розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги, -

В грудні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до відповідача і просив стягнути на його користь 14 879 грн. 35 коп. недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати з постановкою нового рішення та відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду незаконне й необгрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до п. п. 3,4 ч.І ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Розглядаючи справу, суд встановив, що під час виконання трудових обов'язків на шахті "Самарська" ВАТ "Павлоградвугілля", позивач отримав професійне захворювання.

Згідно висновку первинно - повторного МСЕК від 22.12.2004 року, позивачу було встановлено 65 % втрати професійної працездатності.

В судовому засіданні встановлено, що постановою ВВДФССНВУ позивачу було призначено страхову виплату одноразової допомоги у зв'язку із тимчасовою

непрацездатністю, в сумі 17012,90 грн., яка дорівнює чотирикратному розміру граничної суми заробітної плати.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача і стягнув з відповідача повний розмір одноразової допомоги без обмежень.

Але з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони порушують норми матеріального права.

Задовольняючи позовні вимоги суд виходив із того, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у зв'язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеня втрати стійкої професійної працездатності не передбачає можливості обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах зазначеного Закону.

Абзац 1 ч. 2 ст. 34 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності внаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено " обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати (доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати (доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.

Абзац 2 ч. 2 ст. 34 зазначеного Закону встановлює порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеня працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою страховою виплатою і новим розміром цієї виплати.

Абзац 2 ч.2 ст. 34 вказаного Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 цієї частини, тому в даному випадку не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.

Норма абзацу 2 ч.2 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абзац 2 ч. 2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахунку при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати встановлене абзацом 1 ч. 2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися і при перерахунку розміру допомоги.

За таких обставин висновок суду про те, що одноразова допомога позивачу повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , не грунтується на вимогах законодавства, і тому рішення суду у відповідність до ст. 309 ЦПК України повинно бути скасовано, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313 ЦПК України колегія суддів,

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального

страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці задовольнити.

Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2006 року - скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про стягнення недоплаченої страхової виплати одноразової допомоги -відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.