АПЕЛЯЦIЙНИЙ СУД ТЕРНОПIЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТI
РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
6 березня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Парандюк Т.С.
Суддів - Ткач О.I., Бахметової В.Х.
при секретарі -Заєць К.В.
з участю сторін - ОСОБА_1,адвоката
ОСОБА_2, експерта
Костишина О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_3 на рішення
Борщівського райсуду від 8 грудня 2006 року в справі за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною
ділянкою, стягнення майнової та моральної шкоди, позовом ОСОБА_4
до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та позовом ОСОБА_3 до
ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Борщівського райсуду від 8 грудня 2006 року
відмовлено в задоволенні всіх вищезазначених позовів.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 просять рішення
скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їхні вимоги.
Апелянти зазначають, що суд дав невірну оцінку наданих ними
доказам і зробив висновок про передчасність спору стосовно захисту
їх прав як землекористувачів, а в решті позовних
вимог -безпідставно відмовив.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 доводи скарги підтримав
і суду пояснив, що вважає порушеним своє право на користування
земельною ділянкою, оскільки його порушилили сусідка ОСОБА_4, яка
користується земельною ділянкою впритул до стін його навісів та
хліва, та селищна рада, яка
при закріпленні земельної ділянки не надала, визначений
будівельними нормами, відступ в розмірі 1 метра для обслуговування
будівель. Крім того, просив скасувати рішення і стосовно відмови в
задоволенні його вимог про спричинення матеріальної шкоди, яку
спричинила йому сусідка, розібравши стіни його навісів.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь
судді-доповідача, пояснення апелянта, його адвоката, пояснення
експерта, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами
справи, приходить до висновку, що скарга підлягає до часткового
задоволення.
У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про
те, що сусідка ОСОБА_4 захопила 0,5 м метра землі по всій довжині
їхньої межі.
Відмовляючи в задоволенні цих вимог позивача, суд першої
інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні
правовстановлюючі документи на земельну ділянки, оскільки рішенням
сесії Мельнице-Подільської селищної ради №НОМЕР_1 від 10 березня
1998 року закріплено та передано ОСОБА_1 у приватну власніть для
обслуговування жилого та господарського будинів 0,10 га землі, але
в натурі дана земельна ділянка не виділена, то і вимоги є
передчасними та безпідставними.
Однак з даними мотивами відмови в задоволенні вказаних вимог
суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.
З матеріалів справи справи вбачається, що ОСОБА_1 в 1991 році
викупив у Мельнице-Подільської селищної ради 69/100 частин жилого
будинку АДРЕСА_1. Рішенням виконкому Мельнице-Подільської селищної
ради №НОМЕР_2від 16 жовтня 1991 року поділено земельну ділянку,
яка була закріплена за двоквартирним жилим будинком, а рішенням
цього ж виконкому НОМЕР_3 від 30 червня 1993 року закріплено за
ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 956 кв.метри ; до вказаних
рішень долучено план-схему наділеної землі.
З висновку №1638 судової земельно-технічної експертизи від 23
травня 2006 року вбачається, що у фактичному користуванні ОСОБА_1
є 933 кв.метри і лінія межі між його господарством та
господарством ОСОБА_4, порушена останньою.
Як вбачається з тексту експертного висновку, його зроблено
без врахування рішення органу місцевого самоврядування про надання
та наділення ОСОБА_1 в 1992 році земельної ділянки розміром 956
кв.метри.
З пояснень експерта в судовому засіданні вбачається, що ці
обставини внесуть корективи у зроблений ним висновок, оскільки
зменшиться величина захопленої ОСОБА_4 земельної ділянки.
Оскільки ОСОБА_1 не бажає проведення додаткової експертизи і
ним
не представлено інших даних про конкретий розмір захопленої
ОСОБА_4 земельної ділянки, тому суд апеляційної інстанції
приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій
частині позовних вимог слід змінити щодо мотивів відмови. I в
позові ОСОБА_1 слід відмовити із -за недоведеності, а не із- за
безпідставності його вимог, як це зробив суд першої інстанції.
Стосовно посилання суду першої інстанції на рішення сесії
1998 року, то воно не породжує будь яких правових насідків,
оскільки вказане рішення сесії не виконано станом на 1 січня 2002
року, момент набрання чинності Земельним кодексом ( 2768-14 ) (2768-14)
в
редакції 2001 року, а в силу ст. 116 ЗК -приватизуватись може лише
земельна ділянка, яка перебуває у користуванні, тобто 956
кв.метри. оскільки саме цей розмір земельної ділянки було надано
ОСОБА_1 і він є належним землелекористувачем вказаного розміру
замельної ділянки та має право на захист в разі його порушення.А в
такому випадку він, як сторона в справі, згідно ст. 11 ЦПК повинен
довести свої вимоги.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то суд апеляційної
інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни судового
рішення.
Так, відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про
відшкодування збитків в сумі 564 грн за знищення майна: огорожі та
частини стіни хліва, суд першої інстанції виходив з того, що
позивачем не доведено, що саме відповідачкою знищено вищезазначене
майно.
З даним висновком погоджується і суд апеляційної інстанції,
оскільки суд першої інстанції дав вірну оцінку представленим
позивачем доказам, оскільки джерелом обізнаності опитаних свідків
та підставою проведення Борщівським РВ УМВС України в
Тернопільській області перевірки у вересні 2004 року є пояснення
позивача, його дружини та родичів; крім того, вказані навіси не є
стаціонарними спорудами і збудовані в 60-тих роках минулого
століття.
Суд апеляційної інстанції погоджуються і з висновком суду
першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог
ОСОБА_1, ОСОБА_3 про компенсацію моральної шкоди, яка спричинена
їм в результаті неправомірних дій зі сторони ОСОБА_4 щодо
захоплення земельної ділянки, знищення майна та образ, оскільки
позивачі не довели в чому вона полягає.
Відсутні підстави і для задоволення доводів апелянтів, що суд
першої інстанції невірно з'ясував та оцінив обставини щодо
порушення ОСОБА_4 санітарних норм при побудові надвірної вбиральні
та влаштуванні ванни в приміщенні літньої кухні без облаштування
відповідного водозбірника-септика.
Суд першої інстанції детально з'ясовував надані сторонами
докази щодо порушення санітарних норм I дав їм вірну оцінку.
З матеріалів справи вбачається, що сам позивач, викопуючи
криницю, при існуючій вбиральні в господарстві сусідки, не
врахував санітарних норм . Крім того, позивачем не доведено, що
стічні води з ванної кімнати досягають його земельної ділянки і в
чому виражена ця шкода, оскільки вода в криниці відповідає нормам.
Керуючись ст.ст. 307 , 308 , 309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
суд апеляційної інстанції
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Змінити рішення Борщівського райсуду від 8 грудня 2006 року в
частині мотивів відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про
усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою з "
безпідставності"на недоведеність, а в решті - рішення залишити без
змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, але може
бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців.