УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 року м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Бідочко Н.Б., Беркій О.Ю.,
секретаря Юрків I.П.,
за участю апелянта ОСОБА_1, ОСОБА_2 та її адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 14 грудня
2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до
ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акту на право приватної
власності на землю серія НОМЕР_1 виданого 14 листопада 2002 року
Надвірнянської міською радою ОСОБА_2 та рішення виконавчого
комітету зазначеної ради НОМЕР_2 від 30 жовтня 1997 року щодо
надання ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,1000га по АДРЕСА_1,
НОМЕР_3 і встановлення межі між будинковолодіннями у АДРЕСА_1 №№
НОМЕР_4 і НОМЕР_3 посилаючись на те, що відповідачка приватизувала
належну їй земельну ділянку без погодження меж з суміжними
землекористувачами і приватизувала частину землі на яку претендує
позивачка. Також просила поновити строк оскарження рішення
виконавчого комітету вищевказаної ради, на підставі якого
відповідачці передано у приватну власність частину спірної
земельної ділянки вказуючи на поважність причин пропуску такого
строку.
15 травня 2006 року ОСОБА_2 звернулась в суд з зустрічним
позовом до ОСОБА_1 та виконавчого комітету Надвірнянської міської
ради про визнання незаконним рішення зазначеного виконавчого
комітету НОМЕР_5 від 29 квітня 1999 року про надання ОСОБА_4 у
постійне користування 0,0121 га земельної ділянки вказуючи на те,
що зазначена земельна ділянка, правонаступником якої є
відповідачка, надана ОСОБА_4 за рахунок земельної ділянки
позивачки без її згоди. Тому, позивачка вважає, що оскаржуваним
рішенням порушено її право на землю.
Рішення Надвірнянського районного суду від 14 грудня 2006
року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну
скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного
рішення і задоволити поданий нею позов посилаючись на те, що при
вирішенні спору у справі суд не врахував висновку експертизи щодо
неправильності конфігурації земельної ділянки відповідачки,
зазначеної у державному акті та земельної ділянки, якою вона
користується в натурі.
Справа №22-ц-198/2007р. Головуючий у Iінст. Вінтоняк М.Б.
Категорія 42 Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
На думку апелянта, суд, на підставі висновку експертизи
помилково не встановив межу між будинковолодіннями сторін по
бетонному фундаменті огорожі суміжного землекористування.
У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала,
просить задовольнити подану нею скаргу.
ОСОБА_2 скаргу не визнала, вважає апеляційну скаргу
безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази,
колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної
скарги з таких підстав.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд першої
інстанції виходив з того, що на час приватизації ОСОБА_2 земельної
ділянки розміром 0,1395га на якій розміщений належний позивачці
житловий будинок по АДРЕСА_1,25 у м. Надвірна право власності чи
право користування земельною ділянкою, не було порушено, тому
вимоги позивачки є безпідставними.
Щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_2, то суд зіслався на
те, що виконавчий комітет Надвірнянської міської ради 29 квітня
1999 року надав ОСОБА_4 у постійне користування 0,0121га земельної
ділянки із земель запасу вищевказаної міської ради, при цьому
право власності чи право користування позивачки на цю землю не
порушив. Тому вимоги позивачки є безпідставними.
Висновок суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
За змістом 303 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення
суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,
заявлених у суді першої інстанції.
ОСОБА_2 рішення суду у справі не оскаржує.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник
земельний спір щодо правомірності користування суміжними ділянками
по АДРЕСА_1, НОМЕР_4 та НОМЕР_3.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлено, що право власності та право постійного користування
на земельну ділянку виникає після одержання її власником або
користувачем документа, що посвідчує право власності чи право
постійного користування земельною ділянкою, та його державної
реєстрації.
Такі ж вимоги були передбачені Земельним кодексом України
( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції 1991 року.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить житловий будинок по
АДРЕСА_1, НОМЕР_4, який розміщений на земельній ділянці розміром
0,1270га.
Зазначені обставини підтверджуються копією свідоцтва про
право власності на спадщину за законом (а.с.9) та копіями рішень
виконавчого комітету Надвірнянської міської ради про надання
ОСОБА_4 вищевказаної земельної ділянки.
Доказів того, що земельна ділянка розміром 0,1270 га, яка
надавалась спадкодавцю ОСОБА_4 у визначеному законом порядку
перейшла у користування чи у власність до позивачки, ОСОБА_1 суду
не представила.
За таких обставин, відповідно ст. 125 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
суд першої інстанції прийшов до правильного висновку відмовивши
ОСОБА_1 у задоволенні позову, оскільки в судовому засіданні
позивачка не представила доказів про те, що їй надавалась у
власність чи у користування земельна ділянка на якій знаходиться
житловий будинок по АДРЕСА_1, НОМЕР_4 у м. Надвірна.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності
висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому
задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає оскаржуване рішення по суті правильним
і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального і
процесуального права.
Підстав для скасування рішення суду у справі, за доводами
апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315,
317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення
Надвірнянського районного суду від 14 грудня 2006 року в даній
справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак
може бути оскаржена протягом двох місяців в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України.