РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" лютого 2007 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного
суду Запорізької області у складі:
Головуючого: ПільщикЛ.В.
Суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
При секретарі: Ткаченко М.О
За участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного
суду м. Запоріжжя від 27 грудня 2006 року по справі за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий
будинок , усунення перешкод в користуванні житловим будинком та
виселення,за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 3-ті
особи:ОСОБА_5 , ОСОБА_6, орган опіки та піклування Шевченківської
районної адміністрації м.Запоріжжя , приватний нотаріус ОСОБА_7
про визнання частково недійсним договору іпотеки,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2005 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок ,
усунення перешкод в користуванні житловим будинком та виселення.
У позовній заяві зазначала, що 22.09.2004 року між нею та
ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір , згідно до якого ОСОБА_4
передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 31800 грн, що еквівалентно
6000 доларів США . Повернення позиченої суми мало бути здійснено
відповідачем у термін до 22.03.2005 року. За умовами угоди, у
випадку , якщо позичальник ОСОБА_3, своєчасно не поверне суму
позики, позикодавець ОСОБА_4 мала право задовольнити свої вимоги
за рахунок предмету іпотеки . Предметом іпотеки було зазначено
житловий будинок АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці,
площею 514 кв.м. На зазначеній земельній ділянці також розташовано
: сарай "Б", гараж "В", душ "Г" , вбиральня "Д" , навіс "Е",
погріб "пг" , замощення "I", паркани № 1,2, водовід № 3.
Зазначений житловий будинок
2
з службовими прибудовами належав ОСОБА_3 на підставі договору
дарування від 07.11.2003 року , посвідченого приватним нотаріусом
ОСОБА_8 за реєстровим НОМЕР_1.
Iпотечний договір , що укладений сторонами , посвідчений
приватним нотаріусом ОСОБА_7 за реєстровим НОМЕР_2. До часу
звернення до суду сума боргу відповідачем не повернута .
16.05.2005 року нотаріальною конторою видане письмове
свідоцтво про те, що ОСОБА_4 бажає прийняти у власність житловий
будинок АДРЕСА_1 . ОСОБА_3. проживає у будинку та добровільно
виселятися та знятися з реєстраційного обліку не бажає , у зв'язку
з чим , позивачка просила суд визнати за нею право власності на
спірний будинок та усунути перешкоди в користуванні власністю ,
виселити ОСОБА_3 з будинку, зобов"язати РВ ЗГУ УМВС України в
Запорізькій області зняти відповідача з реєстрації.
ОСОБА_3. звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_4
про визнання частково недійсним договору іпотеки, посилаючись на
те, що п. 18 іпотечного договору суперечить вимогам закону.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від
27.12.2006 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право
власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового
будинку "А", площею 68,7 кв.м., сараю "Б", гаражу "В", душу "Г",
вбиральні "Д", навісу "Е", погрібу "пг" , замощення "I" , парканів
№ 1,2, водоводу № 3 на підставі іпотечного договору від 22.09.2004
року укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Усунені перешкоди в користуванні ОСОБА_4 вказаним
домоволодінням : виселено ОСОБА_3 разом з іншими особами , що
користуються помешканням, з будинку. Зобов'язано ВПРФО
Шевченківського РО ЗГУ УМВД в Запорізькій області анулювати
реєстрацію ОСОБА_3 за вказаною адресою . Стягнуто з ОСОБА_3 на
користь ОСОБА_4 судові витрати 319 грн -судовий збір, 750 грн
витрати на послуги адвоката.
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі на рішення ОСОБА_3. просить його
скасувати , посилаючись на порушенням судом норм матеріального і
процесуального права, ухвалити нове рішення про відмову у
задоволенні позову ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, доводи
апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Судом неправильно застосовані норми матеріального права,
порушені норми процесуального права при розгляді спору, неповно
з"ясовані обставини справи , висновки не відповідають обставинам
справи.
З матеріалів справи видно, що 22.09.2004 року у виконання
забезпечення грошового зобов"язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_4 в сумі
31800 гривень за договором позики сторонами по справі був
укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом
ОСОБА_7, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_2 ,згідно до якого
предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права
власності на зазначений житловий будинок, суд першої інстанції
виходив із того, що право власності на житловий будинок переходить
до позивачки, оскільки відповідач безпідставно порушив взяті на
себе зобов'язання., і ці умови передбачені укладеним іпотечним
договором, а саме и.18 Договору, і відповідають вимогам закону.
Ці висновки суду не відповідають набутим доказам і вимогам закону.
Згідно до вимог ст.. 1 Закону України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
від
05.06.2003 року з послідуючими
змінами, іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання
нерухомим майном що залишається у
володінні і користуванні іпотскодавця, згідно з яким
іпотекодержатель має право в разі невиконання
боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення
своїх вимог за рахунок
3
предмета іпотеки перепалено перед іншими кредиторами цього
боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином самий по собі договір іпотеки не є правочином,
внаслідок якого переходить право власності від однієї особи до
іншої і не є правовстановлюючим документом,що підтверджує це
право, а є видом забезпечення зобов'язання, невиконання якого може мати наслідки, передбачені цим
договором у встановленому законом порядку.
Згідно до вимог ст.. 33 Закону України "Про іпотеку"
( 898-15 ) (898-15)
у разі невиконання або неналежного виконання боржником
основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої
вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на
предмет іпотеки.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на
підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з
договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Законом України "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
не передбачено
визнання права власності на заставлене майно у судовому порядку у
разі невиконання боржником своїх зобов'язань. Стаття 36 названого
Закону передбачає можливість передачу іпотекодержателю права
власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання , а
стаття 37 Закону регулює цей порядок, проте це може мати місце
лише на підставі договору між сторонами у порядку позасудового
врегулювання,як це зазначено у стЗб Закону, а не у примусовому
порядку,тому посилання суду на п.18 Договору і визнання права
власності за Грициною на предмет іпотеки у відповідності з цим
пунктом є безпідставним. Проте статтею 591 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не виключається можливість передачі предмета застави у власність
заставодержателю, але у порядку реалізації предмета застави і у
разі, якщо публічні торги не відбулися.
Крім того, згідно до вимог ст.. 35 Закону України "Про
іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
у разі порушення основного зобов'язання та/
або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає
іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця,
письмову вимогу про усунення порушення. її цьому документі
зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про
виконаний порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний
строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у
разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку
вимога іпотекодержателя залишається без задоволення,
іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет
іпотеки відповідно до цього Закону.
Суд першої інстанції не з'Ясував, чи виконала позивачка
зазначені вимоги законну та чи є правові підстави для задоволення
її вимог щодо предмету іпотеки. В засіданні судової колегії
позивачка Грицина пояснила, що нею не надсилалась боржнику
письмова вимога про усунення порушення і попередження про
звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї
вимоги у відповідності до CT..35 Закону і в матеріалах справи
відсутні докази щодо виконання нею цих дій. Оскільки позивачкою
порушені вимоги CT..35 Закону "Про іпотеку" ( 898-15 ) (898-15)
, то не
тільки у судовому , а й і у позасудовому порядку право вимоги
передачі права власності на предмет іпотеки позивачка не набула.
Суд,розглядаючи даний спір, не взяв до уваги зазначені вимоги
закону і постановив рішення, яке їм не відповідає, визнавши право
власності за позивачкою на предмет іпотеки.
Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що
рішення суду в частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про
визнання права власності на житловий будинок підлягає скасуванню і
у задоволенні цих позовних вимог належить відмовити.
Разом із тим судом зроблений правильний висновок щодо
відповідності закону п.18 Iпотечного договору і відмови ОСОБА_3 у
задоволенні зустрічного позову,оскільки законом передбачена
можливість позасудового врегулювання задоволення вимог
іпотекодержателя шляхом передачі йому права власності на предмет
іпотеки, тому судом правильно відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні
його зустрічних позовних вимог.
4
Розглядаючи даний спір і ухваливши рішення про виселення
інших, крім відповідача, осіь h житлового будинку , суд першої
інстанції порушив права і законні інтереси інших
З матеріалів справи видно, що у спірному будинку крім
відповідача прожинають і зареєстровані ОСОБА_6 та неповнолітня
дитина відповідача ОСОБА_9, законним представником якої є
ОСОБА_5., які не залучені судом як відповідачі до участі у справі,
чим порушено їх право захищати свої інтереси, брати участь у
судовому засіданні,надавати суду докази та інші, передбачені
СТ..СТ. 27,31 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Визнавши зазначених осіб третіми особами по справі,суд звузив
їх процесуальні права,чйм обмежив можливість захищати свої
інтереси.
До того ж, у порушення вимог ст.. 169 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд розглянув справу у відсутності зазначених осіб, а також
органів опіки і піклування , які судом залучені до участі у справі
як третя особа, при відсутності відомостей про вручення їм судових
повісток.
Суд поклав обов'язок на ВГIРФО Шевченківського РВ ЗГУ УМВС
України в Запорізькій області анулювати реєстрацію ОСОБА_3, не
залучивши цю особу до участі у справі .
Суд постановив рішення , яке не можна виконати, оскільки
резолютивна частина не є конкретною, і зрозумілою для виконання.
Зазначивши у рішенні про виселення інших осіб, суд не вказав, які
саме особи підлягають виселенню. При цьому суд не зазначив у
рішенні, чи з паданням іншого жилого приміщення особи підлягають
виселенню, чи без такого.
Згідно до вимог СТ..311 п3),п.4) ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий
розгляд, якщо: справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,
які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час
і місце судового засідання, суд вирішив питання про права та
обов'язки осіб, які не брали участі у справі,тому рішення в
частині позовних вимог про виселення ОСОБА_3 підлягає скасуванню з
направленням справи в цій частині на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 307, 309п.1)п.3).п.4),ст..ЗП п.3).п.4) ,
313, 314, 315,316 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів,-
ВИРIШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27
грудня 2006 року по цій справі в частині відмови у задоволенні
зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання частково
недійсним договору іпотеки залишити без змін.
В іншій частині рішення скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання
права власності на житловий будинок відмовити.
В частині позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про виселення
справу направити на новий розгляд до того ж суду у іншому складі
суддів.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення , проте
може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох
місяців.