розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 24 квітня 2008 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", третя особа: ОСОБА_4

про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

У лютому 2008 року ОСОБА_1. звернулася до суду із зазначеним позовом, свої вимоги мотивуючи тим, що вона з 1999 року працювала головним бухгалтером ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", 4 січня 2008 року її було звільнено з роботи на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри. Вважала своє звільнення незаконним, оскільки посада головного бухгалтера не передбачає безпосереднього обслуговування грошових коштів, до притягнення її до дисциплінарної відповідальності від неї не було відібрано письмових пояснень, не перевірено наявність фактичних обставин інкримінованого дисциплінарного проступку, відсутня згода профспілкового органу на звільнення, наказ про звільнення не доведено їй під розписку та не видано його копії, їй не надано письмового повідомлення про належні до виплати при звільненні суми, розрахунок в день звільнення не проведений.

Остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд поновити її на посаді головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за затримку розрахунку при звільненні та за час вимушеного прогулу по день поновлення на роботі, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 30 000 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн.

Рішенням від 24 квітня 2008 року Зарічного районного суду м. Суми частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1: скасовано наказ №6 від 04 січня 2008 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз". Поновлено ОСОБА_1. на роботі у ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на посаді головного бухгалтера з 4 січня 2008 року.

Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в сумі 24 401 грн. 13 коп. та за час вимушеного прогулу в сумі 24 401 грн. 13 коп., витрати на правову допомогу в сумі 2 500 грн. та моральну шкоду в сумі 550 грн.

Стягнуто з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь держави судові витрати в сумі 536 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в розмірі 6 594 грн. 90 коп.

Відмовлено в задоволенні позову в іншій частині.

В апеляційній скарзі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, і тому просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1. в задоволенні її позовних вимог.

Зазначає, що суд, ухвалюючи рішення в частині скасування наказу №6 від 4 січня 2008 року, вийшов за межі позовних вимог;

Вказує, що висновок суду про незаконність звільнення ОСОБА_1 з займаної посади є помилковим з наступних підстав:

- виявлена недостача коштів в сумі 47 201 грн. 40 коп. була лише однією з підстав звільнення у зв'язку з втратою довіри;

- згідно Положення про центральну бухгалтерію ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" та посадової інструкції головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" позивач є матеріально - відповідальною особою;

- відсутня вина відповідача у затримці розрахунку при звільненні та не ознайомленні з наказом про звільнення під розписку, оскільки позивач сама відмовилася від підпису про ознайомлення з наказом і не з'являлася на підприємство для отримання розрахунку.

А також вказує, що вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, сума витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, є явно завищеною та судом невірно визначено розмір судових витрат, що підлягають стягненню на користь держави.

Позивач у запереченнях не апеляційну скаргу вказує, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає, оскільки обґрунтування останньої не містить вказівок на не повно з'ясовані судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, не містять посилань на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, або на порушення чи неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що головний бухгалтер мала підписувати фінансові та банківські документи, але не мала можливості виконати цю трудову функцію, оскільки роботодавцем їй не було забезпечено умови праці, необхідні для виконання роботи передбаченої трудовим договором.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1. з 9 лютого 1999 року працювала на посаді головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (а.с. 37 т. 1).

Згідно акту інвентаризації наявних коштів від 27.09.2007 року (а.с. 75 т.1) на підприємстві було виявлено нестачу грошових коштів в касі товариства на суму 47 221 грн. 40 коп.

Згідно наказу №6 від 04 січня 2008 року "Про результати інвентаризації каси ВАТ "Сумигаз" за період з 01 грудня 2006 року по 27 вересня 2007 року" (а.с. 38 - 39 т. 1) ОСОБА_1. було звільнено з займаної посади за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри з 04 січня 2008 року.

Підставою для звільнення стало виявлення порушень вимог нормативних актів щодо здійснення контролю за порядком оформлення первинних документів, суворого додержання касової дисципліни та організації контролю за її додержанням, пунктів 2.3, 2.7. посадової Інструкції головного бухгалтера ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз", які призвели до нестачі наявних коштів в касі товариства, неякісному оформленні прибуткових та видаткових касових ордерів, касових звітів, відсутності щоквартальних актів інвентаризації каси, і, як наслідок, руйнування обліку касових операцій товариства за період з 01 грудня 2006 року по 27 вересня 2007 року.

Позивач відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом, про що складений відповідний акт (а.с. 40 т.1).

При звільненні з роботи розрахунки з позивачем проведені не були, проте, як вбачається з матеріалів справи, адміністрація ВАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" неодноразово направляла на адресу ОСОБА_1 повідомлення про необхідність її явки в касу підприємства для отримання розрахункових та трудової книжки(а.с. 26 - 31 т.1).

Місцевий суд, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 лише на підставі встановленого факту нестачі коштів в касі товариства проведено внаслідок загальної, поверхової оцінки діяльності працівника та не підтверджено конкретними фактами, тому таке звільнення не є законним. А отже з відповідача має бути стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час вимушеного прогулу. Зазначеними незаконними діями відповідача ОСОБА_1. завдано моральної шкоди.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Згідно зі ст.ст. 8, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпунктів 3.3, 3.4 пункту 3, підпункту 4.10 пункту 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року №637 (z0040-05) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №340/10320, положенням про центральну бухгалтерію ВАТ "Сумигаз", посадовою інструкцією ОСОБА_1 як головного бухгалтера зазначеного товариства, наказом по ВАТ "Сумигаз" від 27 квітня 2006 року №86 "Про затвердження права підпису" головний бухгалтер підписує разом із керівником підприємства документи, що є підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей і коштів.

Без підпису головного бухгалтера зазначені документи вважаються недійсними і до виконання не приймаються.

Відповідно до цих повноважень головний бухгалтер є працівником, який безпосередньо обслуговує товарні та грошові цінності, а тому на нього поширюється дія пункту 2 статті 41 КЗпП України.

Звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, тобто з підстав втрати довір'я, може бути визнаним обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я, зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями.

Як убачається з матеріалів справи, зокрема, звіту про розслідування причин нестачі грошових коштів в касі ВАТ "Сумигаз", складеного відповідно до наказу по товариству від 15 листопада 2007 року №379, копій касових звітів, прибуткових та видаткових касових ордерів (т.1 а.с.25-51, 134-169), ОСОБА_1. як головний бухгалтер неналежним чином виконувала свої обов'язки щодо контролю за додержанням порядку оформлення первинних та бухгалтерських документів, проведенням інвентаризації каси, порядку ведення операцій з готівкою, які виразилися у неорганцізації проведення інвентаризації каси у першому та другому кварталах 2007 року, видачі готівки з каси за видатковими ордерами та видатковими відомостями без підпису керівника товариства, касира, одержувачів коштів, а також тільки за одним підписом ОСОБА_1 як головного бухгалтера.

Зазначена бездіяльність та винні дії позивачки дали голові правління ВАТ "Сумигаз" підстави для втрати довіри до головного бухгалтера.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про законність звільнення позивача ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера ВАТ "Сумигаз" згідно з наказом від 4 січня 2008 року №86 на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довіри.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності посилань позивачки як на незаконність її звільнення без попередньої згоди профспілкового органу з огляду на вимоги ст. 43-1 КЗпП України.

У зв'язку з цим вимоги про поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера та стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Твердження позивача про невидачу їй з вини відповідача копії наказу про звільнення та непроведення розрахунку з нею в день звільнення є безпідставним і не ґрунтується на наявних у справі доказах.

Відповідно до загальних засад цивільно - правової відповідальності особа, неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю якої завдано майнової шкоди, відшкодовує таку шкоду лише за наявності її вини.

Відповідачем у відповідності до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України надано суду докази небажання позивача отримувати копію наказу та розрахунок при звільненні. Підтвердженням даної обставини є акт про відмову від підпису про ознайомлення з наказом про звільнення (а.с. 40 т.1) та численні листи, направлені відповідачем на адресу позивачки з повідомленням про необхідність її явки в касу підприємства для отримання розрахункових (а.с. 26 - 31 т.1). ОСОБА_1. у порушення вимог зазначених вище норм Цивільно-процесуального кодексу (1618-15) не надала суду доказів вжиття заходів щодо отримання у відповідача остаточного розрахунку та копії наказу про її звільнення, факт невжиття таких заходів не заперечувався позивачкою і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Вказані обставини виключають наявність вини відповідача у порушенні вимог ст. 47 КЗпП України щодо порядку звільнення з ініціативи власника підприємства, а відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Оскільки ОСОБА_1. відмовлено в задоволенні її позовних вимог щодо поновлення на роботі, вимоги про стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи, колегія суддів апеляційного суду, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України вважає за необхідне скасувати ухвалене у справі судове рішення з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.