АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТI
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2007 р. Колегія суддів судової палати в
цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіль М.О.
суддів Бородійчука В.Г., Трюхана Г.М.
при секретарі Наконечна М.М.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Придніпровського районного
суду м. Черкаси від 27 грудня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_3
до ОСОБА_2, третя особа КП ВЖ РЕУ № 4 м. Черкаси про визнання
втратившим права користування житловим приміщенням та за
зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа КП ВЖ РЕУ № 4
м. Черкаси про вселення та зміну договору найму житлового
приміщення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, адвоката,
представника, судова колегія, -
встановила:
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа КП
ВЖ РЕУ № 4 м. Черкаси про визнання втратившим права користування
житловим приміщенням, мотивуючи тим, що з початку 2005 року по
червень 2005 року разом з відповідачем проживали в кв. АДРЕСА_1.
Дана квартира була виділена їй для проживання управлінням
національного банку України, вона згідно ордеру є
квартиронаймачем. Шлюбні стосунки між ними фактично існували до
2005 року, з червня 2005 року відповідач перестав проживати у
вищевказаній квартирі та вести спільне господарство. В даний час в
квартирі проживає вона разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4. Строк,
на протязі якого відповідач не проживає в спірній квартирі
перевищує 6 місяців, просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив
право на користування вищевказаною квартирою.
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа
КП ВЖ РЕУ № 4 м. Черкаси про вселення та зміну договору найму
жилого приміщення, який об'єднаний з основним позовом як
зустрічний, мотивуючи тим, що на підставі ордера НОМЕР_1 від
27.12.2004 року їх сім'ї була виділена жила кв. АДРЕСА_1, яка
складається з двох ізольованих кімнат жилою площею 15 та 15,9 кв.
м, квартиронаймачем є ОСОБА_3 В серпні 2005 року в їх сім'ї
конфлікт, внаслідок якого він в інтересах малолітнього сина
вимушений був тимчасово залишити спірну квартиру та перейти
проживати на житлову площу своїх батьків. Усвідомлюючи свої
обов'язки з серпня
2005 року і по даний час він систематично вносить третю
частину всіх необхідних комунальних платежів. В травні 2006 року
відповідачка стала чинити йому перепони у вихованні сина та в
доступі до житлової площі і спільного майна, що знаходиться в
спільній квартирі. Фактично вона вдалася до заміни замків на
вхідних дверях та відкритих фізичних погроз, про що він повідомив
дільничного інспектора Придніпровського РВ. Вважає, що ОСОБА_3
грубо порушує його житлові права, просить суд зобов'язати її не
чинити перепон в користуванні спільною житловою площею, а саме кв.
АДРЕСА_1, вселити його в зазначену квартиру, змінити договір найму
житлового приміщення та відкрити на його ім'я окремий особовий
рахунок на кімнату площею 15 кв. м.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від
27.12.2006 р. позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1 р. н., таким, що втратив право
користування житловим приміщенням, а саме кв. АДРЕСА_1 в зв'язку з
не проживанням в ній більше шести місяців без поважної причини.
Відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення
Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27.12.2006 р. як
незаконне та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовити в
задоволенні позову, а його позов задоволити повністю.
Перевіривши законність і обгрунтованість судового рішення в
межах доводів апеляційної скарги колегія судців вважає, що
апеляційна скарга підлягає до відхилення.
Відповідно до правил ст. 71 ЖК України ( 5464-10 ) (5464-10)
наймач або
члени сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право
користування жилим приміщення, зокрема за умови, що вони не
проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Як встановлено судом ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживає з
серпня 2005 р. Дані обставини не заперечує і сам ОСОБА_2 і
пояснив, що він добровільно залишив дане житло, оскільки у нього
були напружені відносини з дружиною.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано визнав ОСОБА_2
таким, що втратив право на користування спірним житловим
приміщенням.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він частково здійснював оплату за
житло, а тому не втратив право на житло, - не обгрунтовані.
Оскільки ст. 71 ЖК не передбачено збереження житлового
приміщення за особою, яка не проживає в жилому приміщенні, але
здійснює за це оплату.
Крім цього ОСОБА_2 взагалі не вказав причину свого не
проживання в спірному житловому приміщенні, яка може бути визнана
судом поважною.
Обгрунтовано суд першої інстанції відмовив ОСОБА_2 у
задоволенні його позовних вимог. Як вбачається з матеріалів справи
ОСОБА_2 добровільно залишив спірне житло, до 25.05.2006 р. там не
проживав, і ОСОБА_3 йому не чинила перешкод в користуванні і замки
в квартирі були змінені після 25.05.2006 p., тобто після
шестимісячного строку.
За таких обставин колегія суддів вважає, що судове рішення
грунтується на наявних по справі доказах і відповідає вимогам
діючого законодавства.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.
Рішення Придніпровського районного суду від 27.12.2006 р(
залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України в 2
місячний строк.