РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.I., Барсукової О.I.
при секретарі Андрусішиній М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області про
відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача -
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Єнакієве Донецької області на рішення Єнакіївського
міського суду Донецької області від 14 грудня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
06 листопада 2006р. позивач звернувся до суду з позовом до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в м.Єнакієве Донецької області про відшкодування моральної
шкоди. Він посилався на те, що з 1981р. працював на вугільних
підприємствах на підземних роботах. Під час роботи на шахті
"Полтавська" при виконанні трудових обов'язків з ним 15 березня
1996р. трапився нещасний випадок, внаслідок якого йому встановлена
втрата працездатності 5%. Внаслідок дії шкідливих виробничих
факторів під час роботи в підземних умовах він отримав два
професійні захворювання - вібраційну хворобу 2 стадії та
пневмоконіоз. Рішенням МСЕК від 14 липня 2005р. йому вперше була
встановлена втрата професійної працездатності за вібраційною
хворобою - 30%. Рішенням МСЕК від 03 серпня 2006р. йому вперше
була встановлена втрата професійної працездатності за
пневмоконіозом -25%, а за сукупністю двох захворювань та травми
1996р. - 60%, він визнаний інвалідом 3 групи. Через ушкодження
здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на
відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову
компенсацію в сумі 100000грн.
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 14
грудня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на користь
ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з
ушкодженням здоров'я на виробництві 15000грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду
скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні
позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач
посилається на те, що з 01 січня 2006р. дія Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування застрахованим моральної шкоди п.27 ст.77 Закону
України "Про державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
на
2006р. зупинена, в зв'язку з чим підстави для відшкодування
позивачу моральної шкоди відсутні. Крім того, позивач не надав
доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про
встановлення факту заподіяння моральної шкоди. Клопотання
представника відповідача про направлення позивача на МСЕК для
встановлення факту наявності моральних страждань судом
безпідставно відхилено. Суд не врахував, що ст.237-1 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
не виключає відповідальності роботодавця по
відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення
законних прав працівника, в зв'язку з чим суд безпідставно стягнув
моральну шкоду з Фонду. На думку Фонду відповідачем по справі
повинно бути підприємство, яке не забезпечило позивачу належні
умови праці. Суд не врахував, що позивачем пропущено трьохмісячний
строк для зверненням до суду, передбачений ст.233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
. Суд дав завищену оцінку глибині моральних страждань
позивача, не врахував, що Фондом йому щомісяця виплачуються
страхові виплати в сумі 1481грн. 38коп., виплачено одноразову
допомогу в сумі 19840грн., позивач отримує пенсію.
В апеляційній інстанції представник відповідача Лукіна Н.А.
доводи апеляційної карги підтримала
Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував,
просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Лукіну
Н.А., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи,
апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому
задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що
позивач тривалий час, починаючи з 1981р. до 29 липня 2005р.
працював на вугільних підприємствах на підземних роботах,
внаслідок чого отримав два професійні захворювання - вібраційну
хворобу 2 стадії та пневмоконіоз ускладнений хронічним бронхітом,
що підтверджується актами розслідування професійних захворювань
від 29 червня 2005р. та від 19 липня 2006р. Крім того, під час
виконання трудових обов'язків на шахті "IНФОРМАЦIЯ_1" 15 березня
1996р. з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він
отримав травму правої руки, що підтверджується актом про нещасний
випадок на виробництві від 15 березня 1996р.
Рішенням МСЕК від 14 липня 2005р. йому вперше за професійним
захворюванням вібраційна хвороба встановлена стійка втрата
професійної працездатності 30%, він визнаний інвалідом 3 групи
безстроково.
Рішенням МСЕК від 20 жовтня 2005р. йому вперше встановлена
стійка втрата професійної працездатності за травмою 1996р. - 5% та
повторно за вібраційною хворобою 30%, а за їх сукупністю -35%
безстроково.
Рішенням МСЕК від 03 серпня 2006р. йому вперше встановлена
стійка втрата професійної працездатності за професійним
захворюванням пневмоконіоз - 25%, повторно за професійним
захворюванням вібраційна хвороба - 30% та травмою 1996р. - 5%, а
за їх сукупністю - 60%, він визнаний інвалідом 3 групи
безстроково.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку
про те, що внаслідок професійних захворювань позивачу заподіяна
моральна шкода та стягнув на її відшкодування 15000грн.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того,
що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з
відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного
захворювання, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999р. (з наступними
змінами), який набув чинності з 01 квітня 2001р.
Відповідно до ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
цей
Закон зворотної сили не має, тому суд правильно зазначив, що на
правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди в зв'язку
з нещасним випадком на виробництві, який стався 15 березня 1996р.,
цей Закон не розповсюджується і права на відшкодування моральної
шкоди на підставі цього Закону в зв'язку з нещасним випадком на
виробництві позивач не має.
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) (2694-12)
від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами)
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження
його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, тому довід
відповідача, що моральну шкоду, заподіяну працівникові внаслідок
ушкодження здоров'я, повинно відшкодовувати підприємство, яке не
забезпечило небезпечні умови праці, не грунтується на законі.
Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у
встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити
потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких
інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях якої грунтується
апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна
умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим
професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального
страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної
моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних
органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня
2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України у
Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини
третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
(справа про відшкодування моральної шкоди Фондом
соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону
України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
треба розуміти
як визначення порядку, процедури та
розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від
нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва,
в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим
професійної працездатності.
Зазначене положення частини третьої статті 34 Закону не
позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну
працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової)
шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку
Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати
моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках
тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності
(статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13,
підпункт "є" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя
статті 28).
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена стійка
втрата працездатності, у зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходячи
з положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність
факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з
встановленням професійних захворювань і наявності у нього права на
її відшкодування.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного
Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. "Про
судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди"
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
, де зазначено, що під моральною шкодою слід
розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та
фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній
або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших
осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може
полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням
здоров'я (п.З).
Згідно ст.57 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
доказами є будь-які
фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення
сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту
заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування
професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу
стійкої втрати працездатності, виписки з історії хвороби. Певний
засіб доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння
моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не
встановлена втрата професійної працездатності.
Доводи відповідача про те, що позивач пропустив трьохмісячний
строк для звернення до суду, передбачений ст.233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, не грунтуються на законі.
Трьохмісячний строк, передбачений ст.233 КЗпП України
( 322-08 ) (322-08)
, стосується звернення працівника до суду з заявою про
вирішення трудового спору. По цій справі позивач звернувся до суду
для захисту його порушеного права, яке виникло на підставі не
трудових, а страхових правовідносин.
Позов ОСОБА_1 випливає з порушення його особистих немайнових
прав, а саме, порушення права на життя та на охорону здоров'я у
процесі його трудової діяльності. Відповідно до ст.268 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає
із порушення особистих немайнових прав, крім випадків,
встановлених законом. Законом України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
такі випадки не встановлені. Крім
того, відповідно до ст.268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позовна давність
не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та
обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх
тривалість, ступінь втрати
професійної працездатності за двома професійними
захворюваннями (55%) і визначив її розмір в сумі 15000грн.
З висновком суду першої інстанції щодо розміру відшкодування
позивачу моральної шкоди погодитися не можливо, оскільки до нього
суд дійшов внаслідок порушення норм матеріального права.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України "Про Державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
. Статтею 77 п.27 цього
Закону на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в
частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини
третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях яких
грунтується рішення суду.
Відповідно до ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закон
зворотної дії в часі не має.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди в
зв'язку з професійним захворюванням вібраційна хвороба виникли
відповідно до ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
14 липня 2005р., тобто до набрання
чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2006
рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, тому дія п.27 ст.77 Закону України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
на ці
правовідносини не розповсюджується і в цій частині позивач має
право на відшкодування моральної шкоди.
Правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди в
зв'язку з професійним захворюванням пневмоконіоз виникли 03 серпня
2006р., тобто після набрання чинності Законом України "Про
Державний бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, під час його
дії, тому підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за
страховим випадком 2006р., а саме, в зв'язку з професійним
захворюванням пневмоконіоз не має.
Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції не
врахував, що зупинення на 2006р. дії Закону "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
в частині
відшкодування моральної шкоди застрахованим не дає підстав для
задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди за
професійним захворюванням пневмоконіоз, тому при визначенні
розміру моральної шкоди суд першої інстанції повинен був виходити
лише з ступеню втрати потерпілим працездатності за вібраційною
хворобою, тобто з 30% .
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що стягнута
судом першої інстанції сума в 15 000грн. не відповідає характеру
та обсягу фізичних та душевних страждань позивача і підлягає
зменшенню до 10000грн. При цьому апеляційний суд враховує
конкретні обставини справи, характер та обсяг фізичних та душевних
страждань, яких зазнав позивач, ступінь втрати ним професійної
працездатності за професійним захворюванням вібраційна хвороба
(30%), неможливість відновлення стану здоров'я, обмеження щодо
працездатності, ступінь порушення життєвих зв'язків, а також
вимоги розумності, виваженості та справедливості.
Висновки суду щодо розміру відшкодування позивачу моральної
шкоди не відповідають обставинам справи, тому рішення суду
відповідно до ст.309 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підлягає зміні.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
витрати на
інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування
шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи
судом.
Оскільки з апеляційної скарги відповідачем витрати на
інформаційно-технічне забезпечення не сплачені, його апеляційна
скарга задоволена частково, вказані витрати відповідно до ст. 8 8
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
покладаються на позивача в розмірі 1грн.
50коп., що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від
21 грудня 2005р. №1258 ( 1258-2005-п ) (1258-2005-п)
"Про затвердження Порядку
оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду
цивільних справ та їх розмірів".
Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд Донецької області, -
ВИРIШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Єнакієве Донецької області
задовольнити частково.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 14
грудня 2006р. змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Єнакієве Донецької області на користь
ОСОБА_1на відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч)
гривень.
Стягнути з ОСОБА_1на користь держави витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1 (одна)
гривня 50коп. (на розрахунковий рахунок 31216259700004,
одержувач - УДК у м.Донецьку, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області,
МФО 834016, ОКПО 34686537).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання ним законної сили.