РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2007 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Мацунича М.В.
суддів : Панька В.Ф., Готри Т.Ю. при секретарі: Карбованець
М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Свалявського районного суду від 25 жовтня 2006 року по справі за
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за позикою та
відшкодування моральної (немайнової) шкоди ,-
встановила:
У серпні 2006 року ОСОБА_2 звернувся у суд з вищенаведеним
позовом з посиланням на те, що 09.06.2001 року позичив ОСОБА_1
кошти у сумі 34654 грн., які зобов'язався повернути до 20.09.2001
року. В добровільному порядку відмовляється повертати дану позику,
що призвело до моральних страждань, які оцінює у розмірі 5000 грн.
. Зважуючи на наведене і просив суд першої інстанції задовольнити
позовні вимоги.
Рішенням Свалявського районного суду від 25 жовтня 2006 року
задоволено тільки позовні вимоги у частині стягнення коштів за
позикою.
Заперечуючи зазначене рішення суду першої інстанції в цій
частині, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій клопоче перед
апеляційною інстанцією стосовно скасування даного рішення суду
першої інстанції та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні
позову про стягнення коштів за позикою. Мотивує її тим, що дане
рішення суду є не обгрунтованим і незаконним та таким, що ухвалено
з порушенням норм процесуального права та при неправильному
застосуванні вимог матеріального права.
В ході апеляційного розгляду апелянт та його представник
ОСОБА_3 підтримали доводи апеляційної скарги та просили
задовольнити її з наведених у ній підстав .
Позивач в судове засідання не з'явився та не повідомив про
причини неявки. Надіслана судова повістка повернулась без вручення
через не проживання останнього по вказаній ним адресі. Зазначене
суперечить вимогам ст. 77 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, а тому на думку
колегії суддів відсутні підстави для відкладення розгляду справи у
зв'язку з відсутністю позивача.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які
беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши
наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Судової
палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
дійшла висновку, що дана скарга підлягає задоволенню, виходячи з
наступних мотивів.
В світлі вимог статей 11, 60 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
- суд
розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі
доказів наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у
справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які
вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Рішення суду першої інстанції підлягає - зміні з ухваленням
нового рішення в частині стягнення коштів за позикою, оскільки суд
першої інстанції дійшов висновку, який не відповідає обставинам
справи
Так наявною накладною НОМЕР_1 стверджено, що угода по
купівлі-продажу 2-х лісопильних верстатів є трьохсторонньою де
ОСОБА_1 віддав через ОСОБА_2 покупцю ОСОБА_4 дані верстати,
вартістю 18360 грн. . Даних про те, що ОСОБА_1 боргував ОСОБА_4
грошові кошти чи щось інше в матеріалах справи немає. А тому в
суду не було підстав твердити, що це погашення боргу ОСОБА_1 перед
ОСОБА_4, тоді як саме ОСОБА_2 передав верстати ОСОБА_4 та отримав
за це відповідні кошти /а.с.26/. Про не проведення розрахунку
ОСОБА_4 за отримані верстати перед ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 даних немає.
А тому заперечення ОСОБА_2 з приводу наведеної обставини не
відповідає зазначеному.
Справа № 22Ц - 138/07 Суддя-доповідач Мацунич М.В.
Також на думку колегії суддів не відповідають обставинам
справи заперечення ОСОБА_2 з приводу реалізації автомобіля марки
ВАЗ-2105, д/зНОМЕР_3.
Згідно доручення НОМЕР_2 ОСОБА_1 доручив ОСОБА_2 зняти з
обліку і розпоряджатись (продати, подарувати чи обміняти) авт-ль
марки ВАЗ-2105, д/зНОМЕР_3. Даним дорученням ОСОБА_2 скористався
так-як 20.08.2002 року зняв з обліку даний автомобіль для
реалізації /а.с. 19,27/ . Відповідно до доручення від 21.12.2001
року ОСОБА_1 мав^сі права на розпорядження автомобілем /а.с.44/.
Таким чином, твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_1 не мав
права розпорядитись авто-ем стосовно погашення боргу по позиці є
надуманим. Відповідно до змісту ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
доручення
являється правочином у відповідності до якого, ОСОБА_2 набув певні
права по розпорядженню автомобілем. В який спосіб реалізовувати
дані права, це належить виключно ОСОБА_1 аби такі дії відповідали
вимогам норм цивільного законодавства.
Не відповідають висновки суду і стосовно поновлення строку на
звернення до суду.
Так в довідці НОМЕР_4 зазначено, що ОСОБА_2 у період з
01.02.96р. по 01.07.05р. вів постійний догляд за батьком,
інвалідом 1-ї групи. Дана довідка має виправлення у даті року з
2005 на 2006 /а.с.39/. З реєстраційного обліку в селищі Кольчино,
Мукачівського району ОСОБА_2 знятий 23.12.2005 року та
зареєстрований в м. Свалява /а.с.42/. Дану обставину стверджує і
довідка НОМЕР_5 /а.с.72/. А з позовом у суд ОСОБА_2 звернувся
тільки 21.08.2006 року після спливу трьох річного строку. Наведене
свідчить про те, що ОСОБА_2 без поважних причин пропустив строк на
звернення до суду, а тому на думку колегії суддів такий не
підлягав поновленню.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції не є
законним у цілому, а це у відповідності до вимог п. З ч. 1 ст. 309
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підставою для зміни рішення суду першої
інстанції по суті справи не передаючи її на новий розгляд,
задовольнивши вимоги апеляційної скарги.
Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 10, 60,
212, 307, 309, 316 і 319 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
та 1. Глави 71
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, апеляційний суд -,
рішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити .
Рішення Свалявського районного суду від 25 жовтня 2006 року -
змінити та ухвалити нове рішення в частині стягнення коштів за
позикою.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за позикою,
відмовити .
У решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та
може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду
України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий
2