Головуючий у 1 інстанції Корзаченко В.М.

Категорія - цивільна Доповідач Бойко О.В.

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Бойко О.В.

суддів Мельниченка Ю.В., Смаглюк Р.І.

при секретарі Штупун О.М.

за участі: позивачки ОСОБА_1, її представника

ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, його

представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування,

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2008 року, яким відмовлено в задоволенні її позову до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування, скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, оскільки судом неповно досліджено обставини, що мають суттєве значення для справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що позивачка свідомо підписала спірний договір дарування належного їй житлового будинку. Даний висновок грунтується лише на поясненні свідка ОСОБА_5, яка зацікавлена у вирішенні спору не на користь апелянта. Суд не взяв до уваги показання інших свідків, що свідчить про однобічність позиції суду. Безпідставно суд стверджує і про свідоме підписання апелянтом договору, оскільки позивачкою ставиться під сумнів сам факт підписання договору, в зв"язку з чим неодноразово заявлялось клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, які безпідставно залишені судом без задоволення. Також, апелянт вказує, що стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1" в газеті "Носівські вісті" від 14.07.2007 року не може бути доказом по справі, оскільки носить публіцистичний характер. Та обставина, що позивачка є власником іншого нерухомого майна, ніяким чином не впливає на суть правовідносини, що виникли між сторонами.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та її представник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Відповідач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити, залишивши без змін рішення суду 1 інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду 1 інстанції без змін з наступних підстав.

По справі встановлено, що 25 травня 1993 року був укладений договір дарування, посвідчений державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала належний їй жилий цегляний будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 ОСОБА_3 (а.с.6-8).

ОСОБА_1 просила визнати зазначений договір дарування недійсним, посилаючись на те, що при його укладанні вона суттєво помилялася відносно умов договору, що має істотне значення, а саме уклала договір дарування замість договору довічного утримання.

В позовній заяві позивачка, як на підставу задоволення позовних вимог, посилається на ч.1 ст. 56 ЦК УРСР в редакції 1963 року, відповідно до якої угода, укладена внаслідок помилки, що має істотне значення, може бути визнана недійсною за позовом сторони, яка діяла внаслідок помилки.

Суд 1 інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, прийшов до правильного висновку про те, що позивачкою не надано доказів, що договір дарування від 25.05.1993 року укладений внаслідок помилки, що має істотне значення.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не взяв до уваги показання інших свідків, а виходив виключно з пояснень відповідача, його представника, показань свідка ОСОБА_5 - державного нотаріуса, яка посвідчувала угоду, є безпідставними, оскільки свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_10 давали пояснення з приводу стосунків між сторонами, а не з приводу укладеної угоди дарування.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного відхилення судом 1 інстанції клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, не можуть бути взяті до уваги, оскільки таке клопотання, при заявлених позовних вимогах на підставі ч.1 ст. 56 ЦК УРСР в редакції 1963 року, не є обґрунтованим. Позивачка та її представник у встановленому законом порядку не змінювали підставу позовних вимог, не просили визнати договір дарування недійсним з тих підстав, що договір не був підписаний позивачкою з посиланням на відповідну норму матеріального права, що не позбавляє їх права на звернення до суду з такими позовними вимогами.

Інші доводи апеляційної скарги, також, не дають підстав для скасування рішення суду, оскільки суд 1 інстанції врахував всі фактичні обставин справи, дав належну оцінку всім доказам, оцінив їх в сукупності, та прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Отже, виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2008 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.