Головуючий у 1 -й інстанції - Новосад М.Д.

Категорія - 39 Доповідач в апеляційній інстанції - Курій Н.М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Зубарєвої К.П.

суддів: Курій Н.М., Павлишина О.Ф.,

при секретарі Терземан Б.В.

з участю сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти виконавчого комітету Червоноградської міської ради на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 травня 2007 року

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 25 травня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до відділу освіти виконкому Червоноградської міської ради про стягнення надбавки за вислугу років, щорічної грошової винагороди, допомоги на оздоровлення. Стягнуто з відповідача на користь позивачки суму в розмірі 2043 грн. 88 коп. по надбавці за вислугу років за період з 1.01.1997 року по 1.09.2002 року та компенсацію за порушення термінів виплати у розмірі 2603 грн. 30 коп. з відрахуванням при стягненні обов'язкових платежів та внесків. Стягнення проводити відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним та науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів. В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржив відділ освіти виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про погашення кредиторської заборгованості відповідно до Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту" педагогічним та науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів від 09 вересня 2004 року № 1994- IV та Порядку погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним працівникам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року № 934 (934-2005-п) , оскільки вважає його необгрунтованим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Судом не враховано при розрахунку компенсації вимоги ст. 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІП "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" щодо не нарахування компенсації на одноразові виплати та невірно застосовано коефіцієнти приросту споживчих цін.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна справа не підлягає задоволенню.

Встановлено, що позивачка перебуває у трудових відносинах з відповідачем та працює на посаді вчителя ЗШ № 9 м. Червонограда з 1971 року.

Відповідно до ст. 57 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 року передбачені державні гарантії педагогічним, науково - педагогічним та іншим категоріям працівників закладів освіти, в тому числі і виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоров-

2

лення при наданні щорічної відпустки, які введені вдію відповідно з 1.01.1997 p., та з 1.01.1998 року.

Як встановлено судом, що в супереч вимогам закону надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення позивачці на протязі 1997-2002 років не виплачувались хоча відповідачем зазначене право на отримання таких надбавок не оспорюється.

Починаючи з жовтня 2005 року заборгованість по даних виплатах частково виплачено відповідачем, як це передбачено Законом України "Про реструктуризацію заборгованості..."

Як вбачається із представленої довідки відповідачем (а.с.59) на час розгляду справи розмір заборгованості за спірний період по належних їй виплатах становить 4768 грн. 34 коп. Станом на 24.05.2007 року позивачці виплачено 2724 грн. 46 коп., внаслідок чого їй не виплачено заробітної плати в сумі 2043 грн. 88 коп., яку суд стягнув з відповідача (за мінусом обов'язкових платежів в бюджет), з чим погоджується колегія суддів.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що зазначені виплати є складовою частиною заробітної плати та відповідної ст. ст. 1-3 "Положення про порядок компенсацій працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати" затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 року № 1427 (1427-97-п) "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку із порушенням термінів її виплати", затверджених постановою KM України від 21.02.2001 року № 159 (159-2001-п) , з 1.01.1998 року, а тому вони підлягають компенсації на коефіцієнт приросту споживчих цін на невиплачені суми заборгованості станом на вересень 2005 року (оскільки виплати належних заборгованих сум відповідачем почали проводитися з жовтня 2005 року по частинах із загальної суми заборгованості, відповідно до Закону України "Про реструктуризацію...").

При розрахунку компенсації на матеріальну допомогу суд правильно застосував положення чинного законодавства з урахуванням вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати" (2050-14) , а тому покликання апелянта на порушення судом матеріального права не заслуговують на увагу.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд вірно виходив з положень ч.3 ст. 48 Конституції України, ч. 1 ст. 21, ст. 22 Закону України "Про оплату праці", ст. 57 Закону України "Про освіту" та вимог інших законодавчих актів, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, правильно провів розрахунок належних до виплати позивачці сум.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, доказам та вимогам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відділу освіти виконавчого комітету Червоноградської міської ради відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 25 травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подання на неї касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.