розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2на рішення Нововолинського міського суду від 12 травня 2008 року,

В січні 2008 року ОСОБА_1 звернулись в суд до ОСОБА_2 із зазначеним позовом. Покликалась на те, що з 2000 року з сім'єю із трьох чоловік проживає у АДРЕСА_1. 14 грудня 2007 року спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету шахти № 1 "Нововолинська" їй, як працівнику даного підприємства, для розширення житлової площі було виділено сусідню житлову кімнату № 73. Тим же рішенням відповідача ОСОБА_2, який займав в ній ліжко-місце, було переселено у кімнату № 111 гуртожитку.

Однак, після прийняття зазначених рішень, відповідач добровільно переселитись у надану йому кімнату № 111 і звільнити кімнату № 73, право на проживання у якій має її сім'я, не бажає. Він і надалі залишається в ній зареєстрованим, змінив замок у дверях та завіз власні меблі.

Вважаючи, що своїм небажанням переселитись у іншу надану кімнату ОСОБА_2 порушує її житлові права, просила суд ухвалити рішення, яким виселити відповідача з кімнати № 73 у кімнату № 111 гуртожитку та зняти його з реєстрації місця проживання в кімнаті № 73.

12 травня 2008 року рішенням Нововолинського міського суду позов задоволено. Ухвалено виселити ОСОБА_2 з АДРЕСА_2 та зняти його з реєстрації місця проживання за вказаною адресою, з наданням йому ліжко-місця в жилій кімнаті № 111 цього гуртожитку.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить його скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справ, які суд вважав встановленими і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В письмовому запереченні на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд виходив з того, що спільним рішенням профкому і адміністрації шахти, з дотриманням чинного житлового законодавства, позивачці з сім'єю було надано для проживання кімнату № 73 у гуртожитку підприємства і цим же рішенням переселено відповідача ОСОБА_2 з даної кімнати у кімнату № 111 даного гуртожитку. А оскільки відповідач добровільно кімнату № 73 не звільнив, то суд першої інстанції вважав, що вимога позивачки про його виселення з наданням іншого жилого приміщення цілком підставна і задовільнив її.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов його порушивши норми, як матеріального так і процесуального права.

Згідно ст.ст. 128, 129 ЖК України, жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Судом першої інстанції вірно було встановлено, що 14 грудня 2007 року на спільному засіданні профкому і адміністрації шахти № 1 "Нововолинська" приймалось рішення про виділення АДРЕСА_2ОСОБА_1 та про переселення ОСОБА_2 з даної кімнати у кімнату № 111 гуртожитку (а.с. 6 - 7).

Однак поза увагою суду залишилась та обставина, що адміністрація шахти на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку позивачу не видала ОСОБА_1 спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу, як це передбачено п. 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) та п. 2.2. Положення про гуртожиток, затвердженого директором шахти № 1 "Нововолинська" 3 січня 2003 року і погоджено з профкомом шахти ( а.с 16-19).

Крім того суд, ухвалюючи рішення про задоволення позову про виселення, не врахував тієї обставини, що відповідно до ч. 2 п. 19 Примірного положення про гуртожитки, переселення в разі необхідності громадян з одного жилого приміщення в інше в даному гуртожитку проводиться за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації та профспілкового комітету з видачею нового ордера.

Згідно ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Отже, враховуючи ті обставини, що позивач не маючи відповідного ордеру, не набула права на вселення у спірне жиле приміщення кімнату № 73 гуртожитку, а користування відповідача даною кімнатою таким чином нічим не порушує її житлові права, то на думку колегії суддів ОСОБА_1 слід вважати неналежним позивачем у даній справі. Тому, у відповідності з абзацом 3 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції" від 21 грудня 1990 року № 9 (v0009700-90) , їй у задоволенні позову слід відмовити саме з цієї підстави.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає за необхідне, враховуючи вимоги пунктів 1.4 частини 1 статті 309 ЦПК України, постановлене у справі рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2задоволити.

Рішення Нововолинського міського суду від 12 травня 2008 року в даній справі скасувати.

В позові ОСОБА_1до ОСОБА_2про виселення з гуртожитку та зняття його з реєстрації відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.