УХВАЛА
Iменем України
06 березня 2007 року
Апеляційний суд Донецької області в складі: Головуючого
Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі
Андрієнко О.С. з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1-
ОСОБА_2до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки на
рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 27
листопада 2006р. за позовом ОСОБА_1до Відділення виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві і професійних захворювань України в
Центрально-Міському районі м.Горлівки про стягнення моральної
шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_2. звернувся із апеляційною
скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки
від 27 листопада 2006р., яким було відмовлено в задоволенні позову
ОСОБА_1до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в Центрально-Міському районі м.Горлівки про
відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник позивача просить скасувати
рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким
задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на те, що судом
не враховані вимоги ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, згідно яких право застрахованої
особи на отримання страхових виплат виникає тільки після надання
до Фонду усіх необхідних документів, одним з яких є висновок МСЕК.
Оскільки такий висновок позивач отримав тільки 16 квітня 2004р.,
тому саме Фонд повинен відшкодувати завдану йому моральну шкоду.
Крім того, судом не дана належна оцінка наданим позивачем доказам
щодо спричинення йому моральної шкоди умовами праці.
Представник позивача в засіданні апеляційного суду підтримав
доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду,
задовольнити заявлений позов.
Представник відповідача просив залишити рішення суду без
змін, так як вважав його законним і обгрунтованим.
2
Судом першої інстанції встановлено, що 23 грудня 1996р. під
час виконання трудових обов'язків на шахті "Кондратівка" з
позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він був
травмований, що підтверджується актом Н-1 від 25.12.1996р. При
огляді на МСЕК 16 квітня 2004р. у зв"язку із даним трудовим
каліцтвом йому встановлено 25% втрати професійної працездатності,
що було підтверджено при переогляді на МСЕК 31 травня 2006р.
Враховуючи, що нещасний випадок, з настанням якого згідно Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
пов'язано право
на відшкодування моральної шкоди, стався з позивачем до набрання
чинності зазначеним Законом, суд вирішив відмовити у задоволенні
позову ОСОБА_1.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи
апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга
підлягає відхиленню за наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень п.5 постанови Пленуму Верховного
Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування
моральної (немайнової) шкоди" ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
від 31.08.1995р. №4,
оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються
законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду
необхідно в кожній справі з"ясовувати характер правовідносин
сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються,
чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди
при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий
акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в
цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
Згідно змісту вимог ст.ст.1,21,28 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999р. ( 1105-14 ) (1105-14)
№1105 (зі змінами та доповненнями) у разі настання страхового
випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок
у встановленому законом порядку своєчасно і в повному обсязі
відшкодувати шкоду, заподіяну робітникові внаслідок ушкодження
здоров"я, у тому числі і моральну шкоду при наявності підстав
факту спричинення цієї шкоди потерпілому
Згідно п.13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
від 23.09.1999р. ( 1105-14 ) (1105-14)
страховим випадком є нещасний випадок
на виробництві або професійне захворювання, що спричинили
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за
обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких
виникає право застрахованої особи на отримання матеріального
забезпечення та\або соціальних послуг.
Iз матеріалів справи вбачається, що страховий випадок, який
дає право позивачу на відшкодування моральної шкоди згідно Закону
України"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
настав до набрання
ним законно сили , а тому норми зазначеного Закону на спірні
правовідносини не поширюються, у зв'язку з чим у позивача не
виникло право на відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів
Фонду соціального страхування.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції повно,
всебічно та правильно встановив обставини справи та відповідні їм
правовідносини, з'ясував доводи і заперечення сторін, встановленим
обставинам та доказам дав належну оцінку та дійшов до
обгрунтованого висновку про те, що правових підстав для
задоволення позовних вимог ОСОБА_1не має.
3
Доводи апеляційної скарги висновків не спростовують та не
дають підстав вважати, що судом при розгляді справи були порушені
норми матеріального або процесуального права, які призвели до
неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний
суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо
визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача
ОСОБА_1-ОСОБА_2відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м.Горлівки від 27
листопада 2006р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її
проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України
протягом двох місяців з дня набрання законної сили.