Україна
АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в
складі :
головуючого Головчук С В.
суддів Миніч Т.I., Павицької Т.М.
при секретарі Прищепі О.А.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіональної
Академії управління персоналом (далі МАУП) про стягнення
заборгованості по заробітній платі, надбавки за вислугу
років,
допомоги на оздоровлення . .
за апеляційною скаргою МАУП
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 8
грудня 2006 року, -
встановив :
в червні 2006 року ОСОБА_1 звернуся з позовом до
Житомирського інституту МАУП та МАУП про стягнення заборгованості
по заробітній платі. Він зазначав, що з 1.09.2000 року прийнятий
викладачем кафедри правознавчих дисциплін Житомирського інституту
МАУП по контракту, 22.09.2003 року переведений на посаду старшого
викладача цієї ж кафедри. Адміністрація з 2001 року порушує умови
контрактів та діючого законодавства про освіту та не виплачує
посадовий оклад на оздоровлення, надбавку за вислугу років, а
розмір погодинної оплати не відповідає розміру, встановленому
чинним законодавством на наказам МАУП. Просив стягнути з
відповідача на його користь 29958,49 грн. недоплати за відчитані
години, надбавку за вислугу років в розмірі 2994,83 грн., допомогу
на оздоровлення - 5020 грн., всього 37943,32 грн.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 8
грудня 2006 року позов задоволено. Стягнуто з МАУП, на користь
ОСОБА_1 29958,49 грн. доплати за відчитані години, 2994,83 грн.
надбавки за вислугу років, 5020 грн. допомоги на оздоровлення,
всього 37943,83 грн.; на користь держави судовий збір в розмірі
379,43 грн. та ЗО грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі МАУП порушує питання про скасування
рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові,
посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального
права. Так, суд не дав оцінки Положенню "Про Житомирський інститут
МАУП", Положенню про оплату праці працівників інституту та не
Справа №22ц/458 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Гансецька
I.А.
Категорія 41 Суддя-доповідач Головчук С.А.
2
звернув уваги, що умови оплати праці відповідно до них
визначаються саме цим структурним підрозділом. Підставою для
виплати заробітної плати є накази директора Iнституту. Суд також
не звернув уваги на те, що МАУП є приватним навчальним закладом і
державні гарантії педагогічним працівникам, передбачені ст.57
Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, на працівників МАУП не
поширюються.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах
доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що на позивача
поширюється державні гарантії, передбачені законодавством про
освіту, щодо оплати праці педагогічних працівників.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Спірні правовідносини регулюються не лише Законом України
"Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
, а і Законом України "Про оплату праці"
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
та КЗпП.
З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_1 з 1.09.2000
року по 20.07.2005 року працював викладачем кафедри правознавчих
дисциплін Житомирського інституту МАУП за контрактом.
" Вказаний інститут є структурним підрозділом МАУП без права
юридичної особи, тому відповідно до вимог ст.ЗО ЦПК не може бути
відповідачем в справі.
Згідно Статуту відповідач МАУП заснований на недержавній
формі власності, тобто є приватним вищим навчальним закладом
освіти та з державного бюджету не фінансується, (а.с.47,187-197).
Відповідно до ч.I ст. 4 Закону України "Про оплату праці"'
( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
джерелом коштів на оплату праці працівників
госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти,
одержані внаслідок їх господарської діяльності.
Оплата праці викладачів його структурних підрозділів
здійснюється відповідно до умов, визначених Статутом МАУП,
Положенням про Житомирський інститут МАУП, що закону не суперечить
(а.с.108-111).
При цьому оплата праці позивача здійснювалась відповідно до
Положення про оплату праці Житомирського інституту МАУП та умов
укладених з ним контрактів (а.с.22-31). Доводи позивача про
необхідність оплати його праці на умовах, визначених наказами
Міністерства освіти і науки України № 161 ( z0303-01 ) (z0303-01)
від
29.03.2001 року та № 338 від 30.05.2002 року для бюджетної сфери,
безпідставні.
Безпідставними є також твердження позивача про оплату його
праці відповідно до наказу МАУП від 14.11.2000 року № 364 "Про
оплату праці професорсько-викладацького складу Академії", оскільки
джерелом коштів на оплату праці працівників Житомирського
інституту МАУП є частина доходу, одержаного внаслідок діяльності
інституту, яка залишається у його розпорядженні після здійснення
розрахунків з МАУП. Підставою для виплати заробітної плати є
накази директора інституту, а штатний розклад працівників
інституту затверджувався Президентом МАУП (а.с.91-98).
Статтею 57 Закону України "Про освіту" ( 1060-12 ) (1060-12)
передбачені гарантії Держави педагогічним працівникам, які
поширюються лише на заклади освіти державної форми власності. З
огляду на викладене, зазначені державні гарантії не поширюються на
працівників МАУП.
Враховуючи викладене, підстав для задоволення позову про
перерахунок погодинної оплати праці за відчитані години, надбавки
за вислугу років та допомоги на оздоровлення не було.
3
Тому рішення суду підлягає скасуванню, по справі можливо
ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Керуючись Законом України "Про освіту",ст.ст
( 1060-12 ) (1060-12)
.209,303,307,309,314,316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, суд -
вирішив :
апеляційну скаргу Міжрегіональної Академії управління
персоналом задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 8
грудня 2006 року скасувати, ухваливши нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в позові до Міжрегіональної Академії
управління персоналом про стягнення заборгованості по заробітній
платі, надбавки за вислугу років, допомоги на оздоровлення.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може
бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня проголошення.
Головуючий