розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2008 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до ОСОБА_1про відшкодування вартості навчання, -

02 січня 2008 року Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування вартості навчання. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідно до п.2.3 договору від 12.02.2001 року №69 "Про науково-педагогічне співробітництво між Київським національним торговельно-економічним університетом та Пенсійним фондом України на 2001-2010 роки" 05 червня 2001 року ОСОБА_1. було видане направлення на навчання за державним замовленням на денну форму навчання до Київського національного торговельно-економічного університету". Згідно договору №141 від 08.02.2007р., укладеного між Київським національним торговельно-економічним університетом, головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області та ОСОБА_1, остання повинна була приступити до роботи у позивача 01.08.2007 року та відпрацювати не менше трьох років. Проте, станом на 17.12.2007 року ОСОБА_1, маючи направлення, у визначений термін до роботи за призначенням не приступила і не відшкодувала вартість навчання. В зв'язку з цим позивач просив стягнути з відповідача витрати на навчання в сумі 19739 грн. 66 коп., які перерахувати до державного бюджету.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 березня 2008 року в задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовлено.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів про представництво інтересів держави, що позивач витрати по навчання відповідача не поніс, а тому відмовив в задоволенні заявлених позовних вимог.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт вказує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 навчалась в КНЕУ з вересня 2002 року по липень 2007 року за спеціальністю "страховий менеджмент", витрати на її навчання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету склали 19739 грн. 66 коп. Відповідно до Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №992 від 22.08.1996 р. (992-96-п) встановлено обов'язок студента після закінчення навчання прибути у розпорядження головного управління, тобто ОСОБА_1, яка у визначений термін до роботи за призначенням не приступила, зобов'язана за вимогою головного управління відшкодувати вартість навчання. Також, апелянт зазначає, що судом порушено положення п.16 вказаного Положення, яким передбачено, що спори, які виникають у разі порушення угоди, розглядаються в судовому порядку, а оскільки вданому випадку порушені умови договору №141 від 08.02.2007 року, стороною у якому є головне управління ПФУ, то позивач правомірно звернувся до суду за захистом свого порушеного права. Крім того, органам казначейства України не надані повноваження для стягнення вартості навчання за державним замовленням.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала апеляційну скаргу.

В письмових запереченнях ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити в силі рішення суду першої інстанції, вважаючи його законним і обґрунтованим, зокрема, посилаючись на те, що безпосередньо позивач витрат на навчання відповідачки не поніс, і, крім того, відповідачка вважає, що вона навчалась не за державним замовленням. В засіданні апеляційного суду відповідачка та її представник апеляційну скаргу також не визнали.

В письмових поясненнях на апеляційну скаргу Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зарахувавши кошти н6а вказані раніше рахунки державного бюджету. Зазначає, що органи казначейства не є стороною в спірних договорах, і повинні діяти лише в межах наданої компетенції. В засіданні апеляційного суду представник органу казначейства апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного управління Пенсійного фонду України визнав, та просив її задовольнити, оскільки вважає вказане управління Пенсійного фонду належним позивачем по справі, та вважає доведеним той факт, що ОСОБА_1 навчалась саме за державним замовленням. Зазначила, що по даній справі органи казначейства позивачем бути не можуть, оскільки вони відповідно покладених на них завдань здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів. Стороною в договірних зобов'язаннях щодо навчання ОСОБА_1 за державним замовленням орган казначейства також не був.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову, оскільки висновки місцевого суду не відповідають обставинам справи та нормам матеріального та процесуального права.

Згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 р. № 77 (77/96) , із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 16 травня 1996 р. № 342 (342/96) , вищі навчальні заклади України здійснюють підготовку спеціалістів:

- за рахунок коштів Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів - за державним замовленням;

- за рахунок коштів відповідних юридичних та фізичних осіб для роботи у недержавному секторі народного господарства;

- за рахунок власних коштів особи - для роботи у державному і недержавному секторі народного господарства (за бажанням).

Особи, які навчаються за рахунок державних коштів, укладають з адміністрацією вищого навчального закладу угоду, за якою вони зобов'язуються після закінчення навчання та одержання відповідної кваліфікації працювати в державному секторі народного господарства не менше ніж три роки. У разі відмови працювати в державному секторі народного господарства випускники відшкодовують в установленому порядку до державного бюджету повну вартість навчання.

Судом встановлено, що в період з 01.09.2002 до 01.07.2007 року ОСОБА_1 за направленням головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області навчалась у Київському національному торговельно-економічному університеті за державним замовленням, і на її навчання було витрачено кошти державного бюджету в сумі 19739,66 грн. Зазначені обставини підтверджуються направленням на навчання (а.с.45), договором про підготовку фахівця, укладеним 8 лютого 2007 року між Київським національним торговельно-економічним університетом, головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області і ОСОБА_1 (а.с.5-6), довідкою про розмір витрат на навчання (а.с.7), наданим в засідання апеляційного суду договором про підготовку спеціалістів з вищою освітою між Київським національним торговельно-економічним університетом та Пенсійним фондом України на 2002-2010 роки № 122 від 26.06.2002 р., предметом якого є підготовка за державним замовленням висококваліфікованих спеціалістів для Пенсійного фонду України.

До пред'явлення даного позову до суду ОСОБА_1 також визнавала, що навчалась саме за державним замовленням, про що свідчить лист голови правління ТОВ "Партнер-банк", текст якого підготовлений особисто ОСОБА_1 (а.с.30). В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 визнала, що текст даного листа підготовлений нею особисто.

Враховуючи наведене, спірні правовідносини регулюються Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 (992-96-п) (далі - Порядок працевлаштування).

Згідно з п.4 названого Порядку працевлаштування, керівники вищих навчальних закладів після зарахування осіб на навчання за державним замовленням укладають з ними угоду за формою згідно з додатком № 1. Та обставина, що договір про підготовку фахівця з ОСОБА_1 був укладений не одразу ж після її зарахування на навчання за державним замовленням, а 8 лютого 2007 року, тобто на останньому році навчання, правового значення для вирішення даного спору не має.

Відповідно до пунктів 6, 8 та 14 названого Порядку працевлаштування, випускник вищого навчального закладу зобов'язаний відпрацювати за місцем призначення не менше трьох років, а у разі неприбуття молодого фахівця за направленням або відмови без поважної причини приступити до роботи за призначенням, випускник зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку до державного бюджету вартість навчання. Умови аналогічного змісту передбачені в пункті 2.3.2. названого вище договору, укладеного між навчальним закладом, головним управлінням ПФУ в Чернігівській області і ОСОБА_1 (а.с.5-6).

Відповідно до Порядку працевлаштування, пунктів 2.1.9, 2.2.3. та 2.3.2. договору, ОСОБА_1 повинна була з 01 серпня 2007 року прибути в розпорядження головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для працевлаштування спеціалістом з виплати пенсій в управлінні ПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова, що підтверджується наявними в справі доказами: інформацією про працевлаштування випускників 2007 року в головному управлінні ПФУ в Чернігівській області, що була надана Пенсійному фонду України 10.01.2007 р. (а.с.18); листом начальника головного управління ПФУ в Чернігівській області, адресованим начальнику управління ПФУ в Новозаводському районі м. Чернігова (а.с.20), інформацією про місця працевлаштування випускників в 2007 році, що надавалась Пенсійним фондом України ректору Київського національного торговельно-економічного університету (а.с.21-24), направленням на роботу № 109 від 11.05.2007 р., виданим ОСОБА_1. (а.с.25) та карткою працевлаштування випускника, отриманою ОСОБА_1 03.04.2007 р. (а.с.27).

Проте ОСОБА_1 з 01.08.2007 року не прибула в розпорядження головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для працевлаштування, та до даного часу до роботи за направленням не приступила, а працевлаштувалась на посаду провідного економісту відділу кредитування роздрібних клієнтів Кредитного управління ТОВ "ПАРТНЕР-БАНК" в м. Києві, що підтверджується листом голови правління банку (а.с.30), та визнається відповідачем ОСОБА_1

Враховуючи наведене, та відповідно до п.2 Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 р. № 77 (77/96) , із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 16 травня 1996 р. № 342 (342/96) , п. 14 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 (992-96-п) , п. 2.3.2. договору про підготовку фахівця, укладеного 8 лютого 2007 року між Київським національним торговельно-економічним університетом, головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області і ОСОБА_1, остання повинна відшкодувати до державного бюджету вартість навчання.

Державне казначейство України та його органи діють відповідно до повноважень, покладених на них згідно ст.ст. 48, 51 Бюджетного кодексу України та Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (1232-2005-п) . З письмових пояснень Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на позовну заяву (а.с.38) та пояснень представника казначейства в засіданні апеляційного суду вбачається, що органи казначейства не мають повноважень заявляти вимоги про відшкодування до державного бюджету вартості навчання за державним замовленням, та вважають головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області належним позивачем у справі.

Чинним законодавством порядок (механізм) відшкодування до державного бюджету вартості навчання за державним замовленням не регламентований, і не визначений державний орган, який повинен заявляти відповідні позови в інтересах держави, проте це не є підставою для звільнення від такого відшкодування. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261 (1261-2007-п) та Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 р. № 11-2 (z0581-02) (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 р. № 5-5), органи Пенсійного фонду України є органами державної виконавчої влади. Враховуючи Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (266-96-п) , наявність між Пенсійним фондом України як державним замовником та Київським національним торговельно-економічним університетом договору про підготовку за державним замовленням спеціалістів для ПФУ, а також наявність між Київським національним торговельно-економічним університетом, головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області і ОСОБА_1 договору про підготовку фахівця за державним замовленням, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області як сторона в договорі, укладеному безпосередньо з особою, яка навчалась за рахунок державних коштів, є органом, який відповідно до ч.4 ст. 38 ЦПК України вправі представляти інтереси держави у даному спорі, та є належним позивачем у даній справі.

Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову постановлені без врахування наведених вище обставин справи та вказаних норм матеріального права, а тому є помилковими.

Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції належить скасувати з ухваленням нового рішення. Виходячи з вимог Указу Президента України "Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів" від 23 січня 1996 р. № 77 (77/96) , із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 16 травня 1996 р. № 342 (342/96) , Порядку формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 1996 р. № 266 (266-96-п) , Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 р. № 992 (992-96-п) , позов належить задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 19739 гривень 66 коп. витрат на навчання. Органами Державного казначейства України визначені реквізити рахунку, на який належить зарахувати до державного бюджету кошти на відшкодування вартості навчання за державним замовленням (а.с. 8; 32). Також відповідно до 79-81, 88 Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) з ОСОБА_1 належить стягнути судові витрати по справі: 197,40 грн. судового збору та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.