розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру " Поліськгеодезкартографія" про відшкодування матеріальної шкоди, упущеної вигоди та моральної шкоди, -

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2008 року змінити, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2008 року позовні вимоги задоволені частково : стягнуто з Поліського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру " Поліьськгеодезкартографія" на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 5332 грн. 42 коп. та у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості транспортних послуг в сумі 4 000 грн. Вказані витрати були понесені позивачем, що підтверджується письмовим договором, який не підлягає будь-якій державній реєстрації, а також показами свідка ОСОБА_3., який і надав ці транспортні послуги. Апелянт посилається на те, що постановлюючи рішення, суд першої інстанції стягнув у відшкодування моральної шкоди лише 10 000 грн., але вказана сума з урахуванням інфляційних процесів є мізерною. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 35 700 грн. Позивач втратив 25 % професійної працездатності і це свідчить про упущену вигоду, оскільки лише по досягненню пенсійного віку він матиме право на соціальну підтримку держави.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок акта амністії. ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження за наступних обставин:

02.12.04 року біля 17 години ОСОБА_4, керуючи службовим, технічно справним автомобілем марки ГАЗ - 3110, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ДП " Поліськгеодезкартографія", рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. в темну пору доби, при наявності туману з видимістю 100 м по автотрасі ЧАЕС - м. Чорнобиль. Рухаючись на 13 - му км вказаної автодороги ОСОБА_4 невірно оцінив дорожню обстановку, проявив неуважність, в результаті чого своєчасно не побачив перешкоду у вигляді автобусу марки ЛАЗ - 695Н, реєстраційний номер НОМЕР_2, який вимушено стояв на 13 км + 49 м вказаної дорогим на смузі його руху у зв"язку з несправністю двигуна з увімкненими габаритними вогнями, світлом в салоні та підсвіткою під капотом моторного відсіку, видимість яких, згідно протоколу огляду місця ДТП від 02.12.04 року складала 100 м. У цей час побачив на смузі руху темну пляму, яку сприйняв як перешкоду для руху, але відразу не вжив термінових заходів, передбачених п. 12.3 ПДР, а саме негайно не зменшив швидкість руху аж до повної зупинки керованого автомобіля і, не впевнившись, що це буде безпечно прийняв вліво та розпочав її об"їзд по зустрічній смузі. Скерувавши автомобіль ліворуч, він побачив у світлі фар, що пляма поширюється і на зустрічну смугу, знову ж таки не прийняв вказаних заходів. Наблизившись ближче до плями ОСОБА_4 побачив, що то є люди, після чого скерував автомобіль вправо, і тільки тоді розпочав гальмування керованим ним автомобілем, витративши час і необхідну для гальмування відстань. В результаті чого ОСОБА_4 не встиг зупинити керованого автомобіля до автобуса марки ЛАЗ - 695 Н, реєстраційний номер НОМЕР_2, який побачив до початку гальмування, і допустив на 14 км зазначеної дороги наїзд на вказаний автобус та наїзд на його водія ОСОБА_1, який в момент ДТП знаходився на проїзній частині автодороги як пішоход, стоячи біля моторного відсіку задньої частини автобусу, та нахилившись до двигуна, усував неполадки в його роботі і не побачив наближення автомобіля. У результаті наїзду потерпілому ОСОБА_1 згідно висновків судово-медичної експертизи № 11 від 18.02.05 року та комісійної судово-медичної експертизи № 3/К від 10.05.06 року були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. п. 1.5, 2.3 (б), 12.1, 12.3 ПДР України знаходяться у прямому причинному зв"язку з данною ДТП та наслідками, що настали.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем були понесені витрати на оплату послуг адвоката в ході розгляду кримінальної справи в сумі 3000 грн., документально підтверджені витрати на придбання ліків лише в сумі 988 грн. 68 коп. та витрати на придбання бензину в сумі 1343 грн. 74 коп., і ці суми слід стягнути з відповідача; позовні вимоги в частині стягнення упушеної вигоди задоволенню не підлягають, оскільки не надано доказів на їх обгрунтування, а у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості транспортних послуг слід відмовити, оскільки договір про надання транспортних послуг не зареєстрований у встановленому законодавством порядку, ОСОБА_3. не має право за законодавством надавати такі послуги та відсутні фінансові документи на підтвердження вказаних витрат. Постановлюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням принципа справедливості та розумності з відповідача на користь позивача слід стягнути у відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім праціником під час виконання ним свої трудових ( службових) обов"язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я фізичній особі, зобов"язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

За змістом ст. 92 КПК України потерпілі мають право на відшкодування витрат по явці до суду. Зазначені виплати проводяться за рахунок коштів суду, порядок виплати цих коштів і розмір сум, що підлягають виплаті визначаються відповідною інструкцією.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Іванківського районного суду Київської області від 28 листопада 2007 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, внаслідок акта амністії. ОСОБА_4 притягувався до кримінальної відповідальності за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження. В зв"язку з отриманням тілесних ушкоджень ОСОБА_1перебував на лікуванні в Чернігівській міській лікарні № 2, втратив 25 % професійної працездатності. На час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 перебував з Поліським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру " Поліськгеодезкартографія" в трудових відносинах.

З урахуванням вищезазначеного суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення вартості транспортних послуг в сумі 4 000 грн., які понесені в ході розгляду Іваніківським районним судом Київської області кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 286 КК України, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки з урахуванням вимог ст. 92 Кримінально-процесуального кодексу України відшкодування потерпілому витрат по явці до суду проводяться за рахунок коштів суду, в порядку та розмірі, визначених відповідною інструкцією, та не передбачено стягнення таких витрат в порядку цивільного судочинства з інших осіб.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди в сумі 35 700 грн., апеляційний суд вважає такими, що не грунтуються на законі, оскільки законодавством, яке визначає підстави, порядок та розміри відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я, взагалі не передбачене стягнення упущеної вигоди.

Доводи апелянта про те, що постановлюючи рішення, суд першої інстанції стягнув у відшкодування моральної шкоди лише 10 000 грн., але вказана сума є мізерною, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки визначаючи розмір морального відшкодування, суд першої інстанції виходив із засад розумності та виваженості, врахував характер і тривалість моральних страждань, спричинених позивачу.

Посилання представника апелянта в ході апеляційного розгляду справи на те, що суд першої інстанції помилково лише частково задовольнив позовні вимоги про відшкодування витрат на лікування та харчування, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні довідки лікарських установ про те, які ліки та в якій кількості були придбані ОСОБА_1 за власні кошти; відсутній висновок судово-медичної експертизи про те, що ОСОБА_1 потребував додаткового харчування; а також дані що таке харчування йому не надавалося в лікарській установі.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без зміни.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 квітня 2008 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.