РIШЕННЯ
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних
справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого: Зварича С.Б.,
Суддів: Парандюк Т.О., Ткача З.Є.,
при секретарі Заєць К.В.
з участю представника ОСОБА_2
ОСОБА_3., ОСОБА_1., представника
Острівецької сільської ради Трусь О.А.,
адвоката ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі
цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 дна рішення
Теребовлянського районного суду від 07 серпня 2006 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи на стороні
відповідача Острівецької сільської ради, про повернення самовільно
зайнятої частин земельної ділянки,
встановила:
В березні 2006 року ОСОБА_2 пред'явила позов до ОСОБА_1. про
вирішення земельного спору, посилаючись на те, що відповідачка,
яка проживає вАДРЕСА_1, по сусідству, самовільно захопила у неї
0,034 га землі і відмовляється повернути.
Рішенням Теребовлянського районного суду від 07 серпня 2006
року вирішено : "Позов задовольнити. Зобов'язати ОСОБА_1 повернути
позивачці ОСОБА_2 самовільно зайняту відповідачкою частину
земельної ділянки площею 0,34 га, що у АДРЕСА_1, згідно план-схеми
земельної ділянки до акту перевірки дотримання вимог земельного
законодавства, складеного 15 вересня 2005 року в АДРЕСА_1
Справа № 22а- 88 Головуючий у 1 -й інстанції: Малярчук В.В.
Категорія : земельні спори Доповідач Ткач З.Є.
. Стягнути з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 8 грн. 50 коп.
державного мита, сплаченого при поданні позову до суду. Стягнути з
ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2 7 грн. 50 коп. витрати на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді."
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить рішення суду скасувати
і справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що суд
неповно з'ясував обставини справи і прийшов до помилкового
висновку про захоплення нею частини земельної ділянки ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги,
заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_1., яка
апеляційну скаргу підтримала, пояснення представника ОСОБА_2, який
апеляційну скаргу не визнав і просив рішення суду залишити без
зміни, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга
підлягає до часткового задоволення.
Суд постановив рішення з порушенням норм процесуального
права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд зіслався на акт
перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 15 вересня
2005 року, складеного в.о. начальника Теребовлянського районного
відділу земельних ресурсів, головного спеціаліста районного
відділу земельних ресурсів, сільського голови Острівецької
сільської ради, дільничного участкового, в якому зазначено, що
ОСОБА_1. самовільно захопила земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,034
га.
Посилаючись на цей акт, як на доказ захоплення ОСОБА_1.
земельної ділянки ОСОБА_2, суд не врахував вимоги ст. 212 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному,
об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі
доказів, а також оцінює належність, допустимість, достовірність
кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок
доказів у їх сукупності.
Як вбачається з акту від 15 вересня 2005 року, в ньому
відсутні дані про правовстановлюючі документи сторін на земельні
ділянки, об'єктивні дані щодо фактичного землекористування сторін
та розміри спірної земельної ділянки.
Виходячи з його змісту неможливо зробити об'єктивні висновки
щодо відповідності фактичного землекористування до правомірного.
Враховуючи характер спірних правовідносин та способу
доведення їх обставин, дані вищевикладеного акту не роблять даний
документ достатнім доказом для встановлення факту захоплення
земельної ділянки та покладення на відповідача конкретної
цивільно-правової відповідальності по усуненню перешкод в
користуванні землею.
Відповідно і пояснення свідків щодо обставин складання акту
не можуть бути достатніми доказами для правильного вирішення
спірних правовідносин.
Посилання в резолютивній частині рішення на цей акт, роблять
рішення суду неможливим для його виконання.
Відповідно до ч. 3. ст. 10 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, кожна
сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як
на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків,
встановлених цим Кодексом.
Позивачка, яка в силу вищевказаного Закону та з урахуванням
характеру позовних вимог, повинна була довести факт захоплення
ОСОБА_1. частини землі, від представлення додаткових доказів,
зокрема проведення експертизи, відмовилась, мотивуючи
недоцільністю її призначення.
Відмова відповідачки від проведення земельно-технічної
експертизи, на що зіслався суд, не доводить правомірності вимог
позивачки.
Оскільки позивачка не довела своїх вимог, колегія суддів
вважає, що у задоволенні її позову слід було відмовити.
Отже, рішення суду першої інстанції слід скасувати і
постановити нове, яким в позові ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 307, 309,314 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 частково задовольнити.
Рішення Теребовлянського районного суду від 07 серпня 2006
року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про повернення самовільно
зайнятої частини земельної ділянки, відмовити за недоведеністю
позовних вимог.
Рішення колегії суддів набирає чинності негайно, але може
бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку
протягом двох місяців з дня його проголошення, шляхом подачі
скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.