УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2007 року м.Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.I. суддів Новікової Г.В.,
Дем'яносова М.В. при секретарі Пометун C.M. за участю ОСОБА_1,
представника Фонду Сисоєву Н.М. розглянувши у відкритому судовому
засіданні у місті Донецьку за апеляційною скаргою відділення
виконавчої дирекції Фонду Центрально- міському районі м Горлівки
на рішення Центрально - міського районного суду м. Горлівки
від 13 листопада 2006 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої
дирекції соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві й профзахворювань України в Центрально - міському
районі м. Горлівки про відшкодування моральної шкоди,
встановила
Оскаржуваним рішенням Центрально- міського районного суду м.
Горлівки від 13 листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1
частково задоволені, на його користь з виконавчої дирекції Фонду
стягнуто 23 000грн..
В апеляційній скарзі виконавча дирекція Фонду ставить питання
про скасування рішення суду, посилаючись на те, що суд не врахував
положення Закону " Про державний бюджет України на 2006 рік"
( 3235-15 ) (3235-15)
, яким призупинена виплата моральної* шкоди, що позивач
не навів доказів про наявність такої шкоди, а також ним пропущено
трьох місячний термін для звернення до суду.
Позивач в обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 24
роки і 5 місяців працював на Горлівському машинобудівельному
заводі в якості коваля. Внаслідок шкідливих умов праці одержав
професійні захворювання і відповідно до висновку МСЕК від
15.09.2005року йому встановлено 60 відсотків стійкої втрати
працездатності.
В обгрунтування моральної шкоди, посилався на те, що став
інвалідом другої групи. Втрата слуху значно відобразилося на його
житті. Iнша професійна хвороба спричинює біль в тілі, викликає
необхідність постійного лікування, позбавила його можливості
виконувати фізичну роботу та взагалі професійні захворювання
позбавили його можливості працювати, мати доходи та утримувати
сім"ю
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Суд всебічно та повно з"ясував дійсні обставини справи , дав
їм належну правову оцінку і постановив законне обгрунтоване
рішення у справі про часткове задоволення позову.
Iз матеріалів справи вбачається, що позивав більше 23 років
працював у шкідливих умовах виробництва, у зв"язку із чим у нього
розвилося професійне захворювання-вібраційне захворювання,
туговухість, що спричинило стійку втрату працездатності у розмірі
60 відсотків з 25.09. 2005 року.
Відповідно до ст. 21 п 1 пп. "е" ст. 28 Закону України " Про
загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
у разі настання
страхового випадку Фонд соціального страхування зобов*язаний у
встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров* я,
виплачуючи йому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту
заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Відшкодування моральної шкоди застрахованим особам є одним із
способів захисту особистих немайнових прав працівника і
передбачено ст. 1 згаданого Закону незалежно від відшкодування
майнової шкоди.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України
від 27.01.2004р. моральна шкода потерпілого від нещасного випадку
на виробництві чи професійного захворювання полягає , відповідно
до ст. ст. 23,1167 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, у фізичному
болю , фізичних та душевних страждань, які він зазнає у зв*язку з
каліцтвом або іншим ушкодженням здоров*я.
Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва,
спричинює порушення особистих немайнових прав, як право на життя,
право на охорону здоров*я тощо.
Ушкодження здоров*я , заподіяного потерпілому від час
виконання трудових обов*язків , незалежно від ступеня втрати
професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні
страждання.
Встановлення Законом обов*язку Фонду соціального страхування
від нещасних випадків відшкодовувати моральну шкоду є засобом
реалізації потерпілим гарантованого державою усім застрахованим
громадянам забезпечення прав у страхуванні від нещасного випадку
на виробництві та професійного захворювання.
За таких обставин суд правильно прийшов до висновку про
безпідставність доводів відповідача про призупинення виплат
моральної шкоди. Стійка втрата працездатності позивача настала
відповідно до висновку МСЕК 19.09.2005р., на час виникнення права
дія Закону " Про державний бюджет на 2006 рік" ( 3235-15 ) (3235-15)
не
поширювалася.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди в 23000грн.
суд навів мотиви, чим обгрунтовується саме зазначена сума. Позивач
внаслідок професійних захворювань зазнав значних фізичних та
душевних страждань, чим порушено звичний уклад його життя та
вимагаються додаткові зусилля для його організації.
Доводи апеляційної скарги про порушення строку позовної
давності на вимоги , що випливають із порушення немайнових прав
суперечать ст. 268 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для
висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи
процесуального права, яке призвело або могло призвести до
неправильного вирішення справи.
Постановлене судом рішення є законним і обгрунтованим, вимоги
матеріального і процесуального права при розгляді справи
додержані.
Керуючись вимогами ст. ст. 307,308,315 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
ухвалив
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань у Центрально - міському районі м. Горлівки
відхилити.
Рішення Центрально - міського районного суду м. Горлівки 13
листопада 2006 року залишити без зміни.