РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Чернігів 26 березня 2007 року
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЧЕРНIГIВСЬКОЇ ОБЛАСТI у складі:
Головуючого-судді БОЙКО О.В.
суддів: ГОРОБЕЦЬ Т.В., ШЕВЧЕНКА В.М.
При РАЧОВIЙ I.I.
секретарі:
за участі: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2,
представників відповідача ВАТ "Страхова компанія
"Універсальна" - Перепьолкіної Ю.В., Крюкова I.В., відповідачів
ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Деснянського районного суду м. Чернігова від 13.12.2006 року по
справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ Страхова компанія "Універсальна",
ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та
моральної шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної
пригоди,
встановив:
02.10.2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів,
в якому зазначав, що 06.08.2005 року близько 23 год. 20 хв.
сталась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої був він та
відповідач ОСОБА_4, в результаті якої обидва автомобілі зазнали
механічних ушкоджень. Він вважає, що винним в ДТП є ОСОБА_4, який
керував автомобілем "Фіат", перебуваючи в трудових відносинах з
ОСОБА_6. Просив стягнути: з ВАТ Страхова компанія "Універсальна",
оскільки автомобіль відповідача застрахований від заподіяння шкоди
третім особам, в рахунок відшкодування майнової шкоди 15 880 грн.
16 коп., 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_3 в
рахунок відшкодування майнової шкоди 660 грн. 50 коп., з яких 510
грн. франшизи за договором страхування, 94 грн. 11 коп. пені, 40
грн. 29 коп. інфляційних, 16 грн.
2
10 коп. річних; з ОСОБА_4 12000 грн. у відшкодування
моральної шкоди як з винного в ДТП; з ОСОБА_5 5000 грн. у
відшкодування моральної шкоди як з власника автомобіля.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 13
грудня 2006 року в задоволенні позову відмовлено. Суд 1 інстанції
прийшов до висновку, що в діях відповідача ОСОБА_4 порушень Правил
дорожнього руху не виявлено, а позивач внаслідок сп'яніння та
перевищення швидкості руху втратив керування автомобілем,
внаслідок чого відбулась дорожньо-транспортна пригода.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду
та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в
повному обсязі. Посилається на те, що суд зробив висновки, які не
відповідають обставинам справи. Так, суд прийшов до висновку про
швидкість руху автомобіля позивача 80 км/год, в той час, коли у
висновку експерта є дані про те, що швидкість визначається не
меншою 50,6 - 63,1 км/год.; що суд зазначив про рух автомобіля
позивача прямолінійно, але не взяв до уваги, що відповідач своїми
діями змусив змінити напрямок його руху; суд не взяв до уваги, що
позивач притягнутий до відповідальності тільки за керування
автомобілем в стані сп'яніння, а стосовно відповідача складався
протокол про адмінправопорушення за ст. 124 КУпрАП, але справа
була закрита не з реабілітуючих підстав, а за сплином строку
притягнення до відповідальності; суд взагалі не взяв до уваги, що
вина відповідача підтверджується висновком експерта: крім того,
суд встановив ряд фактів, які жодним доказом не підтверджуються
(стосовно перебування ОСОБА_4 в трудових стосунках з ОСОБА_3,
передачі автомобіля ОСОБА_5 в користування ОСОБА_3).
В судовому засіданні позивач та його представник апеляційну
скаргу підтримали, просили її задовольнити.
Представники відповідача ВАТ Страхова компанія "Універсальна"
та відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу
відхилити, рішення суду залишити без змін, яке є правильним та
обгрунтованим.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу,
дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку
про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення
суду 1 інстанції з постановлениям нового рішення про часткове
задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Суд 1 інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог,
виходив з відсутності вини відповідача та наявності вини позивача
в дорожньо-транспортній пригоді.
Проте, з таким висновком не може погодитись апеляційний суд.
Як вбачається з матеріалів справи 06.08.2005 року о 23 годині
20 хвилин на перехресті вул. Ціолковського та вул. Щорса відбулось
зіткнення автомобіля "Рено", н.з.НОМЕР_1 під керуванням водія
ОСОБА_1 з автомобілем "Фіат", н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія
ОСОБА_4 Внаслідок ДТП автомобілі дістали механічні ушкодження.
3
В дорожній обстановці, що випливає з наданих матеріалів
перевірки за фактом ДТП, виходячи з вимог Правил дорожнього руху,
водію ОСОБА_4 необхідно було діяти у відповідності з п.п. 8.1,
2.1, 16.3, 16.11 Правил. Тобто, водій при під'їзді до перехрещення
з головною дорогою, в разі якщо його подальший рух міг примусити
транспортний засіб, що рухався по головній дорозі, змінити
напрямок руху або швидкість, повинен був зупинити керований ним
автомобіль, після зупинки, розпочинаючи рух, повинен був
переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або
небезпеки іншим учасникам руху.
Водію ОСОБА_1 необхідно було діяти у відповідності з п.п.
12.3, 12.4 Правил дорожнього руху. Тобто, він повинен був рухатись
зі швидкістю не більше 60 км/год і негайно вжити заходів для
зменшення швидкості аж до зупинки або безпечного для інших
учасників руху об'їзду перешкоди.
Суд приходить до висновку, що у даному випадку винним в ДТП є
в першу чергу відповідач ОСОБА_4, який повинен був зупинити
керований ним автомобіль, чого він не зробив, що підтверджується
його особистими поясненнями 07.08.2005 року (а.с. 7)
адміністративної справи № 3-239 про притягнення ОСОБА_1 до
адмінвідповідальності за ст. 130 КупрАП.
Що стосується перебування водія ОСОБА_1 в стані сп'яніння, то
виходячи з усіх обставин справи, того, що ДТП сталось на смузі
руху ОСОБА_1, який вживав всіх необхідних заходів для гальмування,
даний факт сам по собі не знаходиться в причинному зв'язку з ДТП
та її наслідками.
Що стосується швидкості водія ОСОБА_1 в момент ДТП та того чи
мав він технічну можливість уникнути зіткнення, то дані обставини
не були предметом розгляду у суді 1 інстанції, сторони з даного
приводу доказів не надавали, про призначення додаткової експертизи
не заявляли, не було такого клопотання і у суді апеляційної
інстанції. Суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
перевіряє правильність рішення суду в межах
вимог, заявлених у суді 1 інстанції та на підставі наданих доказів
суду 1 інстанції.
Отже, ці обставини самі по собі не дають підстав для визнання
винним в ДТП тільки позивача як про це стверджують відповідачі.
Проте, дані обставини, а саме: перебування позивача в стані
алкогольного сп'яніння, перевищення ним швидкості дають суду
підстави для зменшення розміру відшкодування заподіяної позивачу
шкоди відповідно до ст. 1193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода,
заподіяна майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі
особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
шкода, завдана
джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на
відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Враховуючи, що відповідальність ОСОБА_3 як користувача
автомобіля застрахована від заподіяння шкоди третім особам під час
ДТП на підставі Полісу № ВА 0188495 (а.с. 25), а водій ОСОБА_4
перебував в трудових відносинах з ОСОБА_3 (а.с. 10, 66), розмір
матеріальної шкоди підлягає стягненню з ВАТ Страхова компанія
"Універсальна" як страховика у розмірі 12 261 грн. 62 коп.,
виходячи з розрахунку 12 771 грн. 62 коп. заподіяної матеріальної
шкоди
4
відповідно висновку спеціаліста від 17.08.2005 року (а.с.
12-22) за мінусом 510 грн. франшизи.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 1193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд
за наявності вищезазначених обставин вважає за необхідне зменшити
розмір відшкодування до 9000 грн.
З ОСОБА_3 як з особи, з якою водій ОСОБА_4 перебував у
трудових стосунках, слід стягнути 510 грн. (сума франшизи), що не
позбавляє його права звернутись до останнього як до винної особи в
порядку регресу.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів
інфляційних сум, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, то дані вимоги не можуть бути задоволені, оскільки
дана норма закону регулює зовсім інші правовідносини.
Вимоги щодо стягнення пені у даному випадку не можуть бути
визнані обгрунтованими в зв'язку з неналежним поданням позивачем
до страхової компанії всіх необхідних документів як цього
передбачає ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування
цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних
засобів" ( 1961-15 ) (1961-15)
.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди,
які заявлені до відповідачів ОСОБА_4, та ОСОБА_5, то дані вимоги
не можуть бути задоволені, оскільки відповідно до постанови
Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про
відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року №
4 ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
за моральну шкоду, заподіяну працівником під час
виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація,
з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах. А вимог до
ОСОБА_3, з яким водій ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах,
позивач не заявляв.
Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з
постановлениям нового рішення про часткове задоволення позовних
вимог, оскільки судом невірно з'ясовано обставини справи, що мають
значення для справи та висновки суду не відповідають обставинам
справи.
При частковому задоволенні позовних вимог відповідно до ст.
88 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягають стягненню пропорційно
задоволеним вимогам з ВАТ Страхова компанія "Універсальна" 135
грн. в повернення судового збору, 50 грн. в повернення витрат на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (IТЗ), з
ОСОБА_3 76 грн. 50 в повернення судового збору та 10 грн. в
повернення витрат за IТЗ.
Керуючись ст.ст. 88, 303, 307, п.п. 1,3 ч.1 ст. 309, 313,
316, 317, 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, ст.ст.
1166,1167,1172,1187,1191,1193 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, апеляційний
суд
Вирішив:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 13
грудня 2006 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
5
Стягнути з ВАТ "Страхової компанії "Універсальна" на користь
ОСОБА_1 9000 грн. 00 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, 135
грн. в повернення судового збору, 50 грн. в повернення витрат за
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи), а всього 9
185 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 510 грн. у
відшкодування матеріальної шкоди, 76 грн. 50 коп. в повернення
судового збору, 10 грн. в повернення витрат з
інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а всього 596
грн. 50 коп.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту його
проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до
Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним
законної сили.