розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державної податкової адміністрації України у Рівненській області на рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2006 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України в Рівненській області та управління державного казначейства України в Рівненській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

Рішенням Рівненського міського суду від 30 березня 2006 р. частково задоволено позов ОСОБА_1, та стягнуто на її користь з ДПА України в Рівненській області з реєстраційних рахунків за коштами загального фонду Державного бюджету України, які відкриті в управлінні державного казначейства України в Рівненській області 107 814 грн. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди, 1318 грн. судових витрат.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ДПА України в Рівненській області вважає його незаконним, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. ОСОБА_1 пропущено строк звернення з даним позовом до суду, оскільки провадження в справі відкрито ухвалою судді Рівненського міського суду від 7.11.2005 p., а постанова про зобов"язання повернути їй речові докази була ухвалено судом 26.04.2001р. Судом не враховано, що шкода, завдана органом державної податкової служби, відшкодовується державою, згідно ч. 3 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні". Окрім того, вина ДПА жодним судовим рішенням, прийнятим в порядку адміністративного судочинства, не встановлена. Просили рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду 1-ї інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в справі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Рівненського міського суду від 29.03.2001 р. ОСОБА_1 була засуджена за ст. 136 КК України ( 1960 р.) до покарання у виді виправних робіт строком на один рік з відрахуванням 10% заробітку в доход держави. Оскільки вироком не було вирішено питання про речові докази, постановою Рівненського міського суду від 26.04.2001 р. зобов"язано повернути ОСОБА_1 аудіокасети, які не визнані контрафактними. Оскільки цією постановою

не було визначено кількості аудіокасет, які підлягали поверненню, постановою Рівненського міського суду від 31.05.2005 р. зобов'язано повернути останній речові докази - аудіокасети, які зберігаються в камері схову УПМ ДПА в Рівненскькій області, що не визнані контрафактними, в кількості - 15 402 шт.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 з даним позовом звернулась до суду 5.12.2002 р. і в справі відкрито провадження ухвалою судді Рівненського міського суду від 16.12.2002 р. За таких обставин доводи представника ДПА про пропуск позивачкою строку звернення до суду, є безпідставними.

Разом з тим, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо невірного висновку суду 1-ї інстанції про стягнення коштів на користь ОСОБА_1 у відшкодування завданої шкоди з ДПА України в Рівненській області.

Судом встановлено і це стверджується матеріалами справи, що згідно оглянутої в судовому засіданні кримінальної справи № 70/43-02, її порушено 25.06.2002 р. заступником прокурора Рівненської області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем службовими особами УПМ ДПА в Рівненській області (щодо неповернення ОСОБА_1 аудіокасет, котрі не визнані контрафактними). Постановою слідчого прокуратури Рівненського району від 5.08.2002 р. позивачка визнана в даній справі потерпілою від злочину, особою, якій заподіяно злочином майнову шкоду. Постановою слідчого прокуратури Рівненської області від 15.04.2004 р. діяння невстановлених осіб було перекваліфіковано з ч. 2 ст. 364 на ч. 5 ст. 185 КК України і справа направлена за підслідністю в Рівненській РВ УМВС України в Рівненській області, в провадженні якого і перебуває по даний час.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 1177 ЦК України, завдана майну позивачці внаслідок злочину майнова шкода, особою, яка не встановлена, підлягає відшкодуванню державою, за рахунок коштів державного бюджету, а не ДПА України в Рівненській області.

У зв"язку з наведеним, та неправильним застосуванням судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням, в порядку вимог ст. 309 ЦПК України, нового рішення в справі.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 314, 316 ЦПК України, ст. 1177 ЦК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України в Рівненській області - задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 30 березня 2006 р. - скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України в Рівненській області, управління державного казначейства України в Рівненській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди - 107 814 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1500 грн. та понесені нею судові витрати в сумі 1318 грн., поклавши обов"язок по виплаті вказаних коштів на управління державного казначейства України в Рівненській області.