розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним і права власності на 1/2 частину житлового будинку у порядку спадкування за законом; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку,

В серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулась у суд із позовом до ОСОБА_1, третьої особи - приватного нотаріуса ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним і права власності на 1/2 частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті її сестри ОСОБА_4 відкрилась спадщина, а саме - 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові. За життя померла залишила заповіт, згідно якого належну частину вказаного будинку з надвірними спорудами заповідала відповідачу. Однак у заповіті не зазначений ідентифікаційний код померлої, у день смерті сестра була у безпорадному стані і поставити свій підпис під заповітом вона не могла, крім того під час складання заповіту була присутня, зокрема, ОСОБА_5., власниця іншої частини будинку, яка перебуває з ОСОБА_1. у фактичному шлюбі. Посилаючись на вказані обставини, просила визнати заповіт недійсним.

У додатковому позові ОСОБА_2. просила визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Відповідач позов не визнав. У зустрічному позові, посилаючись на те, що ОСОБА_4 була у безпорадному стані і саме він надавав їй необхідну допомогу, просив усунутиОСОБА_2. від права на спадкування після смерті сестри, а за ним визнати право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку спадкування за заповітом.

Третя особа з позовом не погодилась, посилаючись на те, що заповіт був посвідчений з дотриманням встановленого для цього законом порядку.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року позов ОСОБА_2. задоволений.

Заповіт, складенийОСОБА_4. 26 лютого 2005 року на ім'я ОСОБА_1., визнаний недійсним.

За ОСОБА_2. визнано право власності на Уг частину житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові.

В позові ОСОБА_1. відмовлено.

В уточненій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про задоволення його позову.

Позивачка рішення суду першої інстанції не оскаржила, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках /стаття 1253 цього Кодексу/.

Стаття 1253 ЦК України допускає посвідчення заповіту при свідках - на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. Згідно п.3 ч. 4 цієї статті свідками не можуть бути, зокрема, члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом.

Із матеріали справи вбачається, що після смерті ОСОБА_4. ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові. За заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6. 26 лютого 2005 року, спадкоємцем цієї частини нерухомості визначений ОСОБА_1

Оскільки ОСОБА_4. не могла сама прочитати текст заповіту, його посвідчення відбулося в присутності свідків ОСОБА_7., власниці іншої Уг частини спірного будинку на підставі договору купівлі-продажу від 6 жовтня 1999 року, і ОСОБА_8. /а. с. 4, 12, 28/. Однак учасників цивільних правовідносин при посвідченні заповіту нотаріусом належним чином не встановлено. ОСОБА_5., в присутності якої був посвідчений заповіт, проживає з відповідачем за адресою спірного будинку з часу його придбання. Зазначений факт підтвердили в судовому засіданні, зокрема, свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12.

Отже, складання та посвідчення нотаріусом заповіту проведено з порушенням вимог закону. Невідповідність свідків вимогам п.3 ч. 4 ст. 1253 ЦК України є підставою для визнання заповіту недійсним.

Крім того, на порушення вимог п. п. 19, 20 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (z0283-04) , у тексті заповіту ОСОБА_4. не зазначено ідентифікаційний номер за даними Державного реєстру фізичних осіб. Ненадання цих відомостей було підставою для відкладення вчиненої нотаріальної дії.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в

задоволенні позову ОСОБА_1. про усунення ОСОБА_2. від права на спадкування

після смерті сестри. В суді апеляційної інстанції остання пояснила, що вона надавала

померлій необхідну допомогу, проте сама є хворою людиною і також потребує стороннього

догляду, тому навідувалась до ОСОБА_4. не так часто.

Доказів того, що ОСОБА_2. ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, яка через похилий вік була у безпорадному стані, матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.

З огляду на це, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2. про визнання заповіту недійсним і права власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 в м. Харкові в порядку спадкування за законом.

Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 проживав разом з померлою, а не з ОСОБА_5, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами справи, а саме - відсутністю в будинку ОСОБА_4. ліжка відповідача як в спальні, так і на кухні, а також відсутністю його речей в цій половині будинку. До того ж сам ОСОБА_1 в судовому засіданні спочатку вказував на його проживання в іншій половині будинку, тобто з ОСОБА_5, яка ще в 2000 році вказала в індивідуальній карті вагітної і пологої батьком своєї дитини відповідача /а. с. 101/.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.