розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Чернігівської області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 квітня 2008 року по справі за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_3, ОСОБА_9про визнання недійсними договорів міни та дарування, та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_9про визнання недійсними договорів міни та дарування, та виселення, -

В апеляційній скарзі заступник прокурора Чернігівської області просив скасувати рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 квітня 2008 року, яким відмовлено в задоволенні його позовних вимог в інтересах ОСОБА_1., ОСОБА_5, неповнолітніх ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. до ОСОБА_3, ОСОБА_9. про визнання договорів міни та дарування недійсними, стягнення вартості проведених робіт по облаштуванню квартири, а також позовних вимог ОСОБА_1. до ОСОБА_3, ОСОБА_9. про визнання недійсними договорів міни та дарування, виселення, та просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Позивачка ОСОБА_1. приєдналась до апеляційної скарги заступника прокурора Чернігівської області відповідно до положень ст. 299 ЦПК України.

В засіданні апеляційного суду представник прокуратури Чернігівської області Козакова І.М., позивач ОСОБА_1. та представник неповнолітніх позивачів ОСОБА_2. підтримали апеляційну скаргу; відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4. апеляційну скаргу не визнали.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.11.2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та інтересах своїх малолітніх дітей ОСОБА_8, ОСОБА_6., ОСОБА_7., а також своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_1. та ОСОБА_5, які діяли за згодою матері, був укладений договір міни, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_10. Відповідно до умов зазначеного договору, ОСОБА_3 в порядку обміну передала належний їй жилий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1, а ОСОБА_5 - належну їй та її дітям квартиру АДРЕСА_2. Відповідно до вищевказаного договору вартість житлового будинку з наварними будівлями становить 35 976 грн., а вартість квартири - 13 227 грн. Пункт 3 укладеного договору міни передбачає, що обмін житлових приміщень проводиться без доплати.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про існування між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 домовленості про додаткове матеріальне забезпечення сім'ї ОСОБА_1 та укладення договору міни під впливом тяжкої обставини та під впливом обману з боку ОСОБА_3, не підтверджені жодними доказами.

Суд першої інстанції також встановив, що орган опіки та піклування дав згоду на укладення між сторонами вказаного договору міни, виходячи з того, що такий договір не буде порушувати права та інтереси малолітніх та неповнолітніх дітей; що неповнолітні діти, в тому числі і ОСОБА_1., дали письмову згоду на укладення договору, і що підпис у заяві на ім"я голови опікунської комісії Деснянської району м. Чернігова від 03.11.2002р. виконаний ОСОБА_1.

Місцевий суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги заступника прокурора Чернігівської області та ОСОБА_1. задоволенню не підлягають.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору; відповідно до встановлених обставин правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В обгрунтування заявлених вимог про визнання недійсним договору міни житлових приміщень заступник прокурора Чернігівської області та позивачі посилались на те, що договір здійснено всупереч положень ст.ст. 44, 45, 48, 113 ЦК УРСР, ст. 45 Закону України "Про нотаріат", ст. 177 Сімейного кодексу України, ст.ст. 215, 203, 230, 233 Цивільного кодексу України (2004 року). Зокрема, договір міни суперечить інтересам неповнолітніх дітей, що він був укладений під впливом збігу тяжких обставин - скрутного матеріального становища сім"ї ОСОБА_1 хворобливого стану ОСОБА_5, викликаного тривалим вживанням алкоголю, а також що при укладенні договору між сторонами існувала угода про те, що на зимовий період ОСОБА_3 залишить у селі господарство, необхідну кількість вугілля. ОСОБА_3 ввела ОСОБА_5 в оману, запевнивши останню, що в селі вона буде мати все необхідне для проживання (їжу, пальне, роботу), але в подальшому цього не було. Крім того, один із співвласників квартири - неповнолітня ОСОБА_1. не дала згоди на укладення договору міни та не підписувала вказаний договір.

Враховуючи положення п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , який набрав чинності з 1 січня 2004 року, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу УРСР (1540-06) (1963 року), оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) (2004 року). Сімейний кодекс України (2947-14) набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України (435-15) з 1 січня 2004 року, і його дія на спірні правовідносини також не поширюється.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що по даній справі не доведено укладення договору під випливом обману та збігу тяжкої обставини. Органом опіки та піклування при розгляді заяви ОСОБА_5 щодо надання дозволу на обмін житла було проведено перевірку, обстежено житлові приміщення, що обмінюються, враховано інтереси неповнолітніх дітей. В матеріалах справи є технічні характеристики квартири та жилого будинку, довідки організацій, що надають комунальні послуги та акти обстеження квартири АДРЕСА_2 від 07.1.1.2002р. та житлового будинку по АДРЕСА_1 від 06.11.2002 р., з яких вбачається, що квартира складається з двох кімнат жилою площею 30,0 кв.м. та загальною площею 44,2 кв.м., знаходиться в незадовільному санітарно-технічному стані, потребує капітального ремонту, наявна значна заборгованість по сплаті квартплати та комунальних послуг; житловий будинок має загальну площу 91, 6 кв.м., складається з двох спалень, залу, вітальні, двох веранд, чулану, кухні та ванни, має парове опалення, до будинку підведена холодна вода, яка підігрівається титаном, на подвір'ї розташовані господарські споруди. Відповідно до п. 3 спірного договору сторони здійснили обмін без доплати. Доводи апеляційної скарги про те, що однією із підстав визнання договору міни недійсним є нерівноцінність об'єктів нерухомості, що обмінювалися, виходячи з наведеного вище, також не можна визнати обґрунтованими.

Посилання на невиконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань забезпечити ОСОБА_5 з дітьми їжею, вугіллям для опалення будинку та роботою в с. Сибереж, також не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки укладення договору саме на таких умовах по справі не доведено. Крім того, з довідки селянського господарства "Світанок" №141 від 12.09.2002 р. вбачається, що товариство має можливість надати роботу ОСОБА_5 по виконанню різних сільськогосподарських робіт (том 1 а.с.223), а згідно довідки СВГ "Світанок" № 113 від 11.05.2006 р. ОСОБА_1 у 2003 році працював у господарств кочегаром, а ОСОБА_5 відносно працевлаштування в господарство не зверталась, і від запрошень на роботу відмовлялась (том 2 а.с.13).

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_5 вчинила обмін від імені неповнолітніх дітей всупереч їх волевиявленню, також не можна визнати обґрунтованими, виходячи з наступного.

Рішенням виконавчого комітету Деснянської районної ради м.Чернігова №235 від 11.11.2002р. ОСОБА_5 було надано дозвіл обміняти двокімнатну приватизовану квартиру АДРЕСА_2, співвласниками якої є неповнолітні діти ОСОБА_1, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на приватний будинок поАДРЕСА_1, угоду від імені неповнолітніх дітей доручено укласти їх матері ОСОБА_5 (том 1, а.с.207). Посилання на те, що неповнолітня ОСОБА_1. не знала про те, що її матір ОСОБА_5 здійснює обмін квартири в місті на житловий будинок в селі і не надавала згоди на такий обмін, спростовуються наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_1 від 03.11.2002р. на ім"я голови опікунської комісії Деснянського району м.Чернігова про надання згоди на обмін квартири в місті на житловий будинок в селі Сибереж (том 1 а.с.204). Згідно висновку експерта підпис на цій заяві виконаний ОСОБА_1. (том 2 а.с.156). З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно приватного нотаріуса ОСОБА_10. за ст. 367 КК України від 02.07.2007 р. вбачається, що нотаріусом вжито всіх заходів щодо виконання п. 16 та 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки вона дочекалась, поки неповнолітня ОСОБА_1. особисто з'явилась до нотаріальної контори, після чого вголос прочитала текст договору, роз'яснила його зміст, запитала чи все зрозуміло в його тексті, після чого з'ясувала наявність бажання присутніх сторін договору підписати його, та роз'яснила, де саме належить сторонам підписати договір. Наведене вище свідчить про наявність волевиявлення ОСОБА_1. на укладення договору міни.

За таких обставин висновки експерта про те, що підпис від імені ОСОБА_1. в договорі міни виконаний не ОСОБА_1., і що даний підпис виконаний ОСОБА_5, тобто матір'ю ОСОБА_1. (том 1 а.с.122) не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог та визнання договору міни недійсним.

Судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права, які тягнуть обов"язкове скасування судового рішення (ст. 311 ЦПК України), або ж призвели до неправильного вирішення справи (ч.3 ст. 309 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області -відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.