць (а.с. 6).

15 листопада 2007 року позивачка надала роботодавцю листок непрацездатності № 646224 серії ААБ для нарахування їй допомоги в зав'язку з вагітністю та пологами (а.с. 7).

Згідно видатковим касовим ордером від 26 березня 2008 року (а.с. 17) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виплачено ОСОБА_1 1819 грн. 17 коп. допомоги по вагітності та пологах виходячи із розміру мінімальної заробітної плати.

Непогоджуєчись з розміром виплаченої допомоги по вагітності та пологах позивачка звернулась до роботодався з позовом про стягнення допомоги по вагітності та пологах виходячи не з мінімальної заробітної плати, а з встановленої їй Додатком №1 до трудового договору заробітної плати в розмірі 8 000 грн..

Однак такі вимоги позивачки не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. - 24-1 КЗпП України, у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

Відповідно до п.п. 8-9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою від 08 червня 2001 року, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, трудовий договір набирає чинності з моменту його підписання або з дати, визначеної сторонами у договорі, але не пізніше дня фактичного допущення працівника до роботи. Трудовий договір повинен бути зареєстрований фізичною особою у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи.

Виходячи з наведених положень ст. - 24-1 КЗпП України та вказаного Порядку проведення реєстрації змін та доповнень до вже зареєстрованого у державній службі зайнятості трудового договору чинним законодавством не передбачено.

Як вбачається з матеріалів справи, і трудовий договір від 01 листопада 2007 року, і Додаток № 1 до вказаного трудового договору датовані однією і тією ж датою, а також зареєстровані в центрі зайнятості під одним номером, а саме під № 2007110100012, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Оскільки зміни до укладеного трудового договору від 01 листопада 2007 року були внесені у вигляді Додатку № 1 від 01 листопада 2007 року зареєстрованого та оформленого з порушенням норм чинного законодавства, апеляційний суд вважає, що сума допомога по вагітності та пологах ОСОБА_1 повинна обраховуватися із встановленної їй трудовим договором від 01 листопада 2007 року заробітної плати (мінімальної заробітної плати), який укладено між сторонами та зареєстровано у Чернігівському міському центрі зайнятості відповідно до вимог діючого законодавства.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає обставинам справи, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного рішення, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. - 24-1 Кодексу законів про працю України, п.п. 8-9 Порядку реєстрації трудового договору між працівником та фізичною особою від 08 червня 2001 року, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України, ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 липня 2008 року - скасувати.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з допомоги з тимчасової втрати працездатності - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

У разі прийняття сторонами узгоджених змін та доповнень до укладеного трудового договору, який перебуває на реєстрації у центрі зайнятості, сторони повинні письмово повідомляють про це центр зайнятості з доданням одного автентичного примірника змін або доповнень. Письмове повідомлення та один з екземплярів змін чи доповнень додаються до зареєстрованого трудового договору і є невід'ємною частиною зареєстрованого договору.

Відповідальна особа центру зайнятості повинна зробити відмітку у книзі реєстрації трудових договорів про внесення змін чи доповнень до укладення трудового договору (без присвоєння реєстраційного номера до змін чи доповнень, які внесені до трудового договору), який знаходиться на реєстрації в державній службі зайнятості, та додати примірник змін чи доповнень до наявного у центрі зайнятості екземпляра трудового договору.