на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2007 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної (немайнової) шкоди,

В травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та стягнення моральної (немайнової) шкоди

Позивачка свої вимоги мотивувала тим, що є власником земельної ділянки площею 135 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1, за відсутності відповідних дозволів компетентних органів та її згоди обладнав в своїй квартирі дверний отвір і встановив металеві сходи на цій земельній ділянці. Позивачка наполягала на тому, що облаштування такого виходу з встановлення металевих сходів створює їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позов шляхом покладення на відповідача обов'язку демонтувати дверний отвір і металеві сходи.

В подальшому позивачка збільшила позовні вимоги і просила стягнути на її користь з відповідача моральну (немайнову) шкоду, компенсацію якої вона оцінила в 10000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2007 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_3усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_1 на праві власності земельною ділянкою, розташованою по АДРЕСА_1.

На користь позивачки з відповідача стягнуто 2000 грн. моральної (немайнової) шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати як незаконне та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити. Відповідач посилається на те, що судом неповно з'ясовані дійсні обставини справи та не дана належна оцінка наявним в ній доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачу належить на праві власності АДРЕСА_1. Згідно Державного акту на право власності на землю від 14 грудня 2006 р. ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 135 кв. м, яка надана їй рішенням Миколаївської міської ради від 23 червня 2006 р. №2/16 для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1.

Судом встановлено, що в березні 2007 р. ОСОБА_3 без згоди позивачки та відповідних дозволів і погоджень компетентних органів облаштував окремий вхід в належну йому квартиру шляхом під'єднання до дверей квартири металевих сходів, встановлених на земельній ділянці позивачки.

Суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони прийшов до обґрунтованого висновку, що встановлення відповідачем металевих сходів на земельній ділянці позивачки без її згоди є протиправними діями, якими порушено право власності останньої на земельну ділянку. В зв'язку з чим суд правильно поклав обов'язок на відповідача демонтувати дверний отвір та металеві сходи, під'єднані до його квартири. Такий висновок суду відповідає положенням ст. ст. 386, 391 ЦК України.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі стосовно того, що облаштування окремого входу в його квартиру шляхом під'єднання до вхідних дверей металевих сходів проведено за погодженням компетентних органів і це не порушує прав позивачки щодо володіння земельною ділянкою не підлягають задоволенню, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Що стосується посилань ОСОБА_3на порушення будівельних норм та правил при встановленні межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 власником якої є позивачка, з земельною ділянкою, на якій знаходиться жилий будинок №5 по цій же вулиці, то вони не можуть бути прийняті до уваги колегії, оскільки предметом спору не являлися. Помилковим є посилання суду на ст. 48 Закону України "Про власність", але це висновків суду не спростовує.

Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення прийшов до вірного висновку, що вказаними неправомірними діями відповідача позивачці спричинені душевні страждання, викликані порушенням її права власності на земельну ділянку.

Разом з тим, призначаючи до стягнення розмір моральної (немайнової) шкоди в 2000 грн., суд не взяв до уваги, що сам факт визнання та поновлення порушеного права позивачки є адекватним засобом для згладжування її душевних страждань та достатнім для справедливої сатисфакції.

За наведених обставин та враховуючи засади справедливості, розумності, які передбачені ст. 3 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивачки з відповідача моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі, оскільки цивільне право не виключає і інші форми для задоволення таких вимог.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачки моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні цих вимог останньої відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 7 грудня 2007 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3моральної (немайнової) скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3про стягнення моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.