РIШЕННЯ
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     "20" грудня 2006 року  м. Iвано-Франківськ
     Колегія   суддів   судової   палати   у   цивільних   справах
Апеляційного суду Iвано-Франківської області в складі:
     головуючого  Фединяка В.Д.,
     суддів:  Вакарук В.М., Соколовського В.М.
     секретар  Білик Л.З.,
     розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Верховинського районного  суду  від  10  серпня
2006 року, -
                           ВСТАНОВИЛА:
     У квітні 2006 року ОСОБА_2 звернулась  в  суд  з  позовом  до
ОСОБА_1 про поділ житлового будинку та земельної ділянки.
     Позовні вимоги мотивувала тим, що сторонам у справі на  праві
спільної  сумісної  власності   належить   житловий   будинок   та
господарські споруди в АДРЕСА_1 Верховинського району.  16  грудня
2004 року шлюб  між  ними  розірвано  в  судовому  порядку.  Після
розірвання шлюбу, зазначала позивачка,  відповідач  обмежує  право
позивачки   користуватись   житловим   будинком,    господарськими
спорудами та земельною ділянкою. Тому просила виділити їй в натурі
1/2 частину  спірного  будинку  та  земельної  ділянки  в  урочищі
IНФОРМАЦIЯ_1 і IНФОРМАЦIЯ_2, що знаходиться в смт. Верховина.
     Під  час  розгляду  справи  ОСОБА_1  звернувся  з  зустрічним
позовом до ОСОБА_2 про визнання за позивачем  право  власності  на
1/2 частину будинку в АДРЕСА_2 та виділити цю  частину  будинку  в
натурі, посилаючись на те, що після  смерті  у  1996  році  матері
відповідачки,  зазначене  майно  перейшло  сторонам  у  справі   і
відповідно ст.  60  СК  України  належить  їм  на  праві  спільної
сумісної власності.
     Ухвалою Верховинського районного суду від 10 серпня 2006 року
позов ОСОБА_2в  частині  поділу  земельної  ділянки  залишено  без
розгляду.
     Рішенням  цього  ж  суду  від  10  серпня  2006  року   позов
ОСОБА_2задоволено, а в позові ОСОБА_1 відмовлено.
     Виділено у власність ОСОБА_21/2 частину житлового будинку, що
знаходиться у АДРЕСА_1. Зокрема: кімнату №  З  площею  16,5  кв.м.
вартістю 9007,02 грн.; кімнату № 4 площею 16.2 кв.м.
     Справа №22-ц-1330/2006р.  Головуючий у 1інст. Данилюк М.П.
     Категорія 42  Доповідач-суддя Фединяк В.Д.
     вартістю 8843,26 грн.; приміщення (веранда) площею 6,7  кв.м.
вартістю 3657,490 грн.; приміщення 8 підвалу  2  загальною  площею
5,9 кв.м. вартістю 3121,48 грн.; приміщення 10 "Б"  стайні  площею
12,1 кв.м. вартістю 3103,50 грн.; літню кухню  "Б"  вартістю  8383
грн. і криницю вартістю 1272 грн. Всього майна  на  загальну  суму
вартістю 37394,66 грн., ідеальна доля якого становить 52/100.
     ОСОБА_1 виділено у власність 1/2 частину спірного  будинку  і
надвірних споруд, а саме: приміщення № 1 веранди площею 6,1  кв.м.
вартістю 3329,87 грн.; приміщення кухні площею 12,1 кв.м. вартістю
6605,15  грн.;  приміщення  кладовки  площею  7,3  кв.м.  вартістю
3984,92  грн.;  приміщення  підвалу  площею  14,1  кв.м.  вартістю
7476,52 грн.; приміщення стайні площею 12,1 кв.м. вартістю  3103,5
грн. і лазню-сауну вартістю 6552 грн.  Всього  майна  на  загальну
суму 35036,88 грн., ідеальна доля якого становить 48/100.
     Стягнуто із ОСОБА_21801 грн. на користь  ОСОБА_1  компенсації
за перевищення частки у спільному майні.
     Iз  ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2стягнуто  800  грн.   витрат
понесених за проведення  будівельно-технічної  експертизи  та  168
грн. державного мита.
     Не погоджуючись з рішенням  суду,  ОСОБА_1  подав  апеляційну
скаргу, в якій  ставиться  питання  про  скасування  оскаржуваного
рішення і направлення справи на новий судовий розгляд, вказуючи на
те, що вирішуючи спір про поділ житлового  будинку,  суд  позбавив
апелянта права на житло, так як присудив йому допоміжні приміщення
спірного житлового будинку, у яких проживати неможливо.  На  думку
апелянта, суд також допустив  помилку,  відмовивши  у  задоволенні
його позову, оскільки житловий будинок в АДРЕСА_2 набутий  за  час
спільного проживання сторін, тому теж підлягав поділу. Крім цього,
стягуючи з апелянта судові витрати у справі, суд не звернув  уваги
на те, що він є інвалідом другої групи  і  звільнений  від  оплати
зазначених витрат. Також позивач не погоджується про  стягнення  з
нього 800 грн. за  проведення  будівельно-технічної  експертизи  і
вважає, що такі витрати повинна нести позивачка.
     У судовому засіданні  ОСОБА_1  підтримав  доводи  апеляційної
скарги, просить їх  задовольнити,  вважаючи,  що  його  позбавлено
права на житло у спірному будинку. З метою захисту права на житло,
просить призначити додаткову будівельно-технічну експертизу.
     Позивачка-відповідачка ОСОБА_2скаргу не  визнала,  вважає  цю
скаргу безпідставною.
     Заслухавши пояснення сторін  у  справі,  дослідивши  письмові
докази,  колегія  суддів  приходить  до  висновку   про   часткове
задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
     Відмовляючи ОСОБА_1 в  задоволенні  зустрічного  позову  щодо
поділу житлового будинку АДРЕСА_2, суд першої інстанції прийшов до
правильного висновку, що зазначений будинок поділу  між  сторонами
не підлягає, оскільки цей будинок перейшов у власність  ОСОБА_2  в
порядку спадкування після смерті матері, що не  заперечує  позивач
ОСОБА_1, і належить їй на праві особистої приватної власності,  як
встановлено п.2 ст. 57 Сімейного кодексу України ( 2947-14 ) (2947-14)
         .
     Щодо поділу між сторонами житлового будинку АДРЕСА_1,  то   в
цій  частині оскаржуване  рішення не відповідає вимогам ст. 155 ЖК
України, тому підлягає  скасуванню  з  ухваленням  нового  рішення
враховуючи наступне.
     З матеріалів справи вбачається, що житловий будинок  АДРЕСА_1
належить сторонам у справі на праві спільної сумісної власності  і
цей  будинок  не  поділений  на  частки.  Зазначених  обставин  не
заперечують сторони і підтверджуються складеним на їх  користь  21
листопада 2001 року копією  заповіту  на  цей  будинок  та  копією
рішення суду від 16 грудня 2004 року (а.с.4,11).
     Згідно  ст.  155  ЖК  України   встановлено,   жилі   будинки
(квартири), що є у приватній власності громадян, не можуть бути  в
них вилучено, власника не може бути позбавлено права  користування
жилим будинком (квартирою), крім випадків установлених законом.
     Задовольняючи позов ОСОБА_2і виділяючи їй у власність житлові
приміщення  будинку  АДРЕСА_1,  а  відповідачу  ОСОБА_1  допоміжні
приміщення цього будинку, суд першої інстанції не  врахував  вимог
зазначеного закону і при поділі спірного  будинку  між  сторонами,
помилково  позбавив  права  власності  на  частину  цього  будинку
відповідача ОСОБА_1
     Відповідно висновку додаткової  судової  будівельно-технічної
експертизи від ЗО  листопада  2006  року  (а.с.83-87)  є  технічна
можливість поділу між сторонами  спірного  будинку  з  врахуванням
кожного з  сторін  на  право  власності  на  житлову  площу  цього
будинку.
     Такий поділ спірного житлового будинку  відповідає  фактичним
обставинам, матеріалам справи і не суперечить вимогам закону.
     Разом з тим, колегія  суддів  вважає,  що  вирішуючи  питання
поділу спірного будинку між сторонами, слід відступити на  користь
позивачки від рівності у частках цього будинку, як передбачено  п.
2  ст.70  Сімейного  кодексу  України  ( 2947-14 ) (2947-14)
          ,  оскільки  з
позивачкою проживають неповнолітні діти сторін  і  суд  визнає  ці
обставини, що мають істотне значення.
     На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 311,  313-315,
317 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         , колегія суддів ,-
                            ВИРIШИЛА:
     Апеляційну  скаргу  ОСОБА_1  задовольнити  частково.  Рішення
Верховинського районного суду від 10 серпня 2006  року  в  частині
поділу житлового будинку АДРЕСА_1 скасувати.
     Ухвалити у цій частині позову нове рішення.
     Позов ОСОБА_2 задовольнити.
     Виділити у власність ОСОБА_2  1/2 частину житлового  будинку,
що знаходиться у АДРЕСА_1. Зокрема: кімнату № З площею 16,5  кв.м.
вартістю 9007,02 грн.; приміщення кухні площею 12,1 кв.м. вартістю
6605,15 грн.;  приміщення  (веранда)  площею  6,1  кв.м.  вартістю
3329,87 грн.; приміщення 8 підвалу "Г" загальною площею 5,9  кв.м.
вартістю 3128,48 грн.; приміщення 10 "Б" стайні  "Б"  площею  12,1
кв.м. вартістю 3103,50 грн.;  приміщення  5  кладовка  площею  7,3
кв.м. вартістю 3984,92 грн.; літню кухню "Б"  вартістю  8383  грн.
Всього майна на загальну суму 37541,94 грн.  ідеальна  доля  якого
становить 52/100.
     ОСОБА_1 виділити у власність 1/2 частину  житлового  будинку,
що знаходиться у АДРЕСА_1, а саме: кімнату № 4 площею  16,2  кв.м.
вартістю 8843,26 грн.;  приміщення  веранди  6  площею  6,7  кв.м.
вартістю 3657,40 грн.; приміщення  кладовки  7  площею  7,3  кв.м.
вартістю 3984,92 грн. ; приміщення  №9  підвалу  "Г"  площею  14,1
кв.м. вартістю 7476,52 грн.; приміщення №10 стайні "Д" площею 12,1
кв.м. вартістю 3103,50 грн.; лазню-сауну вартістю 6552 грн. Всього
майна на загальну суму 33617,40 грн. ідеальна доля якого становить
48/100.
     Криницю вартістю 1272 грн. залишити у спільному  користуванні
ОСОБА_2 і ОСОБА_1
     Зобов'язати   ОСОБА_2   і   ОСОБА_1   провести   роботи    по
відокремленню належних їм  частин  в  спірному  житловому  будинку
згідно висновку НОМЕР_1  додаткової  судової  будівельно-технічної
експертизи від 30 листопада 2006 року (а.с. 83-87).
     В решті оскаржуване рішення суду залишити без зміни.
     Рішення набирає законної сили з моменту  проголошення,  однак
може бути оскаржене в касаційному порядку  протягом  двох  місяців
безпосередньо до Верховного Суду України.