УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 лютого 2007р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зубової Л.М.
суддів Соломахи Л.I., Барсукової О.I.
при секретарі Ставріновій Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Добропіллі Донецької області
про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою
відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м.Добропіллі Донецької області на рішення
Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19
грудня 2006р., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької
області від 19 грудня 2006р. з відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м.Добропіллі Донецької
області на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування моральної
шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 18000грн.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на
невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом
норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду
скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні
позову.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги відповідач
посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому
моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту
заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що згідно ст.237-1
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
відшкодування власником або уповноваженим
ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі
порушення його законних прав. Відповідач вважає, що законні права
потерпілого порушені не були і підстав для відшкодування моральної
шкоди не має. Суд дав завищену оцінку глибині моральних страждань
позивача, не врахував, що в нещасному випадку є його вина, яка
складає 10%, що інвалідність позивачу встановлена лише на рік.
В апеляційній інстанції представник відповідача Бібля В.В.
доводи апеляційної скарги підтримала
2
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про день та
час розгляду справи повідомлений належним чином.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Біблю
В.В., дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд
вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду
залишенню без змін з наступних підстав:
При розгляді справи суд першої інстанцій встановив, що
позивач з 01 грудня
1999р. перебував в трудових відносинах з шахтою "Піонер"
державного підприємства
"Добропіллявугілля", з 05 липня 2005р. працювавIНФОРМАЦIЯ_1.
07 серпня
2005р. під час виконання трудових обов'язків з ним трапився
нещасний випадок,
внаслідок якого він отримав відкритий перелом обох кісток
лівої гомілки із
зміщенням, що підтверджується актом розслідування нещасного
випадку за формою
Н-5, який складений 09 серпня 2005р., та актом НОМЕР_1 про
нещасний випадок на
виробництві за формою Н-1, який складений 09 серпня 2005р.
Рішенням МСЕК від 06
червня 2006р. позивачу в зв'язку із травмою вперше
встановлена втрата професійної
працездатності 50% строком на 1 рік, він визнаний інвалідом 3
групи.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку
про те, що внаслідок нещасного випадку позивачу заподіяна моральна
шкода та стягнув на її відшкодування 18000грн.
Розглядаючи справу по суті, суд обгрунтовано виходив з того,
що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з
відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного
випадку на виробництві, регулюються Законом України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня
1999р. (з наступними змінами).
Згідно частини 1 ст.9 Закону України "Про охорону праці"
( 2694-12 ) (2694-12)
від 14 жовтня 1992р. (з наступними змінами)
відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження
його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, тому довід
відповідача, що моральна шкода, заподіяна працівникові внаслідок
ушкодження здоров'я, повинна відшкодовуватися на підставі ст.237-1
КЗпП України ( 322-08 ) (322-08)
не грунтується на законі.
Згідно з п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частини 3 ст.28
Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у
разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у
встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити
потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння йому цієї шкоди. Зазначені норми не містять будь яких
інших додаткових умов щодо відшкодування моральної шкоди.
Частиною 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях якої грунтується
апеляційна скарга, передбачено, що моральна шкода, заподіяна
умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим
професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального
страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної
моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних
органів.
Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня
2004р. по справі №1-9/2004 за конституційним зверненням Управління
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних
3
захворювань України у Кіровоградській області про офіційне
тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(справа про
відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування)
положення частини 3 статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
треба розуміти як
визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди,
заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі
відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.
Зазначене положення частини третьої статті 34 Закону не
позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну
працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової)
шкоди, заподіяної умовами виробництва, і не виключає обов'язку
Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати
моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадках
тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності
(статті 1, 5, частина п'ята статті 6, частина друга статті 13,
підпункт "є" пункту 1 частини першої статті 21, частина третя
статті 28).
З обставин справи вбачається, що позивачу встановлена стійка
втрата працездатності, у зв'язку з чим суд обгрунтовано, виходячи
з положень ст.21 та ст.28 Закону, дійшов висновку про наявність
факту заподіяння позивачу моральної шкоди в зв'язку з нещасним
випадком на виробництві 07 серпня 2005р., і стягнув на її
відшкодування з відповідача грошову компенсацію.
Цей висновок суду відповідає роз'ясненням Пленуму Верховного
Суду України, які викладені в постанові від 31 березня 1995р. "Про
судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди"
( v0004700-95 ) (v0004700-95)
, де зазначено, що під моральною шкодою слід
розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних та
фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній
або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших
осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може
полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням
здоров'я (п.3).
Згідно ст.57 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
доказами є будь-які
фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги та заперечення
сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.
Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту
заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт про розслідування
нещасного випадку, акт про нещасний випадок на виробництві,
рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати
працездатності, виписки із історії хвороби. Певний засіб
доказування - висновок МСЕК про наявність факту заподіяння
моральної шкоди передбачений лише у випадку, якщо потерпілому не
встановлена втрата професійної працездатності.
З 01 січня 2006р. набув чинності Закон України "Про Державний
бюджет України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
. Статтею 77 цього Закону
на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в
частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх
сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини
третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, на положеннях яких
грунтується рішення суду.
Відповідно до ст.58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
закон
зворотної дії в часі не має. Правовідносини по відшкодуванню
позивачу моральної шкоди виникли 07 серпня 2005р., тобто до
набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет
4
України на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
, тому суд першої інстанції
дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на
відшкодування моральної шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер та
обсяг
фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх
тривалість, ступінь втрати
професійної працездатності, наявність в нещасному випадку
вини потерпілого і
визначив її розмір в сумі 18000грн.
Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений
судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим.
Внаслідок нещасного випадку позивач в молодому працездатному віці
(25 років) значно втратив працездатність та визнаний інвалідом 3
групи. Згідно висновку МСЕК позивачу заборонена тяжка фізична
праця, тривале перебування на ногах, що потягло за собою його
перехід з червня 2006р. на менш тяжку роботу, а саме, на поверхню.
Згідно висновку МСЕК він потребує оперативного, медикаментозного
та санаторно-курортного лікування. Крім того, суд враховує, що під
час травми позивач зазнавав та зазнає до теперішнього часу значні
фізичні страждання. Внаслідок травми позивач тривалий час
знаходився на стаціонарному лікуванні. Отриманий перелом
ускладнився вираженими нервово-трофічними порушеннями лівої ноги у
вигляді трофічних язв, пошкодженням судин лівої гомілки, стійким
больовим синдромом з вираженим порушенням функцій ходьби та опори
(а.с.17), внаслідок чого позивач продовжує лікування, в тому числі
стаціонарне до теперішнього часу. Останній раз він перебував на
стаціонарному лікуванні з приводу травми з 23 вересня 2006р. по 06
грудня 2006р. З приводу травми ноги позивач тричі переніс
оперативне лікування (09 серпня 2005р. -ЧКО лівої гомілки по
Iлізарову (а.с.14), 28 грудня 2005р. - з приводу артеріальної
кровотечі (а.с.15), 20 жовтня 2006р. - з приводу видалення свищу
(а.с.16).
Згідно ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"
( 1105-14 ) (1105-14)
відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді
одноразової страхової виплати незалежно від інших страхових
виплат, в тому числі щомісячних страхових виплат, одноразової
допомоги та наявності вини потерпілого в нещасному випадку.
Враховуючи викладене, доводи відповідача про те, що суд при
визначенні розміру моральної шкоди не врахував вину потерпілого в
нещасному випадку, не грунтуються на законі.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм
матеріального та процесуального права, підстав для скасування
рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи
апеляційної скарги необгрунтовані і не спростовують висновків
суду, тому відповідно до частини 1 ст.308 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню
без змін.
Керуючись ст.307, ст.308, ст.314, ст.315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, апеляційний суд Донецької області, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в м.Добропіллі Донецької області
відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 19 грудня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
5
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання нею законної сили.