в складі:

Апеляційний суд Донецької області

головуючого Кондратьєвої О.М.

суддів Шевченко В.Ю.,

Могутової Н.Г. при секретарі Петрушенко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства закритого типу "Продторг" на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року по цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм" до акціонерного товариства закритого типу "Продторг", ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача Перша Горлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визнання угоди удаваною та визнання переважного права купівлі частки у загальній частковій власності на нежитлове приміщення, -

ОСОБА_1 та акціонерне товариства закритого типу "Продторг" (далі - АТЗТ "Продторг") звернулися до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року, яким задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Шарм" (далі - "Шарм") до АТЗТ "Продторг", ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача Перша Горлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визнання угоди удаваною та визнання переважного права купівлі частки у загальній частковій власності на нежитлове приміщення: на підставі ст. 58 ЦК УРСР, ст. 235 ЦК України суд визнав недійсним посвідчений 18 червня 2006 року державним нотаріусом ОСОБА_3 договір міни, укладений між ОСОБА_1 та АТЗТ "Продторг", за яким АТЗТ "Продторг" обміняло належні 153/500 частки будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в м. Горлівці Донецької області по проспекту Леніна, № 3, на належні ОСОБА_1 будівельні матеріали та обладнання, через його удаваність. Суд визнав, що 18 червня 2003 року між ОСОБА_1 та АТЗТ "Продторг" укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого АТЗТ "Продторг" продало ОСОБА_1 належні 153/500 частки будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_1, за 112077 грн. 85 коп. Суд перевів права та обов"язки покупця за цим договором купівлі-продажу на ТОВ "Шарм". Також суд стягнув з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 560 грн.37 коп. з кожного. Речовий доказ - цифровий магнітофон до набрання рішенням законної сили суд вирішив зберігати при справі, після набрання рішенням законної сили - повернути позивачеві.

ОСОБА_1 та АТЗТ "Продторг" просять скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав і просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача АТЗТ "Продторг" та треті особи в судовому засіданні не приймали участі, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином.

Представники позивача ТОВ "Шарм" заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають рішення суду законним і обґрунтованим.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ "Шарм", АТЗТ "Продторг" і ОСОБА_2 були співвласниками будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_1, де АТЗТ "Продторг" належало 153/500 частки, ОСОБА_2 належить - 2/25 частки, а ТОВ "Шарм" належить 307/500 частки нежитлового приміщення на підставі договорів купівлі-продажу, укладених між АТЗТ "Продторг" та ТОВ "Шарм" 13 травня 2002 року та 10 вересня 2002 року. Згідно договору купівлі-продажу від 13 травня 2002 року у разі продажу АТЗТ "Продторг" решти зазначеної будівлі, ТОВ "Шарм" мало право привілеєвої купівлі цієї частини будівлі.

В березні 2003 року відповідач ОСОБА_1, що був засновником АТЗТ "Продторг", звернувся із заявою до АТЗТ "Продторг" про укладення з ним договору міни 153/500 частки будівлі на належне йому обладнання та матеріали. Для чого на протязі квітня-травня 2003 року ОСОБА_1 придбав необхідне обладнання та матеріали, що використовувались на ремонт приміщень магазинів, які належали АТЗТ "Продторг", при цьому найменування та кількість необхідного обладнання і матеріалів йому повідомляли керівники АТЗТ "Продторг" і ці матеріали були оприходувані у зазначений період.

Після цього 2 червня 2006 року Радою директорів АТЗТ "Продторг" було дано згоду провести міну обладнання і матеріалів, що належать ОСОБА_1 на суму 115205 грн. на майно АТЗТ "Продторг" - частину вказаної вище будівлі.

18 червня 2003 року між ОСОБА_1 та АТЗТ "Продторг" був укладений договір міни, за яким АТЗТ "Продторг" обміняло належні 153/500 частки будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в м. Горлівці Донецької області по проспекту Леніна, № 3, на належні ОСОБА_1 будівельні матеріали та обладнання.

В жовтні 2003 року ТОВ "Шарм" звернулось з позовом до суду до АТЗТ "Продторг", ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача Перша Горлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визнання угоди - договору міни - недійсним, оскільки вважали, що договір міни це є різновид договору купівлі продажу, а тому при укладенні цього договору було порушено їх право привілеєвої купівлі.

В березні 2005 року позивач змінив підстави позову і просив визнати договір міни недійсним, вважає цю угоду удаваною, оскільки фактично мав місце договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, тому просив визнати за ним як співвласником привілеєве право купівлі спірної частки будівлі і перевести на нього права та обов"язки покупця. Для цього позивач перевів на депозит суду в Управлінні Державної судової адміністрації в Донецькій області 112077 грн. 85 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року задоволено позов ТОВ "Шарм" до АТЗТ "Продторг", ОСОБА_1, треті особи на стороні відповідача Перша Горлівська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визнання угоди удаваною та визнання переважного права купівлі частки у загальній частковій власності на нежитлове приміщення.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року рішення суду першої інстанції було скасоване, позивачу було відмовлено в задоволенні позовних вимог.

29 листопада 2007 року ухвалою Апеляційного суду м. Києва касаційна скарга ТОВ "Шарм" задоволена, рішення Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2006 року скасоване, а справа направлена на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скаргах доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Шарм", як співвласник будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу від 13 травня 2002 року у разі продажу АТЗТ "Продторг" решти зазначеної будівлі, мало право привілеєвої купівлі належної АТЗТ "Продторг" 153/500 частини будівлі. Оскільки в подальшому АТЗТ "Продторг" розпорядилося належною їм часткою будинку без врахування права привілеєвої купівлі позивача і поміняло її з ОСОБА_1 на належні йому матеріали та обладнання, ТОВ "Шарм" звернувся з позовом до суду про визнання угоди вказаного договору міни - удаваною та визнання переважного права купівлі частки у загальній частковій власності на нежитлове приміщення.

Відповідно до ст. 58 ЦК 1963 p. удаваною є угода, що укладається сторонами з метою приховати іншу угоду, яку вони дійсно мали на увазі. Тобто обидві сторони при цьому діють свідомо для досягнення однієї мети - приховати іншу угоду, яку вони дійсно мали на увазі, а тому суд повинен встановити, яку саме угоду сторони мали намір приховати, укладаючи оспорюваний договір міни.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Шарм", обґрунтовано прийшов до висновку, що дії сторін по договору міни, укладеному між АТЗТ "Продторг" та ОСОБА_1 18 червня 2006 року, були спрямовані на те, щоб приховати фактично укладений договір кушвлі-продажу спірної частини нежитлової будівлі.

Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині відповідають обставинам справи.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що в березні 2003 року ОСОБА_1 як засновник АТЗТ "Продторг", звернувся із заявою до АТЗТ "Продторг" про укладення з ним договору міни 153/500 частки будівлі на належне йому обладнання та матеріали. Для чого на протязі квітня-травня 2003 року ОСОБА_1 придбав необхідне обладнання та матеріали, що використовувались на ремонт приміщень магазинів, які належали АТЗТ "Продторг", при цьому найменування та кількість необхідного обладнання і матеріалів йому повідомляли керівники АТЗТ "Продторг" і ці матеріали були оприходувані у зазначений період.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що спірне приміщення знаходиться на першому поверсі нежитлового приміщення, а частка ТОВ "Шарм" - на верхніх поверхах. У тій частці приміщення, якою він став власником за договором міни, на час укладення договору був розташований магазин, де його мати ОСОБА_4 працювала директором. В зв"язку з тим, що засновники АТЗТ "Продторг" не бажали віддавати це приміщення у власність стороннім особам, зокрема і ТОВ "Шарм", було вирішено поміняти частку приміщення на майно та обладнання, яке ОСОБА_1 буде придбано для ремонту належних АТЗТ "Продторг" приміщень магазинів. Інша мета була - залишити в цьому приміщенні магазин, в якому буде працювати ОСОБА_1, таким чином забезпечивши його роботою. При цьому відповідачі усвідомлювали, що укласти з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу вони не можуть, оскільки є співвласник, що має право привієлової купівлі.

Вказані обставини в суді першої інстанції підтвердили як представники АТЗТ "Продторг", так і допитані судом свідки - працівники АТЗТ "Продторг".

Після того, як придбане ОСОБА_1 обладнання та матеріали вже були оприходувані АТЗТ "Продторг" і використані на ремонт належних їм приміщень, 2 червня 2006

року Радою директорів АТЗТ "Продторг" було дано згоду провести міну обладнання і матеріалів, що належать ОСОБА_1 на суму 115205 грн. на майно АТЗТ "Продторг" - частину вказаної вище будівлі. 18 червня 2003 року між ОСОБА_1 та АТЗТ "Продторг" був укладений договір міни, за яким АТЗТ "Продторг" обміняло належні 153/500 частки будинку літ. А-У з приміщеннями, розташованими в АДРЕСА_1, на належні ОСОБА_1 будівельні матеріали та обладнання.

Всі ці обставини свідчать про те, що фактично між сторонами був укладений договір купівлі продажу. Суд першої інстанції в своєму рішенні правильно звернув увагу на те, що на час укладення спірного договору міни АТЗТ "Продторг" вже за документами було власником як спірної частки нежитлової будівлі, так і переданих їм ОСОБА_1 матеріалів та обладнання, а тому мало перед Александровим грошове зобов"язання на суму, яку варта спірна частка нежитлової будівлі.

За таких обставин суд першої інстанції правильно перевів права та обов"язки покупця за цим договором купівлі-продажу на ТОВ "Шарм".

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому Апеляційним судом не приймаються до уваги.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку, що неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального закону призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовані усі обставини по справі, зібрані докази, дана належна правова оцінка і суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ "Шарм".

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин рішення суду відповідає встановленим обставинам, нормам матеріального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та акціонерного товариства закритого типу "Продторг" відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 15 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.