В березні 2006 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Представництва Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка Херсонської області, виконавчого комітету Новокаховської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та переведення прав і обов'язків покупця на співвласника.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що 27 вересня 2002 року між: нею та Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка був укладений договір купівлі-продажу 1/2 частини приміщення магазину, розташованого по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка.

Інша частина приміщення перебувала у комунальній власності.

22 жовтня 2003 року Представництво Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка на підставі рішення власника продало цю іншу частину ОСОБА_5 за 29 209грн.

Вважаючи, що вказаний договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог діючого законодавства, зокрема Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) та без врахуванням її передбаченого цивільним законодавством переважного права на придбання частки у спільному майні, позивачка просила поновити їй строк для звернення з позовом до суду, оскільки про порушення її прав їй стало відомо лише в кінці грудня 2005 року, визнати договір купівлі-продажу від 22.10.03р., укладений між: Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка та ОСОБА_3 недійсним та перевести на неї права і обов'язки покупця.

Вказуючи, що 18 листопада 2003 року ОСОБА_3 подарувала придбане приміщення ОСОБА_1просила також визнати договір дарування недійсним як нікчемний правочин.

В травні 2006 року ОСОБА_4. уточнила позовні вимоги, виключивши із них вимогу про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

В грудні 2006 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до Представництва Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка, виконавчого комітету Новокаховської міської ради, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та переведення прав і обов'язків покупця на співвласника, зазначаючи, що оскільки, уклавши договір про придбання У* ч. приміщення магазину, розташованого в м. Нова Каховка по пр. Дніпровському, 193"а" 27 вересня 2002 року, ОСОБА_4. зареєструвала його в Каховському ДБТІ лише 10 листопада 2003 року і лише з цього часу набула права власності, то, вона, ОСОБА_3, зареєструвавши своє право власності на іншу частину цього приміщення 04 листопада 2003 року, мала переважне право придбати у Представництва Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка продане ОСОБА_4 нерухоме майно як його співвласник.

Ухвалою від 25 грудня 2006 року суд об'єднав первісний та зустрічний позови у одне провадження.

В січні 2007 року ОСОБА_4. звернулася до суду із заявою про доповнення позовних вимог, зазначаючи, що рішенням Новокаховської міської ради №607 від 18.03.2004 року ОСОБА_1як власнику частини будівлі по пр. Дніпровському, 193"а" в м. Нова Каховка була передана у власність земельна ділянка площею 0,0193га, на якій ця будівля розташована, а 07.04.2004 року на його ім'я виданий Державний акт на право власності на землю з підстав, передбачених ст. 120 ЗК України.

Вважаючи, що оскільки право власності на нерухоме майно набуте ОСОБА_1в порушення вимог закону, то права на землю, цільовим призначенням якої є обслуговування спірного нерухомого майна, він не має, позивачка просила суд визнати Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 07.04.2004 року Новокаховською міською радою ОСОБА_1недійсним.

Рішенням суду від 24 вересня 2007 року постановлено перевести права та обов'язки покупця на ОСОБА_4, зазначивши її покупцем по договору купівлі-продажу державного майна, укладеному 22 жовтня 2003 року між Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка та ОСОБА_3, відповідно до якого продавець Представництво Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка передав у власність покупцю ОСОБА_3 1/2 частину нежитлової будівлі магазину площею 132,6кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, 193 "а" Херсонської області та посвідченому приватним нотаріусом Новокаховського нотаріального округу ОСОБА_6., зареєстрованому в реєстрі №3630, визнавши за нею право власності на зазначену будівлю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію, що складає вартість 1/2. частини нежитлової будівлі магазину в розмірі 29 209грн.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Херсонській області повернути депозитні кошти ОСОБА_3 в розмірі 29 209грн.

Визнати договір дарування, укладений 18.11.2003 року між: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 1/2 частини нежитлової будівлі магазину площею 132,6кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, 193 "а" Херсонської області та посвідчений приватним нотаріусом Новокаховського нотаріального округу ОСОБА_6., зареєстрований в реєстрі №4027, недійсним.

Визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серія ХС №030 999, виданий ОСОБА_1Новокаховською міською радою на підставі рішення 22 сесії 24 скликання Новокаховської місь кої ради від 18.03.2004 року №607 на земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Нова Каховка, проспект Дніпровський, 193"а" Херсонської області для розміщення та обслуговування магазину.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу недійсним та переведення прав та обов'язків покупця на співвласника майна відмовити за його необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 322грн. 09коп., на користь держави - 148грн. 40коп.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1, виконавчий комітет Новокаховської міської ради та ОСОБА_2, діючий від імені ОСОБА_3, просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні заявлених нею позовних вимог, а виконком Новокаховської міської ради просить направити справу на новий розгляд, зазначаючи, що висновки суду в спірних правовідносинах не відповідають обставинам справи та нормам матеріального права. Крім того, апелянти вказують на допущені судом при розгляді справи порушення норм процесуального права.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1., Представництво Фонду Державного майна України у м. Нова Каховка, доводи скарги щодо незаконності приватизації нерухомого майна, здійсненої на користь ОСОБА_4 не визнало, а рішення суду в цій частині вважає правильним та законним.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Представництва Фонду Державного майна України у м. Нова Каховка доводи апеляційних скарг у іншій частині позовних вимог визнав, а висновки суду вважає неправильними.

Представник позивачки за первісним позовом ОСОБА_7 доводи апеляційних скарг не визнала, а рішення суду вважала законним та справедливим.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов, суд виходив з того, що приватизація частини нежилого приміщення - магазину загальною площею 132,6кв.м., розташованого по пр. Дніпровському, 193"а" в м. Нова Каховка Херсонської області, відбулася на користь ОСОБА_8з порушенням вимог ст. 114 ЦК України 1963 року щодо права привілеєвої купівлі цієї частки ОСОБА_4 як співвласником.

Проте до такого висновку суд прийшов, допустивши порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, судом встановлено, що нежитлова будівля-магазин, яка розташована по проспекту Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка Херсонської області, належала виконавчому комітету Новокаховської міської ради на підставі свідоцтва про право комунальної власності, виданого відповідно до рішення цього ж виконкому №109 від 25.06.2002 року /а.с.14/.

У вересні 2002 року здійснена мала приватизація 1/2 частини вказаного вище приміщення магазину шляхом викупу на користь ОСОБА_4, про що 27 вересня 2002 року між позивачкою за первісним позовом та Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка Херсонської області укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу /а.с.9-12/.

Право власності ОСОБА_4 на спірне нерухоме майно зареєстровано нею в Каховському державному бюро технічної інвентаризації 10 листопада 2003 року /а.с.150/.

Рішенням Новокаховської міської ради №413 від 07.08.2003 року затверджено перелік об'єктів приватизації на 2003 рік, серед яких значиться частина будівлі магазину "Ромашка" по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка загальною площею 132,6кв.м..

Способом приватизації визначено викуп орендарем ОСОБА_8 /а.с. 18-21/.

22 жовтня 2003 року між ОСОБА_8 та Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка Херсонської області укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу об'єкта приватизації - 1/2 частини нежитлової будівлі магазину загальною площею 132,6кв.м., розташованого по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка /а.с. 16/.

Право власності ОСОБА_8на спірне нерухоме майно зареєстровано нею в Каховському державному бюро технічної інвентаризації 04 листопада 2003 року /а.с. 27/.

18 листопада 2003 року ОСОБА_8 подарувала належну їй Уз частину нежилої будівлі магазину загальною площею 132,6кв.м., розташованого по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка ОСОБА_1, уклавши з ним та нотаріально посвідчивши

відповідну угоду, за умовами якої обдарований прийняв на себе зобов'язання, передбачені вказаним вище договором купівлі-продажу для ОСОБА_3. /а.с. 75/.

Право власності ОСОБА_1. на спірне нерухоме майно зареєстровано ним в Каховському державному бюро технічної інвентаризації 26 листопада 2003 року /а.с.74/.

На час виникнення спору кожна із приватизованих сторонами частин нежитлової будівлі магазину по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка виділена в окремий об'єкт і спільна часткова власність на цю будівлю припинена.

Оспоривши правомірність придбання спірного майна, кожна із сторін обґрунтовувала свій позов тим, що договори купівлі-продажу були укладені із порушенням права привілеєвої купівлі частки в спільній частковій власності.

Погодившись із такими доводами позивачів, суд застосував до спірних правовідносин положення ст. 114 ЦК України 1963 року, яке, на думку колегії суддів, ці правовідносини не регулює, оскільки в даному випадку за встановленими судом обставинами справи відбувся не продаж частки в спільній власності на нерухоме майно сторонній особі, а була здійснена приватизація цілісних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу.

Ці правовідносини регулюються Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , яким визначено правовий механізм відчуження об'єктів приватизації до яких в установленому законом порядку був включений магазин по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка.

Частиною 4 статті 2 названого Закону передбачено, що, якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то у разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох із них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Із матеріалів справи вбачається, що будівля магазину по пр. Дніпровському, 193 "а" в м. Нова Каховка була фактично розділена на дві рівні частини, кожна із яких на час прийняття рішення про приватизацію була закріплена відповідно за ОСОБА_4 і за ОСОБА_3 на умовах договорів оренди, а тому кожна із частин будівлі магазину була окремим об'єктом приватизації.

Таким чином, оскільки Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) не передбачає права привілеєвої купівлі частки в спільній власності на об'єкти приватизації, колегія суддів вважає висновки суду про наявність підстав для переведення на ОСОБА_4 прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу державного майна, укладеним 22.10.2003 року між Представництвом Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка та ОСОБА_3 помилковими, а рішення суду в цій частині вимог таким, що підлягає скасуванню як незаконне та необгрунтоване із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог з наведених вище підстав.

При відсутності підстав для переведення на позивачку за первісним позовом прав та обов'язків покупця за оспореним нею договором купівлі-продажу відсутні передбачені законом підстави для визнання недійсним договору дарування, укладеного та нотаріально посвідченого 18.11.2003 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Рішення суду в цій частині позовних вимог також: підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за необґрунтованістю.

Що ж стосується позову про визнання недійсним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1., то, на думку колегії суддів, справа в цій частині розглянута судом першої інстанції з порушенням цивільного процесуального законодавства, яке відповідно до ст. 311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд.

Так, доповнивши позовні вимоги вимогою про визнання названого вище Державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, ОСОБА_4 відповідачем зазначила виконком Новокаховської міської ради, представник якого і приймав участь у розгляді даної справи /а.с. 161,138/.

Новокаховська міська рада до участі в справі не залучалася, в той час, як відповідно до діючого в Україні земельного законодавства та за змістом оспореного Державного акта він видався Новокаховською міською радою на підставі її не рішення, прийнятого 22 сесією 24 скликання 18.03.2004 року №607, а тому саме цей орган місцевого самоврядування є належним відповідачем у даному спорі.

Визнаючи недійсним та скасовуючи Державний акт на право власності на земельну ділянку, суд не зважив на те, що правомірність рішення міської ради, яке було підставою для видачі акта, ніким не оспорено і в порушення вимог ст. 10 ЦПК України не роз'яснив особам, які беруть участь у справі, їх право на вчинення відповідної процесуальної дії.

Посилання суду в рішенні на те, що Новокаховська міська рада брала участь у справі як відповідач суперечить матеріалам справи і є помилковим.

Висновки суду про необґрунтованість зустрічного позову відповідають обставинам справи в межах наданих доказів та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи апеляційних скарг в цій частині висновки суду не спростовують та не ґрунтуються на законі, а тому підлягають відхиленню.

На підставі викладеного, Закону України "Про (2171-12) приватизацію невеликих державних підприємств (малу (2171-12) приватизацію)" (2171-12) , керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, п.4 ч.1 ст. 311ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційні скарги ОСОБА_1, виконавчого комітету Новокаховської міської ради, ОСОБА_2, діючого від імені ОСОБА_3 частково задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду від 24 квітня 2007 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про переведення прав та обов'язків покупця на співвласника, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним, а також стягнення судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині позову нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Представництва Фонду Державного майна України в м. Нова Каховка, виконкому Новокаховської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про переведення прав та обов'язків покупця на співвласника, визнання права власності, визнання договору дарування недійсним відмовити за необґрунтованістю.

Це не рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку скасувати, справу в наведеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті частині це ж рішення залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.