УКРАЇНА
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2007 року колегія суддів судової палати у
цивільних справах
апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Олексієнка М.М.,
суддів: Худякова A.M., Косигіної Л.М.,
при секретарі судового
засідання Хоменко Р.В.,
з участю: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та їх
представників - в особі адвокатів, розглянувши у відкритому
судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу
ОСОБА_2 на рішення Житомирського районного суду Житомирської
області від 29 листопада 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про поділ спільно нажитого майна,
встановила:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду, в
якому просила розділити домоволодінняНОМЕР_1 по АДРЕСА_1, визнавши
за нею право власності на 1/2 частину. Вимоги доводила тим, що під
час подружнього проживання з відповідачем купили будинок. Після
розірвання шлюбу вона, як співвласник, не має можливості належним
чином користуватись ним, тому змушена звертатись до суду захистом
своїх прав.
В процесі розгляду справи позивач доповнила позовні вимоги.
Просила розділити не тільки оспорюваний будинок, а й автомобіль
марки ВАЗ 2121, 1981 року випуску, визнавши його спільно нажитим
майном. При цьому, просить виділити їй 57/100 ідеальних часток
домоволодіння, які складаються з приміщень, позначених в
поетажному плані 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 1-6, 1-7, частини сараю
під літерою Е, уборни У, колодязя К, 1/2 частини огорожі,
загальною вартістю 36582 грн. Відповідачу залишити у власності
приміщення 2-3, 2-4, 2-5, літню кухню, гараж, сарай під літерою Д,
1/2 частини сараю Е, 1/2 частини огорожі, що становить 43/100
ідеальних часток, вартістю 27674 грн., автомобіль, який коштує
5000 грн.
Рішенням Житомирського районного суду від 29 листопада 2006
року позов ОСОБА_1 задоволено. БудинокНОМЕР_1 по АДРЕСА_1 визнано
спільною сумісною власністю сторін та розділе
Справа № 22-ц/602 Категорія 34
Головуючий у 1 інстанції Єіерська I.В Доповідач - судця
Олексієнко М.М.
2
но за четвертим варіантом судово-технічної експертизи.
Виділено позивачці веранду 1-1, площею 6,7 кв.м, вартістю 2786,0
грн., кухню 1-2, площею 9,3 кв.м, вартістю 3867,0 грн., кладову
1-3, площею 2,9 кв.м, вартістю 1206,0 грн., коридор 1-4, площею
5,5 кв.м., вартістю 2287,0 грн., жилу кімнату 1-5, площею 11,9
кв.м., вартістю 4950,0 грн., жилу кімнату 1-6, площею 31,1 кв.м.,
вартістю 12932,0 грн., жилу кімнату 1-7, площею 11,5 кв.м.,
вартістю 4782,0 грн., що по жилій площі більше ідеальної частки на
17,3 кв.м.. Iз службових приміщень виділено сарай Д, площею 19,4
кв.м., вартістю 3570,0 грн., криницю К, вартістю 840,0 грн., 1/2
огорожі, вартістю 628,0 грн., що становить 53/100 ідеальних
часток, вартістю 37848,0 грн.
ОСОБА_2 отримав коридор 2-3, площею 5,3 кв.м., вартістю
2205,0 грн., кухню 2-4, площею 8,7 кв.м., вартістю 3618,0 грн.,
жилу кімнату 2-5, площею 19,9 кв.м., вартістю 8275,0 грн. Iз
службових приміщень відповідач отримав гараж Г, площею 24,0 кв.м.,
вартістю 4375,0 грн., літню кухню В, площею 19,0 кв.м., вартістю
3492,0 грн., сарай Е, площею 38,2 кв.м., вартістю 10474,0 грн.,
вбиральню У, вартістю 353,0 грн. і 1/2 огорожі, вартістю 628,0
грн. Частка виділеного складає 47/100 ідеальних часток, вартістю
33420,0 грн.
Окрім того, відповідачу залишено автомобіль ВАЗ-2121,
реєстраційний номер 69532ВВ, вартістю 9615,0 грн. Для рівності
долей стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1848,0 грн. грошової
компенсації.
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну
скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове,
яким розділити домоволодіння за шостим варіантом судово-технічної
експертизи, виключити із спільно нажитого майна автомобіль. На
переконання скаржника, суд, в порушенні ст.311 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, не розглянув всі вимоги, заявлені позивачем. Зокрема,
позивач, не дивлячись на відсутність доказів про причетність її до
придбання автомобіля, який був подарований, а не куплений, просила
визнати його спільною власністю подружжя, проте суд дану вимогу не
вирішив, хоча автомобіль розділив. Якщо ж суд прийшов до
переконання про обгрунтованість позову, то мав би відмовити в
задоволенні позову за пропуском строків позовної давності, так як
про порушене право вона довідалась в 1997 році. Розділ будинку теж
проведений в порушення чинного законодавства. Частка
домоволодіння, яка виділена йому, значно менша, хоча, як того
вимагає ст.70 СК України ( 2947-14 ) (2947-14)
, розмір часток майна
подружжя є рівним. Позивачці виділено три жилі кімнати, а йому
лише одну, що є несправедливим.
Вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі,
перевіривши законність і обгрунтованість рішення в межах доводів
апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її
задоволення.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що сторони під час
подружнього проживання у серпні 1986 року придбали автомобіль
ВАЗ - 2121, тому він є їх спільною власністю, а отже підлягає
розділу.
Проте, виходячи із зібраних доказів, колегія суддів з таким
висновком погодитись не може.
Згідно до ч.I ст.22 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
1970 року (з
наступними змінами і доповненнями), що діяв на час виникнення
спірних правовідносин, спільною
з
сумісною власністю подружжя є майно, яке нажите за час шлюбу.
Оспорюваний автомобіль, відповідно до договору дарування НОМЕР_2
від 03.07.1986 року, подарований відповідачу, тому він, як це
зазначено в ч.I ст. 24 КпШС України ( 2006-07 ) (2006-07)
, не відноситься до
спільної сумісної власності подружжя, а отже не підлягає поділу. В
даному випадку, договір дарування не оспорений, позивачка не
надала докази, які б давали підстави, згідно ст.25 КпШС України
( 2006-07 ) (2006-07)
, ст.62 СК України, визнати автомобіль спільною
власністю внаслідок внесення нею трудових або грошових затрат, які
істотно збільшили його вартість. Оскільки суд відмовляє, в цій
частині за безпідст авністю, то не можуть застосовуватись строки
позовної давності.
При поділі домоволодінняНОМЕР_1 по АДРЕСА_1, яке є спільною
сумісною власністю сторін, суд першої інстанції допустив порушення
вимог, викладених в ст.70 СК України, щодо рівності часток.
Згідно вказаної статті, у разі поділу майна, що є об'єктом
права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини
та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між
ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна
суд може відступити від засад рівності часток подружжя за
обставин, що мають істотне значення, зокрема, якщо один із них не
дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи
пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За
рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена,
якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні
син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують,
недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку
та лікування.
Як свідчать матеріали справи, неповнолітніх дітей у сторін
немає, самого факту проживання з позивачкою повнолітньої доньки
для збільшення її частки недостатньо. В цьому випадку необхідно
обов'язково зазначити, який саме інтерес дитини взятий до уваги.
Немає доказів і тому, що відповідач не дбав про матеріальне
забезпечення сім'ї, приховував, знищував чи пошкоджував спільне
майно, тому колегія суддів вважає за необхідне провести поділ
домоволодіння за шостим варіантом судово-технічної експертизи, за
яким сторони отримають по 1/2 частині спільно нажитого майна,
виділивши ОСОБА_1 веранду 1-1 площею 6,7 кв.м, вартістю 2786,0
грн., кухню 1-2 площею 9,3 кв.м, вартістю 3867,0 грн., кладову 1-3
площею 2,9 кв.м., вартістю 1206,0 грн., коридор 1-4 площею 5,5
кв.м., вартістю 2287,0 грн., кімнату 1-5 площею 11,9 кв.м.,
вартістю 4950,0 грн., кімнату 1-6 площею 31,1 кв.м., вартістю
12932,0 грн., частину сараю Е-2 площею 21,1 кв.м., вартістю 5785,0
грн., вбиральню У вартістю 353,0 грн., криницю № К, яка коштує
840,0 грн., 1/2 огорожі № 1-2, вартістю 628,0 грн, що становить
44/100 ідеальних часток домоволодіння, вартістю 35634,0 грн.
ОСОБА_2 виділити кімнату 1-7 площею 11,5 кв.м., вартістю
4782,0 грн., коридор 2-3 площею 5,3 квм., вартістю 2205,0 грн.,
кухню 2-4 площею 8,7 кв.м., вартістю 3618,0 грн., кімнату 2-5
площею 19,9 кв.м., вартістю 8275,0 грн., гараж Г площею 24,0
кв.м., вартістю 4375,0 грн., літню кухню В площею 19,0 кв.м.,
вартістю 3492,0 грн., сарай Д площею 19,4 кв.м.,
4
вартістю 3570,0 грн., частину сараю Е-1 площею 17,1 кв.м.,
вартістю 4689,0 грн., 1/2 огорожі № 1-2, вартістю 628,0 грн., а
всього частка виділеного становить 1/2 або 44/100 ідеальних
часток, вартістю 35634,0 грн.
При такому розділі враховується певний порядок, який склався
між співвласниками у користуванні будинком, рішення виконавчого
комітету про можливість перепланування житла. Для належного
користування виділеним відповідач повинен за свій рахунок зробити
вхід з кімнати 2-5 до кімнати 1 -7, перекривши вхід з кімнати 1-7
до кімнати 1-4, зазначені в поетажному плані та висновку експерта.
При подачі позовної заяви позивачем невірно сплачено судовий
збір.
Так, згідно підпункту "а" п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про державне мито" ( 7-93 ) (7-93)
при подачі позовної заяви
розмір ставки судового збору складає 1% ціни позову, але не менше
трьох неоподаткованих мінімумів доходів громадян. За позивачкою
визнано право та виділено у власність майна на загальну суму
35634,0 грн. Нею сплачено судовій збір в сумі 51 грн., тому слід
достягнути 305.34 грн. Скаржником (апелянтом) при подачі
апеляційної скарги недосплачено 104.67 грн, або 50% ставки, що
підлягає сплаті при подання позовної заяви.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307,
311, 315, 317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Житомирського районного суду Житомирської
області від 29 листопада 2006 року і ухвалити нове.
Розділити домоволодінняНОМЕР_1 по АДРЕСА_1 Житомирської
області за 6-тим варіантом судово-технічної експертизи. Виділити
ОСОБА_1 у власність 1/2 частину, яка складається з веранди 1-1
площею 6,7 кв.м, вартістю 2786,0 грн., кухні 1-2 площею 9,3 кв.м,
вартістю 3867,0 грн., кладової 1-3 площею 2,9 кв.м., вартістю
1206,0 грн., коридора 1-4 площею 5,5 кв.м., вартістю 2287,0 грн.,
кімнати 1-5 площею 11,9 кв.м., вартістю 4950,0 грн., кімнати 1-6
площею 31,1 кв.м., вартістю 12932,0 грн., частини сараю Е-2 площею
21,1 кв.м., вартістю 5785,0 грн., вбиральні "У" вартістю 353,0
грн., криниці № К, яка коштує 840,0 грн., 1/2 огорожі № 1-2,
вартістю 628,0 грн., що становить 44/100 ідеальних часток,
загальною вартістю 35634,0 грн.
ОСОБА_2 виділити у власність кімнату 1-7 площею 11,5 кв.м.,
вартістю 4782,0 грн., коридор 2-3 площею 5,3 квм., вартістю 2205,0
грн., кухню 2-4 площею 8,7 кв.м., вартістю 3618,0 грн., кімнату
2-5 площею 19,9 кв.м., вартістю 8275,0 грн., гараж Г площею 24,0
кв.м., вартістю 4375,0 грн., літню кухню В площею 19,0 кв.м.,
вартістю 3492,0 грн., сарай Д площею 19,4 кв.м., вартістю 3570,0
грн., частину сараю Е-1 площею 17,1 кв.м., вартістю 4689,0 грн.,
1/2 огорожі № 1-2, вартістю 628,0 грн., а всього частка виділеного
становить 1/2 частину або 44/100 ідеальних часток домоволодіння,
вартістю 35634,0 грн. Для належного користування приміщеннями,
Хомчук Віктор Антонович повинен за свій рахунок зробити вхід з
кімнати 2-5 до кімнати 1-7,
5
перекривши вхід з кімнати 1-7 до кімнати 1-4, зазначені в
поетажному плані та висновку експерта.
В задоволенні позову про поділ автомобіля ВАЗ 2121 НОМЕР_2,
як спільно нажитого майна, відмовити за безпідставністю.
Достягнути з ОСОБА_1 на користь держави 305.34 грн. судовий
збір при подачі позовної заяви, з ОСОБА_2 - 104.67 грн. судового
збору за подачу апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили з часу проголошення і може бути
оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: