розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_3на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Виконкому Білоцерківської міської ради, треті особи Білоцерківське МБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності на самочинну реконструкцію квартири,

У грудні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконкому Білоцерківської міської ради та просив постановити рішення, яким встановити факт прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_5 на 17/100 частини будинку АДРЕСА_1, а також просив також визнати за ним в порядку визначеному ст. 331, 376 ЦК України право власності на недобудоване житлове приміщення квартири АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивував, що станом на 1994 рік власником квартири АДРЕСА_1була його мати ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері він та його брат ОСОБА_5 прийняли спадщину у вигляді 17/100 частини будинку АДРЕСА_1по 17/200 кожний. 17 грудня 1995 року отримана у власність ними частина будинку №9, а саме квартира №3 ( 17/100 частин вказаного будинку) була знищена пожежною. 7 грудня 2000 року помер його брат ОСОБА_5, спадщину після якого він фактично отримав вступивши у володіння частиною і його майна. Оскільки на даний час він не повністю провів реконструкцію знищеної пожежею частини будинку і за станом свого здоров'я та віком не взмозі закінчити вказане будівництво та має намір його продати тому просив задовольнити його позовні вимоги.

В процесі розгляді вказаної справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд постановити рішення, яким визнати за ним право власності на незавершене самовільне будівництво АДРЕСА_1.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнати за ОСОБА_1право власності на самочинно розпочату реконструкцію квартири АДРЕСА_1в розмірах квартири №3, зазначених на технічному паспорті від 19.11.2007 року. Звільнено сторони від сплати судового збору.

В апеляційній скарзі третя особа по справі ОСОБА_3, просить скасувати зазначене рішення суду, як таке, що постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, обґрунтовуючи свої доводи тим, що квартира АДРЕСА_1в 1995 році була знищена вогнем повністю та на протязі тривалого часу ніким не реконструювалася. На даний час позивач по справі без отримання відповідної згоди інших співвласників будинку та не оформивши спадкові права на частку іншого співвласника ОСОБА_5, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_2самочинно та незаконно почав відбудовувати знищену частину житлового будинку, яка на час звернення до суду складається лише з частини двох стін, а тому не може бути узаконена в порядку визначеному ст. 331, 376 ЦК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апеляційної скарги та на законність рішення суду першої інстанції. та просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції згідно ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Судом першої інстанції встановлено, що житловий будинок по АДРЕСА_1на праві приватної власності на лежить ОСОБА_2 - 49/100 частин вказаного будинку, ОСОБА_3 14/100 частин будинку, ОСОБА_4 20/100 частин будинку та по 17/200 ОСОБА_1 та ОСОБА_5, що підтверджується технічним паспортом на житловий будинок від 19листопада 2007 року (а.с. 7 - 9).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 набули права власності на 17/100 частин ( по 17/200 кожний) спірного будинку, успадкувавши її після матері, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом виданого 22 липня 1996 року (а.с. 17)

За житловим будинком по АДРЕСА_1зареєстрована земельна ділянка площею 480 кв.м., згідно рішення виконкому Білоцерківської міської ради № 340 від 30.06.1954 року.

17 грудня 1995 року в житловому будинку по АДРЕСА_1сталася пожежа, якою пошкоджені квартири №№2-3. Дані обставини підтверджені актом про пожежу складеним 17.12.1995 року комісією в складі інспектора СДПІ-3, ОСОБА_3 (а.с. 43). Причиною пожежі стало перегрів печі в квартирі №3 ( власник ОСОБА_1).

З матеріалів справи також вбачається, що після знищення частини будинку площею 17/100, що належала на права спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5, а також після смерті ОСОБА_5, позивач по справі почав, відновлювати зазначену частину будинку, відбудовуючи його в тих же межах. Однак дозволу на реконструкцію вказаної частини будинку він не отримував, згоду на проведення реконструкції вказаної частини будинку співвласники також не дали, чим позбавили відповідача по справі - виконком Білоцерківської міської ради прийняти рішення про надання згоди на реконструкцію частини будинку.

Вирішуючи вказаний спір та, задовольняючи позовні ОСОБА_1 суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що право власності ОСОБА_1, ОСОБА_5 на квартиру №3 (17/100 частини житлового будинку) не погашено, ОСОБА_1 зареєстрований за цією адресою, прийняв спадщину після смерті свого брата ОСОБА_5 померлого 07.12.2000 року, вилучення земельної ділянки, на якій розташована квартира №3 законним чином не проводилося, у зв'язку з відмовою співвласників будинку ( ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 ) у погодженні дозволу на реконструкцію своєї квартири, іншим шляхом поліпшити свої житлові умови він не має можливості.

Однак погодитися з даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не може, та вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального права .

Так відповідно до ст. 331 ч.2, 3 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 376 ч.2, 3 ЦК України (435-15) передбачено, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вище вказаними нормами матеріального права передбачено можливість в судовому порядку визнати право власника на об'єкти нерухомого майна, але при наявності відповідних умов.

Так право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи лише після його завершення, що передбачено ст. 331 ЦК України.

Після виключення Законом України № 3201-IV (3201-15) від 15.12.2005 року частини 4 ст. 331 ЦК України визнання права власності на недобудоване нерухоме майно ( при наявності відповідних проектів та дозволів) в судовому порядку не передбачено.

Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено порядок набуття права власності на уже збудоване, але самочинно, тобто без проектів та погоджень нерухоме майно, за умови надання особі земельної ділянки у встановленому порядку під вказане побудоване майно.

Як вбачається з матеріалів вказаної справи позивач звертаючись до суду за захистом свого права, а в подальшому уточнюючи свої позовні вимоги 18 січня 2008 року ( а.с. 65) просив визнати за ним право власності на незавершене самовільне будівництво.

Суд же постановляючи рішення по вказаному спору визнав за ОСОБА_1 право власності на самочинно розпочату реконструкцію квартири АДРЕСА_1.

Ні вимоги позивача про визнання права власності на незавершене самовільне будівництво, ні постановлене у справі рішення про визнання права власності на самочинно розпочату реконструкцію квартири не відповідають вимогам ст. 331 та ст. 376 ЦК України а тому позов в даній редакції є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи па порушення вимог ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування та забудову території" (1699-14) позивачем не отримано дозвіл на будівництво та реконструкцію жилого приміщення ( квартири №3) від виконкому Білоцерківської міської ради та не отримано дозвіл на виконання будівельних робіт від інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Білоцерківської міської ради, проектна документація на будівництво не розроблена і не узгоджена в установленому порядку, не отримано згоди на ці перебудови співвласників будинку, які фактично межують ( мають спільні стіни) з частиною будинку яка відбудовується.

Вказані протиправні дії позивача призводять до порушення прав іншого співвласника квартири №2 ОСОБА_3, зокрема, проводиться відбудова зруйновної частини квартири №3 без врахування особливостей спільної стіни з квартирою №2, яка є нестійкою із старості.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що частина будинку на яку позивач претендує згідно технічної документації на будівлю належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по 17/200 . Документальних доказів того, що саме ОСОБА_1 прийняв та оформив спадщину після смерті ОСОБА_5 в матеріалах справи не має. І як вбачається з пояснень представника позивача в суді першої інстанції таке право на спадщину ним не оформлювалося у встановленому законодавством порядку. Тому і в цій частині вимоги позивача ( про визнання саме за ним права власності на 17/100 частин будинку АДРЕСА_1є безпідставними.

Таким чином колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підтвердженні відповідними доказами та ґрунтуються на нормах матеріального права, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ч.1 п.п.3, 4 ст. 309 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції при вирішенні вказаного спору неправильного застосував норми матеріального права, а колегією суду при апеляційному розгляді встановлено, що позивач звертаючись до суду не надав достатніх та допустимих доказів про прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_5, а також щодо відповідності заявлених ним позовних вимог нормам матеріального права, тому постановлене по справі судов е рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313- 315 ЦПК України, ст. 331, 376 ЦК України та ст.ст. 24 29 Закону України "Про планування та забудову території" (1699-14) , колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2008 року скасувати та ухвали тини нове рішення .

Відмовити ОСОБА_1в позові до Виконкому Білоцерківської міської ради, 3-і особи Білоцерківське МБТІ, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності на самочинну реконструкцію квартири.