розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Чернігівської області в м. Чернігові апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1на рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19 березня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія / далі ВАТ НАСК/ "Оранта" про стягнення страхової виплати, -

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1просить скасувати вказане рішення в зв"язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з таких підстав.

В лютому 2008 року позивачка ОСОБА_1звернулася з позовом про стягнення з ВАТ НАСК "Оранта" 6522 грн. 83 коп. страхового відшкодування та 500 грн. моральної шкоди, мотивуючи наступним. 22 лютого 2007 року між нею та відповідачем був укладений договір страхування транспортного засобу - автомобіля ГАЗ 2705, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить їй на праві особистої власності. Відповідно до п. 2.3.1.1 вказаного договору страховим ризиком, який дає право на отримання страхового відшкодування, є зіткнення застрахованого транспортного засобу під час руху з іншим транспортним засобом, тобто ризик ДТП.

8 жовтня 2007 року в м. Прилуки на перехресті вулиць Котляревського - Київська сталася ДТП, в якій її транспортний засіб отримав пошкодження. У визначений договором строк вона звернулася до Прилуцького відділення ВАТ НАСК "Оранта" з заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до основного та додаткового висновків автотоварознавчого дослідження від 15 жовтня 2007 року та від 19 листопада 2007 року загальна сума відшкодування становить 38272 грн. 70 коп. за виключенням франшизи в сумі 730 грн. 50 коп.

13 грудня 2007 року відповідачем їй сплачено страхове відшкодування в сумі 28471 грн. 37 коп., 27 грудня 2007 року - додатково сплачено 3278 грн. 50 коп. З врахуванням цих сум відповідачем їй недоплачено 6522 грн. 83 коп.

На її звернення доплатити вказану суму їй було в грубій формі відмовлено з посиланням на звіт № 183-07, в якому вказано, що її автомобіль двічі 9 жовтня та 19 листопада 2007 року оглядався з її участю аварійним комісаром відповідача Даценком О.Г.

Однак позивачка не погоджується з цим звітом та вказаною в ньому вартістю страхового відшкодування, тому що він не відповідає фактичним обставинам. Належний їй автомобіль після ДТП оглядався експертом ОСОБА_2 в її присутності 9 жовтня та 19 листопада 2007 року, тому відомості про огляд автомобіля в її присутності аварійним комісаром Даценком О.Г. відповідно до звіту № 183-07 від 20 листопада 2007 року є неправдивими.

Позивачка вважає, що вартість страхового відшкодування правильно визначена експертом ОСОБА_2 відповідно до двох його висновків, а не звітом аварійного комісара, тим більше, що її не знайомили з цим звітом і про його існування їй стало відомо тільки при розгляді справи, коли на адвокатський запит були надіслані необхідні документи.

Крім того, панель даху автомобіля, на її думку, підлягає не ремонту, про що вказано в цьому звіті, а заміні, тому що при наявності великої тріщини в даху використання автомобіля за призначенням - для перевезення людей - неможливе.

Такими діями відповідач заподіяв їй моральну шкоду, яка полягає в тому, що, вважаючи, що договором добровільного страхування вона застрахувала себе від зайвих турбот, вона змушена була доводити відповідачу неправильність його розрахунку страхового відшкодування, терпіти збитки від неможливості займатися підприємницькою діяльністю, що викликало душевні страждання та переживання. Тому на відшкодування моральної шкоди позивачка просила стягнути з відповідача 500 грн.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 19 березня 2008 року в позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що відповідно до договору добровільного страхування від 22 лютого 2007 року позивачка застрахувала власний автомобіль ГАЗ 2705-ЗПАХ 12 ДВ, яким визначено страхові ризики, в тому числі виплату страхової суми внаслідок ДТП. 8 жовтня 2007 року сталася ДТП, яка є підставою для виплати позивачці страхового відшкодування.

Розмір відшкодування позивачка визначила на підставі двох висновків експерта ОСОБА_2 в сумі 38 272 грн. 70 коп., відповідач - на підставі звіту аварійного комісара від 20 листопада 2007 року в сумі 31 479 грн. 87 коп., яка була виплачена позивачці повністю відповідно до видаткових касових ордерів від 13 грудня 2007 року та від 27 грудня 2007 року.

Відповідно до експертних висновків пошкоджений дах автомобіля підлягає заміні іншим, відповідно до звіту аварійного комісара він підлягає ремонту і заміни не потребує.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_2 пояснив, що, виходячи з засад практичності, він вважав необхідним замінити дах, а виходячи з засад економності, - ремонт даху є доцільним і можливим.

Допитаний судом спеціаліст ОСОБА_3 пояснив, що автомобіль позивачки на СТО не ремонтувався, тому порад щодо ремонту чи заміни даху автомобіля вона не отримувала. Як спеціаліст, він вважає, що дах може бути відремонтований, але нема гарантії, що після ремонту він може експлуатуватися в такому стані, тому доцільним є заміна даху.

Від усунення вказаної розбіжності шляхом призначення комісійної автотехнічної експертизи сторони відмовилися.

Наведені докази свідчать, що вимоги позивачки не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст.ст. 57- 69 ЦПК України на сторін покладено обов"язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.

За таких обставин суд відмовив в позові ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1просить скасувати вказане рішення суду, мотивуючи тим, що суд зробив висновок, який не відповідає фактичним обставинам справи.

Основний експертний висновок № 130-07 від 15 жовтня 2007 року та додатковий висновок від 19 листопада 2007 року зроблені експертом ОСОБА_2, який теж як аварійний комісар має право проводити автотоварознавчі дослідження. Його точка зору щодо заміни чи ремонту даху автомобіля роз"яснена в судовому засіданні: з точки зору економності дах може бути відремонтований, але з точки зору безпеки при експлуатації він підлягає заміні. Виходячи з цього, суд не мав підстав для ухвалення такого рішення, яким відмовлено в позові.

Крім того, суд розглядав питання щодо проведення чи непроведення ремонту пошкодженого автомобіля. Але відповідно до п.п. 2.1.1 та 2.9.4.3 виплата страхового відшкодування страховиком проводиться незалежно від того, чи відремонтований автомобіль.

Висновок експерта № 130-07 є належним і допустимим доказом, який повністю підтверджує її позовні вимоги. Звіт аварійного комісара № 183-07 не можна вважати таким доказом, оскільки він зроблений повторно і безпідставно, самим комісаром Даценком О.Г. автомобіль не оглядався, а його висновок зроблений на підставі висновку № 130-07. Тому він не може бути визнаний окремим висновком аварійного комісара, а є лише резюме до висновку № 130-07.

На проведення комісійної експертизи вона не погодилася, оскільки вказаний висновок № 130-07 є належним та допустимим доказом, який не оспорювався відповідачем.

За таких обставин суд прийшов до невірного висновку щодо недоведеності її позовних вимог і безпідставно відмовив у позові. Тому просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 979, 982 ЦК України за договором страхування одна сторона / страховик/ зобов"язується в разі настання певної події / страхового випадку/ виплатити другій стороні /страхувальникові/ або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму / страхову виплату/, а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов"язаний провести виплату в разі настання страхового випадку / страхова сума/, розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір добровільного страхування транспортного засобу від 22 лютого 2007 року відповідає вимогам ст.ст. 979- 984 ЦК України / л.с.9, 10-13/.

Відповідно до п. 2.12.2 вказаного договору розмір шкоди, застрахованому транспортному засобу визначається страховиком, з урахуванням дійсної вартості застрахованого транспортного засобу, цін на запасні частини, матеріали та вартості ремонтних робіт. Таким чином, визначення розміру шкоди та розміру страхового відшкодування - обов"язок відповідача ВАТ НАСК "Оранта".

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта / аварійного сертифікату/.

Страховий акт / аварійний сертифікат/ складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком. Страховий акт відносно страхового випадку щодо позивачки ОСОБА_1складено і затверджено відповідно до закону / л.с. 71/.

Страхове відшкодування відповідачем виплачено в сумі 28 471 грн. 13 грудня 2007 року на підставі видатного касового ордера № 419 та 27 грудня 2007 року в сумі 3278 грн. на підставі видаткового касового ордеру № 451 відповідно до вказаних документів: страхового акта, заяви позивачки, звіту аварійного комісара № 130-07 від 20 листопада 2007 року, довідки ДАІ/ л.с. 70-71, 74/.

Доводи позивачки, що вказане страхове відшкодування недоплачено на суму 6522 грн. 83 коп. відповідно до висновку спеціаліста від 15 жовтня 2007 року та додатка до нього від 19 листопада 2007 року № 130-07, не дають підстав для задоволення позову. Судом першої інстанції встановлено, що розмір відшкодування визначається страховиком за встановленою методикою. Розрахунок розміру страхового відшкодування позивачці складено аварійним комісаром Велігодським Р.М. і затверджено начальником ЦВЗ Даценком О.Г., які є спеціалістами страховика / л.с.26-28/.

Тому доводи, що вказаний розмір шкоди визначений страховиком неправильно, цими доказами не підтверджені.

Крім того, доводи про те що аварійний експерт Даценко О.Г. не оглядав автомобіль, а склав висновок на підставі висновку № 130-07, не спростовують висновки суду щодо безпідставності вимог позивачки. Судом встановлено, що виплата здійснена на підставі страхового акту і в основу розрахунку страхового відшкодування, складеного аварійним комісаром Велігодським Р.М. і затвердженого начальником ЦВЗ Даценком О.Г. відповідно до встановленої методики, покладено вказані акти / л.с., 71, 26-28/.

Доводи позивачки, що експерт ОСОБА_2 є аварійним комісаром і правильно визначив розмір страхового відшкодування, що звіт № 183-07 відповідача не є тим документом, який визначає розмір шкоди, а тільки є резюме до висновку № 130-07, не спростовують заперечення відповідача щодо неправильного визначення розміру відшкодування особою, яка не була представником відповідача.

Доводи апеляційної скарги, що вказаний висновок є належним та допустимим доказом і тому вона відмовилась від проведення експертизи, не звільняють суд від обов"язку дати правову оцінку доказам, наданим як позивачкою, так і відповідачем. На підставі досліджених доказів судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в стягненні на користь позивачки страхового відшкодування в сумі 6522 грн. 83 коп. За таких обставин обґрунтовано відмовлено в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди.

Таким чином, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення. Тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду від 19 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення.