УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 року м. Iвано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
головуючого Бідочко Н.П.,
суддів Вакарук В.М., Беркій О.Ю.,
секретаря Юрків I.П.,
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника ВАТ "Укрнафта" в
особі Прикарпатського УБР Мелимука В.В., ОСОБА_3, ОСОБА_4,
адвоката ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом
ОСОБА_3, до ВАТ "Укрнафта", первинної профспілкової організації
Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта" про визнання права на
користування займаним жилим приміщенням та визнання незаконним
наказу-постанови та профкому Iвано-Франківського УБР про
переселення, зустрічним позовом ВАТ "Укрнафта" в особі структурної
одиниці Прикарпатського УБР до ОСОБА_4 про примусове переселення
разом з неповнолітніми дітьми, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ВАТ
"Укрнафта" в особі Прикарпатського УБР на рішення
Iвано-Франківського міського суду від 25 грудня 2006 року, -
встановила:
Рішенням Iвано-Франківського міського суду від 25.12.2006
року позов ОСОБА_3 до ВАТ "Укрнафта", первинної організації
Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта" задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право на користування займаним жилим
приміщенням-кімнатами № НОМЕР_1-НОМЕР_2 по АДРЕСА_1, які
переобладнані в квартиру.
В задоволенні зустрічного позову ВАТ "Укрнафта" в особі
структурної одиниці Прикарпатського управління бурових робіт до
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове переселення разом з неповнолітніми
дітьми та в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про примусове
переселення разом з неповнолітніми дітьми відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій
зазначив, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам
справи, судом допущено неправильне застосування норм матеріального
та порушено норми процесуального права. Суд не прийняв до уваги
те, що він 21.07.2003 року уклав договір на пайову участь при
реконструкції готелю "Нафтовик" в жилий будинок, згідно якого
передав Iвано-Франківському УБР кошти в сумі 2000 грн., взамін
чого йому надано
Справа № 22-ц-178/2007р. Головуючий у 1 інстанції Горейко
М.Д.
Категорія 44 Доповідач Бідочко Н.П.
двохкімнатну квартиру НОМЕР_3 загальною площею 51,7м2 по
АДРЕСА_1, яку займає сім"я ОСОБА_3.
Суд не дав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 не є
працівником Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта", з ним не укладався
договір пайової участі на реконструкцію готелю "Нафтовик" в жилий
будинок, тому підлягає виселенню без надання житла. Вважає, що
позивач-відповідач повинен разом з сім"єю переселитись у виділені
йому кімнати гуртожитку №НОМЕР_4-НОМЕР_5 для проживання малих
сімей.
На думку апелянта, судом не враховано те, що він з сім"єю
проживає з 1994 року в кімнатах гуртожитку по АДРЕСА_1, з 1987
року перебуває на квартирному обліку для отримання житла в
Прикарпатському УБР ВАТ "Укрнафта", де працює з 1981 року.
Просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким
відмовити ОСОБА_3 в задоволенні позову та задоволити зустрічний
позов.
В апеляційній скарзі ВАТ "Укрнафта" в особі структурної
одиниці Прикарпатського УБР зазначає, що судом не враховано статус
будинку, що кімнати першого поверху в т.ч. №№ НОМЕР_4-НОМЕР_5 є
гуртожитком для проживання малих сімей, а кімнати 2-5 поверхів,
крім зазначених в рішенні № 330 від 18.10.1994 року виконкому
Iвано-Франківської міської ради, є готельними номерами. Даний
готель є власністю ВАТ "Укрнафта" та знаходиться на балансі
Прикарпатського УБР ВАТ "Укрнафта".
Оскільки сім"ю ОСОБА_4 було поселено в гуртожиток для
проживання малих сімей, то ордер на переселення в аналогічні
кімнати з метою завершення реконструкції готелю "Нафтовик", вважає
апелянт, виданим з дотриманням Примірного Положення про
гуртожитки.
Просить рішення суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким
зустрічний позов про примусове переселення сім"ї ОСОБА_4
задоволити.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши
матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що
апеляційні скарги не підлягають до задоволення з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно ордеру НОМЕР_6
серія Б-Б від 27.10.1994 року, виданого на підставі спільного
рішення адміністрації УБР від 26.10.94р. ОСОБА_3 на сім"ю з 4-х
осіб було надано кімнати №НОМЕР_1-НОМЕР_2 житловою площею 29, 25м2
в будинку АДРЕСА_1. Наказом-постановою адміністрації та профкому
Iвано-Франківського УБР НОМЕР_7 від 09.06.2003 року у зв"язку з
проведенням реконструкції у відомчому готелі "Нафтовик"
постановлено тимчасове переселення сім"ї ОСОБА_3 з кімнати №
НОМЕР_1, НОМЕР_2 в кімнати № НОМЕР_4,НОМЕР_5 цього будинку.
Судом встановлено, що на час прийняття міськвиконкомом
рішення НОМЕР_8 від 27.01.2004 року про реконструкцію відомчого
готелю "Нафтовик", реконструкція жилого приміщення, яке займає
сім"я позивача вже була завершена без їхнього відселення.
Відповідно до ст. 100 Житлового кодексу ( 5464-10 ) (5464-10)
України
переобладнання і перепланування жилого будинку і жилого приміщення
проводиться з метою підвищення їх благоустрою і перетворення в
окремі квартири на сім"ю, і допускається з дозволу місцевої ради.
Оскільки відповідач отримав такий дозвіл вже після проведення
реконструкції жилого приміщення, яке займає сім"я ОСОБА_3, тому і
посилання апелянтів на п.19 Примірного положення про гуртожитки,
як на підставу переселення, є непереконливим, так як зазначено
нормою передбачено переселення тільки в разі необхідності.
Твердження апелянта ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_4 підлягає
виселенню без надання іншого житла у зв"язку із припиненням
трудових відносин з підприємством не укладенням договору на пайову
участь при реконструкції будинку, та наданням його сім"ї кімнат №№
НОМЕР_1,НОМЕР_2, не грунтуються на вимогах закону.
Як встановлено судом, ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах
з УБР з 1985 року по 1998рр., в тому числі і в районах Крайньої
Півночі вахтовим методом, звільнений за Указом Президента
Російської Федерації "про залучення і використання іноземної
робочої сили" (а.с.12-НОМЕР_5, 95-96), ОСОБА_3 перебував на
квартирному обліку з 1985 по 1998рр., вклав приватизаційні
сертифікати для його приватизації.
Судом з"ясовано, що з вимогами про виселення ОСОБА_3 без
надання іншого житла, УБР у встановленому порядку не звертався.
Враховуючи наведене, суд I інстанції прийшов до
обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не набув права на жиле
приміщення №№ НОМЕР_1,НОМЕР_2, займане сім"єю ОСОБА_3, тому і не
вправі ставити питання про їх примусове переселення.
Що ж стосується посилання апелянта ВАТ "Укрнафта
Прикарпатського УБР" на неправильно вказану судом адресу будинку,
АДРЕСА_1 замість АДРЕСА_2, то таке суперечить рішенням
міськвиконкому про дозвіл на переобладнання від 27.01.2004 року та
від 27.05.2005 року, в яких значиться адреса будинку АДРЕСА_3.
Згідно даних ОБТI від 22.11.2004 року №2513 про власності на
нерухоме майно за адресою, на яку посилається апелянт, АДРЕСА_2,
не зареєстроване. Самі ж апелянти в позовних заявах на дану адресу
будинку також не посилаються (а.с.28, 46-47).
В апеляційній скарзі ВАТ "Укрнафта" в особі Прикарпатського
УБР зазначає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки
рішенню міськвиконкому №70 від 28.02.2006 року щодо статусу
гуртожитку, однак не підтвердив про заявления ним клопотання суду
I інстанції з цього приводу.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не
спростовують.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального і
процесуального права, підстав для його скасування з мотивів,
зазначених в апеляційних скаргах, судова колегія не вбачає.
Керуючись ст. ст. 218, 307- 308, 313, 315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ВАТ "Укрнафта в особі
Прикарпатського УБР відхилити.
Рішення Iвано-Франківського міського суду від 25 грудня 2006
року залишити без зміни.
Ухвала набуває чинності з моменту її проголошення, але може
бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом
двох місяців з дня набрання її законної сили.