Головуючий в 1-й інст.- Кухарець В.М..

Доповідач - Ковалевич С.П.

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі

головуючого- судді Шимківа С.С.

суддів: Ковалевича С.П., Ковальчук Н.М.

при секретарі - Сеньків Т.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 02 червня 2008р. по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання удаваним договору дарування та визнання недійсним договору купівлі - продажу частини будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Перевіривши докази у справі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

Рішенням Рівненського міського суду від 02 червня 2008р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання удаваним договору дарування та визнання недійсним договору купівлі - продажу частини будинковолодіння, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність вказаного рішення через порушення судом норм матеріального права.

Вказує, що суд без повного та всебічного дослідження обставин по справі прийшов до висновку про законність договору дарування ОСОБА_3 своєї частки в будинку АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_4

Крім того ОСОБА_3 не мала права дарувати ОСОБА_4 0,0434 га. земельної ділянки для обслуговування будинку, оскільки ця земельна ділянка на праві власності належить йому - ОСОБА_1

Просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 5\12 частини будинку АДРЕСА_1. Позивачам по справі ОСОБА_1 також належить 5\12 частини цього будинку, а ОСОБА_2 належить 1\6 його частині.

Відповідно до договору дарування від 12.07.2007р. ОСОБА_3 подарувала свою частку в будинковолодінні на користь ОСОБА_4при умові, що остання придбає для третьої особи - її сина квартиру АДРЕСА_2.

Такі умови договору сторонами були виконані.

Посилання апелянта на ту обставину, що договір дарування має бути виключно безоплатним і не може містити за своїм змістом зустрічних обов"язків майнового характеру, що мало місце в даному, випадку не відповідають вимогам закону. Так відповідно до ч. 1 ст. 725 ЦК України договором дарування може бути передбачений обов"язок обдарованого вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи ( передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред"являти вимог до третьої особи про виселення, тощо).

За наведених обставин суд першої інстанції правильно постановив рішення про відмову у задоволенні вимог про визнання такого договору недійсним.

Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог щодо визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0434 га., а тому вона мала законне право розпорядження нею, в точу числі її подарувати.

Проте такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі та вимогам закону, а тому рішення суду першої інстанції відповідно до правил ст. 309 ЦПК України в цій частині слід частково змінити, з постановленням нового рішення.

Матеріалами справи встановлено, що земельна ділянка площею 0,1038 га. яка виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд будинковолодіння АДРЕСА_1, передана у власність ОСОБА_1, про що виданий державний акт серії ЯА № 686348 від 22.09.2005р. ( а.с. 29).

Відповідно до цього акту ОСОБА_3 є лише співвласником вказаної земельної ділянки і її ідеальна частка становить 5\12 її частини.

В натурі земельна ділянка для ОСОБА_3, з позначенням на місцевості її меж не виділялася. Не видавався для неї і державний акт на право приватної власності на 0,0434 га. землі, як те передбачено ст. 22 ЗК України. За таких обставин ОСОБА_3 вказана земельна ділянка не належить на праві приватної власності, вона належить їй на праві спільної часткової власності.

Враховуючи такі обставини ОСОБА_3 не мала права дарувати для ОСОБА_4земельну ділянку вище зазначеного розміру, оскільки є власним не реальної, а ідеальної її частки.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнання недійсним договору дарування слід скасувати та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Керуючись ст. ст. 22, 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України, ст. ст. 309, 313, 316 ЦПК України колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 02 червня 2008р. частково змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування земельної ділянки від 12.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 і зареєстрованого в реєстрі за № 3160.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набуває чинності з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня його проголошення в касаційному порядку до Верховного Суду України.