розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Володимирецького районного суду від 29 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

Рішенням Володимирецького районного суду від 29 січня 2008 року позов у даній справі задоволено частково.

Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивачки ОСОБА_5 359 грн. 88 коп. на відшкодування матеріальної та 2000 грн. моральної шкоди і на користь позивачки ОСОБА_4 відповідно 4763 грн.16 коп. та 2500 грн.

В апеляційній скарзі відповідачі доводять про незаконність та необгрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне їх з"ясування та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідачі не надали суду доказів понесених ними витрат на відновлювальний ремонт, пошкодженого в результаті шляхово-транспортної пригоди автомобіля, безпідставно прийнявши за основу висновок спеціаліста-товарзнавця.

В справі призначалась автотоварознавча експертиза, але вона не була проведена.

Не підверджено належними доказами також і понесені на лікування витрати ОСОБА_5 та витрати по наданню правових послуг адвоката.

Суд не врахував, що в зіткненні автомобілів є вина обох володільців, тому відповідно до роз"яснення, що міститься в постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) повинен був розмір відшкодування визначити з у рахування ступеня вини обох володільців.

Вважає безпідставним застосування принципу солідарної відповідальності щодо моральної шкоди, оскільки ОСОБА_2 на момент ДТП не керував автомобілем.

По наведених підставах просять рішення скасувати і справу повернути на новий розгляд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як видно з матеріалів справи та як це встановлено судом першої інстанції, відповідач ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-2101 24 січня 2007 року, близько 20 год. 2007 року на автодорозі Жовкині -Володимирець через порушення Правила дорожнього руху ( не вибрав

безпечної швидкості, не вжив заходів до її зменшення аж до зупинки автомобіля) допустив зіткнення з належним ОСОБА_4 автомобілем ЗАЗ-110307.

Постановою Володимирецького районного суду від 31 жовтня 2007 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КпАП України. Вона ним оскаржувалась і постановою апеляційного суду Рівненської області від 27 грудня 2007 року залишена без змін, тобто на час розгляду цивільної справи є чинною.

Згідно з ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, виходячи з наведеного вина відповідача ОСОБА_1 в у зіткненні транспортних засобів та заподіянні в результаті цього відповідачам матеріальної шкоди є доведеною.

В результаті цієї шляхово-транспортної пригоди позивачка ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження, що стверджено висновком судової медичної експертизи. Вона ж, перебуваючи на стаціонарному лікуванні на придбання ліків витратила 359 грн. 88 коп.

Пошкодженням автомобіля позивачці ОСОБА_4 завдано також матеріальної шкоди, яка за висновком спеціаліста-товарознавця складає 4763 грн. 16 коп. (а.с.4-5).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Підстави відшкодування моральної шкоди встановлені ст.1167 та ст.23 цього ж Кодексу.

Виходячи із встановлених обставин та зазначених вимог закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, призначивши товарознав-

чу експертизу, своєї ж ухвали не виконав не можуть бути прийняті до уваги, оскільки автомобіль ЗАЗ-110307 відремонтовано і за повідом-

ленням експертної установи проведення експертизи в такому разі не є можливим (а.с.-39).

В справі є акт №118 дослідження спеціаліста-товарознавця від 5 лютого 2007 року, за висновком якого матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ЗАЗ-110307 номерний знак НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП становить 4 763 грн. 16 коп. (а.с.- 5).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Зазначений акт містить детальне обгрунтування висновку щодо розміру шкоди з приведенням відповідних розрахунків, яких відповідачі не спростували.

Власником автомобіля ВАЗ -2101, державний номерний знак НОМЕР_2 є ОСОБА_2, який передав керування автомобілем синові-відповідачеві у справі без довіреності на те і ця обставина відповідачами не оспорюється.

Врахувавши таку обставину, суд дійшов висновку про необхідність застосування до відповідачів солідарної відповідальності.

Проте з таким висновком колегія суддів не може погодитись, бо його суд першої інстанції дійшов без врахування положень ч.1 ст. 1190 ЦК України, згідно з якою солідарну відповідальність перед потерпілим за завдану шкоду винні особи несуть, коли їхні дії чи бездіяльність були спільними. В даному ж випадку цього не вбачається.

Безпосереднім заподіювачем шкоди є відповідач ОСОБА_1

Недбала поведінка відповідача ОСОБА_2, як власника автомобіля полягала в дозволі на керування автомобілем і тим самим сприяла неправомірному заволодінню ним. Тому з врахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 1187 ЦК України відповідальність відповідачів має бути частковою, а не солідарною.

Обговорюючи питання про ступінь їхньої вини, колегія суддів вважає, що вона у відповідача ОСОБА_1 становить 80 відсотків, відповідача ОСОБА_2-20 відсотків, а відтак шкода повинна відшкодовуватись відповідно до цих часток.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 матеріальна шкода -287 грн.80 коп., з ОСОБА_2- 71 грн.98 коп., моральна шкода відповідно 1600 грн. і 400 грн.

На користь ОСОБА_4 матеріальна шкода підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в розмірі 3810 грн.53 коп., моральна шкода - в сумі 1200 грн., з ОСОБА_2 матеріальна шкода підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 в сумі 952 грн.63 коп., моральна шкода - в розмірі 300 грн. При цьому, визначаючи розмір морального відшкодування на користь ОСОБА_4, колегія суддів знаходить наявність вини в її заподіянні обох відповідачів і з врахуванням засад розумності та справедливості вважає за необхідне її розмір зменшити з 2500 грн. до 1500 грн.

Доводи відповідачів про недоведеність вимог ОСОБА_5 про понесені нею витрати на лікування не заслуговують на увагу. З наявної у справі довідки Володимирецької центральної районної лікарні видно, що ОСОБА_5 знаходилась на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні з діагнозом: черепно-мозкова травма, забій головного мозку.

Вона ж за власні кошти закуповувала медичні препарати загальною вартістю 359 грн. 88 коп. ( а.с.-16).

Посилання апеляційної скарги на неврахування судом першої інстанції ступеня вини водія автомобіля ЗАЗ-110307 ОСОБА_6 не заслуговують на увагу, оскільки адміністративне провадження відносно нього ухвалою судді Володимирецького районного суду від 5 лютого 2007 року закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с.-13). З матеріалів справи його вини у зіткненні транспортних засобів не вбачається.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1166, 1167,ч.4ст. 1187, п.1 ч.1 ст. 1188, ст. 1190 ЦК України, п.3 ч.1 ст. 307, ст.ст. 313- 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Володимирецького районного суду від 29 січня 2008 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 287 грн. 80 коп., моральної шкоди -1600 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 71 грн. 98 коп. на відшкодування матеріальної та 400 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 3810 грн. 53 коп. матеріальної шкоди і 1200 грн. моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 952 грн. 63 коп.матеріальної шкоди і 300 грн. моральної шкоди.

Стягнути судові витрати з ОСОБА_1 в сумі 424 грн., з ОСОБА_2 -106 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.