розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кіровську Луганської області на рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18.06.2007 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат,

встановила:

У скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ними рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18.06.2007 p., яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до них та винести нове рішення по справі, у якому відмовити позивачеві у задоволенні позову до них.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у травні 2007 р., при цьому посилався, що відповідачем, починаючи з 1 березня 2002 року, кожний рік при вирішенні питання про перерахунок страхових виплат, які йому сплачуються у зв'язку з пошкодженням здоров'я на виробництві, у порушення вимог Закону, який регулює ці перерахунки, неправильно застосовувався коефіцієнт зростання середньомісячної реальної заробітної плати, замість коефіцієнту зростання середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, як це передбачено законом, що призвело до зменшення розміру належних йому страхових виплат та недоплати за вказаний період. Уточнивши позовні вимоги, посилався на те, що добровільно відповідач не бажає провести належний перерахунок та доплатити йому вказану суму, а також визначити нову суму щомісячних платежів з 01.03.2007 p., яка повинна складати 329,65 грн., просив стягнути з відповідача суму заборгованості через недоплату одноразово за період з 01.03.2002 р. по 01.03.2007 р. у розмірі 2100,36 грн., зобов'язати сплачувати йому щомісячно до наступного перерахунку по 329,65 грн..

Рішенням Кіровського міського суду Луганської області від 18.06.2007 р. позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено повністю, і з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Кіровську на користь позивача було стягнуто 2100,36 грн. недонарахованих щомісячних страхових виплат. Також відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачеві з 01.03.2007 р. до наступного перерахунку по 329,65 грн. щомісячно.

У апеляції відповідач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, просить скасувати і у задоволенні позовних вимог позивачеві відмовити.

Заслухавши доповідача, прийнявши до уваги письмові заяви сторін, дослідивши надані докази, перевіривши обгрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач у зв'язку з втратою працездатності одержує щомісячні страхові платежі згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) , які йому виплачує відповідач. У відповідності до ст. 29 цього Закону перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. Судом встановлено, що відповідачем, починаючи з 1 березня 2002 року провадилися перерахунки страхових виплат кожного року, але при цьому відповідач виходив з встановлених Правлінням Фонду ССНВ України коефіцієнтів зростання середньомісячної реальної заробітної плати, що вказаним Законом не передбачено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача при перерахуванні страхових виплат, при цьому суд навів на підтвердження своїх висновків докази, які є у справі, та які належним чином досліджені, послався на Закон, який регулює виниклі правовідносини, та привів відповідні розрахунки, заперечень проти яких відповідачем не надано.

Посилання відповідача про те, що вони не могли брати для перерахунку інші коефіцієнти, ніж ті, які встановлені Правлінням Фонду ССНВ України, тому що вони є відділенням Фонду і тому повинні виконувати постанови його Правління, на увагу не заслуговують, оскільки ця обставина не звільняє відповідача від виконання вимог Закону у тому вигляді, в якому він викладений.

Крім того, чинною постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року положення постанов Правління Фонду ССНВ України, які приймалися з приводу спірних коефіцієнтів, починаючи з 1 березня 2002 року, та на які посилається відповідач, визнані недійсними, що підтверджується копіями постанови цього суду, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, які є у справі.

Що стосується посилань апелянта на незастосування судом першої інстанції строку позовної давності при вирішенні питання про стягнення недонарахованих позивачу страхових виплат, то колегія суддів також знаходить їх безпідставними з наступних причин.

Згідно ч.7 ст. 40 ЗУ "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому, або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв"язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст.. 34 ЗУ "Про оплату праці".

В даному ж випадку позивачеві суми страхової виплати в належному розмірі своєчасно не були визначені та виплачені саме з вини відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у Первомайському районі Луганської області, бо відповідні відділення повинні робити належні перерахунки без додаткового звернення до них с таким проханням осіб, які отримують дані виплати. Крім того, на момент вступу в дію ЦК України (435-15) в новій редакції (01.01.2004 р.) строк позовної давності на звернення до суду із зазначеними вимогами ще не сплинув. Згідно ж п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) в новій редакції правила цього Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред"явлення яких встановлений законом, що діяв раніше, не сплинув до набрання чинності цим Кодексом. А відповідно до вимог ст.. 268 ЦК України (435-15) в новій редакції позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров"я або смертю.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Керуючись ст.. 307, 308,313, 314, 315 ЦПК України (1618-15) , судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровську Луганської області відхилити.

Рішення Кіровського міського суду Луганської області від 18.06.2007 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Кіровську Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат залишити без зміни.