Головуючий у 1-й інст.: Шавель P.M..

Категорія : 15 Доповідач : Кіт І.Н.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого : Кота І.Н.

суддів : Мойсюка М. І., Штефаніци Ю.Г.

при секретарі : Щербатій LM. розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ТзОВ " Хіко" на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2007 року.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін на підтримання доводів апеляційної скарги і заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2007 р. відмовлено у задоволенні первісного позову ТзОВ " Хіко" до суб"єктів підприємницької діяльності : ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Львівського обласного комунального підприємства " Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки ", Управління комунальної власності Львівської міської ради, за участю третіх осіб: приватних нотаріусів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та фізичних осіб ОСОБА_7 і ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень площею 50, 0 кв. метрів в АДРЕСА_1, витягів про реєстрацію права власності на згадані приміщення, повернення покупцям грошових коштів, одержаних за договорами купівлі-продажу. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено й визнано за нею право власності на нежитлові приміщення першого поверху 32а та 33, площею 50, 0 кв. метрів розташованих в АДРЕСА_1.

Рішення суду оскаржило ТзОВ "Хіко". В апеляційній скарзі покликається на його незаконність та необґрунтованість. Зокрема зазначає, що поза увагою і належною оцінкою з боку суду залишились доводи позивача, що він є володільцем спірних нежитлових приміщень відповідно до умов чинного договору їх оренди, укладеного 29. 05. 1998р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради. Рішенням господарського суду Львівської області від 16.11.- 02.12.05р., яке вступило в законну силу, ухвалу Львівської міської ради за № 1508 від 24.06.04р. в частині надання дозволу відповідачці ОСОБА_1 на приватизацію нежитлового приміщення площею 50 м. кв. визнано недійсною, оскільки згаданим рішенням встановлено, що такий дозвіл грунтувався на підробленому документі про згоду ТзОВ "Хіко" на викуп відповідачкою ОСОБА_1 цього приміщення. Втрата чинності цієї ухвали виключала можливість подальшого відчуження відповідачкою зазначених приміщень іншим особам, тому, що позивачем оспорювалася правомірність договору купівлі-продажу від 07.10.04р., укладеного між Управлінням комунального майна та ОСОБА_1, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання, як цього, так і наступних договорів-купівлі продажу спірних приміщень недійсними. Просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши у межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

Відповідно до положень ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Подавши 14.11.06р. до районного суду заяву про доповнення своїх позовних вимог ( а.с. 53-55), ТзОВ " Хіко " пред"явило по суті нову позовну вимогу до суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 та Управління комунальної власності Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 07.10.04р. № 1164, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_1 та управлінням комунальної власності, не ставлячи разом з тим вимог до сторін та інших осіб про повернення спірних нежитлових приміщень у його володіння.

Таким чином, приймаючи до уваги безспірний факт, що предметом додаткової позовної вимоги є власне, лише оспорювання самого господарського договору та жодним чином не йдеться про повернення нерухомого майна із фактичного володіння інших осіб, й виходячи із суб"єктного складу осіб, прав та інтересів яких безпосередньо стосується ця угода, такий спір за участю юридичних осіб і громадянина, який здійснює

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, відповідно до положень ст. 1 і ст. 12 ГПК України підвідомчий тільки господарському суду.

Згідно із вимогами ст. 16 чинного ЦПК, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. На відміну від ЦПК в ред. 1963р (1501-06) ., ст. 26 якого передбачала, що при об"єднанні позовних вимог, одні з яких підвідомчі суду, а інші господарському суду, всі вимоги підлягали розгляду у загальному суді, чинний ЦПК не передбачає такої підвідомчості за зв"язком справ.

Приймаючи 14.11.06р. заяву ТзОВ " Хіко" районний суд на це порушення вимог процесуального закону не звернув і тим більше, після набрання чинності Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань та з корпоративних спорів" від 15.12.06р. № 483-V, за яким справи у спорах, що виникають при укладенні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, підвідомчі господарським судам, ухвалив рішення по спору який районному суду не підвідомчий.

За таких обставин, рішення суду в частині вирішення ним позовних вимог, що стосувались господарського договору залишатись в силі не може і підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі згідно із п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК.

Стосовно розглянутих районних судом вимог про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 18.04.06р., укладеного між підприємцем ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також договору від 12.05.06р., укладеного між фізичними особами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як і вирішення ним зустрічного позову ОСОБА_3, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із роз"ясненнями п.2 та п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. за № 3 (v0003700-78) з наступними змінами і доповненнями "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" угода може бути визнана недійсною лише з підстав передбачених законом . У разі невідповідності такої вимогам закону, в рішенні суду повинно бути зазначено закон чи нормативний акт, вимогам якого угода не відповідає.

Таким чином, згідно із вказаними вище нормами процесуального закону, позивач зобов"язаний довести, який саме закон було порушено сторонами при укладенні оспорюваних ним правочинів (угод ), у чому конкретно полягають ці порушення й чи можуть вони потягти за собою недійсність правочину за правилами ст. 215 ЦК. Відповідні дані й докази про це відсутні, як у поданій 30.06.06р. до суду позовній заяві ( а.с. 2-4), так і заяві від 14.11.06р. про доповнення позовних вимог ( а.с. 53-55 ) й не були представлені та здобуті безпосередньо в ході судового засідання. Само по собі

лише покликання на відсутність письмової згоди позивача для передачі у власність відповідачки ОСОБА_1 частини орендованого приміщення, площею 50, 0 м. кв., яке з 01.10.01р. відповідно до укладеного ним договору ( а.с. 8) вже правомірно не знаходилось у його володінні, так і на втрату з 10.04.06р. ( набранням чинності постанови господарського суду від 06.11-02.12.05р.) ( а.с. 16- 20), дії ухвали Львівської міської ради від 24.06.04р. № 1508 в частині надання ОСОБА_1 дозволу на приватизацію спірних приміщень, не тягне за собою наслідків недійсності договору купівлі -продажу від 18.04.06р. укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ( а.с. 11) та договору від 12.05.06р. укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Після втрати з 10.04.06р. чинності ухвали Львівської міської ради від 24.06.04р. за № 1508, управління комунального майна, як колишній власник і сторона оспорюваного договору, безпосередні права якого зачіпаються фактом визнання нечинною зазначеної ухвали, з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного між ними 07.11.04р. договору № 1164 купівлі-продажу нежитлових приміщень чи розірвання такого не зверталося і такого наміру немає, що визнав представник управління в засіданні колегії суддів.

В цьому зв"язку, відповідачка будучи повноправним власником спірного майна, права якої у встановленому законом порядку до 13.06.06р. ніким не оспорювались ( а.с. 21), правомірно розпорядилася ним на свій розсуд, відчуживши його іншій особі за договором купівлі-продажу від 18.04.06р. укладеного у відповідності з вимогами чинного закону ( а.с. 11-12), що відповідно виключає можливість визнання його недійсним. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання його недійсним, як і наступного договору купівлі-продажу від 12.05.06р. укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( а.с. 13-15).

Відповідно до положень ч.1 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі переходу права власності на орендоване майно до іншого власника договір оренди зберігає чинність для нового власника й тому позивач у разі дійсної потреби в приміщеннях, мав право під час дії договору оренди вимагати від нових власників повернення спірних приміщень у його користування на умовах цього договору, однак з таким позовом про захист свого права не звертався .

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та положеннями зазначеного вище Закону.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 310 та п.1 ч.1 ст. 205, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ТзОВ " Хіко " задоволити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2007 р. в частині розглянутих ним позовних вимог про визнання недійсним договору № 1164 від 07.10.04р. купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху, площею 50, 0 кв.метрів в буд. АДРЕСА_1, укладеного між управлінням комунального майна Львівської міської ради та суб"єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині позовних вимог.

В решті розглянутих позовних вимог, апеляційну скаргу ТзОВ " Хіко " відхилити, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 березня 2007р. залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бу ти оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.