колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Яворського М.А. суддів: Червінко К.С., Голуб С.А. при секретарі Турчиній А.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, приватний нотаріус Броварського міськрайонного нотаріального округу - ОСОБА_5 про поновлення строку позовної давності, визнання недійсними договорів дарування,-

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 пред'явила у суд позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поновлення строку звернення до суду з позовом, визнання недійсними договорів дарування.

Позивачка зазначала, їй на праві приватної власності належала 1\2 частина будинку № 13 з частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1.

Співвласником другої половини будинку є її колишній чоловік ОСОБА_4.

На початку 2002 року її син, ОСОБА_2, попросив, щоб вона відчужила йому належну їй частину будинку. При цьому запевняв її, що буде здійснювати за нею довічно належний догляд. Оскільки вона мала похилий вік та є інвалідом першої групи погодилась на запропонованих умовах відчужити свою 1\2 частину будинку.

Підписуючи нотаріально посвідчений договір належної їй частини будинку, усвідомлювала, що поки жива буде її власником, а після її смерті власником стане син -ОСОБА_2.

Ні ОСОБА_2, ні приватний нотаріус ОСОБА_5 не роз'яснили їй належним чином, що вона підписує не договір довічного утримання, а договір дарування частини будинку та правові наслідки підписання такого договору.

Договір підписала, помиляючись в своїх діях та в наслідках укладення такого договору. Вважала, що підписує договір довічного утримання.

Після підписання договору дарування ОСОБА_2 деякий час здійснював за нею догляд, надавав матеріальну допомогу, продукти харчування, а потім відмовився виконувати свої обіцянки і доглядати її. Коли вона стала говорити сину, що він ухиляється виконувати свої обов'язки згідно їх домовленості, то ОСОБА_2 сказав, що відмовляється її доглядати до смерті і поверне їй частину

будинку шляхом дарування. Вона вірила відповідачу і в зв'язку з цим пропустила трьохрічний строк звернення до суду з позовом .

Крім того, в 2006 році їй стало відомо, що ОСОБА_2, без її відома, згідно нотаріально посвідченого 8 листопада 2002 року договору подарував спірну частину будинку ОСОБА_3.

Позивачка просила поновити їй строк позовної давності та на підставі ст.ст. 48, 56, 57 ЦК України 1963 року визнати недійсними нотаріально посвідчені договори дарування 1\2 частини вищезазначеного будинку від 22 березня 2002 року, згідно з яким вона подарувала належну їй на праві власності частину будинку ОСОБА_3 та від 8 листопада 2002 року, в якому дарувальником є ОСОБА_2, а обдарованим -ОСОБА_3та стягнути з відповідачів на її користь понесені нею судові витрати по справі.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги і просила задовольнити позов.

Рішенням Броварського міськрайонного суду від 16 лютого 2007 року ОСОБА_1 в позові до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування відмовлено.

В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, що беруть участь у справі, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи і законність рішення міського суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд встановив і обґрунтовано виходив з того, що позивачка у встановленому законом порядку, свідомо уклала договір дарування належної їй 1\2 частини житлового будинку і підстав для визнання його недійсним не встановлено. Наслідки укладення договору дарування ОСОБА_1 нотаріусом роз'яснено.

Посилання в апеляційній скарзі про визнання договору дарування недійсним з підстав, що він укладений під умовою надання грошей на операцію позивачки не заслуговують на увагу, оскільки позивачка позов з таких підстав не заявляла. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог.

При цьому суд дав належну оцінку тим обставинам, 22 березня 2002 року позивачкою було укладено два договори дарування двом синам двох різних частин будинку.

Висновки суду про відсутність правових підстав для визнання договорів дарування недійними ґрунтуються на матеріалах справи і законі.

Колегія судців вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, дав їм належну правову оцінку і постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Позивачка не довела свого позову, що є її обов'язком відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. 303, 304, п. 1 ст. 307, 308, 313, п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 лютого 2007 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.